Хочу підняти одну пікантну та дратівливу тему, яка зараз є надзвичайно актуальною, а саме: обміркувати питання про так званих російськомовних патріотів України. Отже, патріот – людина котра любить свою Батьківщину, свій народ: його культуру, традиції, мову. Це аксіома. Консеквентно людина котра не любить (гребує або ігнорує) мову, традиції, культуру свого народу – не любить свою Батьківщину і не може вважатися патріотом за визначенням. На мій погляд поняття російськомовний патріот України – це оксюморон, нонсенс що найпевніше  підпадає під визначення психічного розладу, який за симптоматикою найбільше схожий на шизофренію. Я не можу уявити собі івритомовного патріота Ірану, як і навпаки! Перебільшення? Аж ніяк, бо не знаю прикладів, скажімо, франкомовних патріотів Німеччини, або япономовних патріотів Китаю. Виключення англомовні патріоти Ірландії, але це трагічна історія і тема для окремої розмови. Ви можете заперечити і звинуватити мене в тому, що я не маю морального права робити подібні висновки? Маю. Бо я й сам выздоравливающий. Так-так, як і більшість із вас я став жертвою комуно-совєцької ідеології та сусловської русифікації і з мене також намагались виліпити «чєловєка нового тіпа», але зась. Я визнав свою «хворобу» і успішно її подолав (майже, бо трапляються рецидиви). Виходить так, що і у мене, і у більшості з вас є виправдання. А чим виправдовуватимуться ваші російськомовні діти, котрим ви передали у спадок бацилу кацапізму!?
       Зо два тижні тому я включив зомбоящик і випадково надибав на документальний фільм «Війна генералів», що транслювався на каналі 2+2. Типовий образчик російського агітпропа про те, як «браві» солдатушкі-рєбятушкі визволяли Чечню від чеченців, але додивився його до кінця бо люблю документалістику та й свого ворога треба вивчати, щоб адекватно оцінювати. Так от, був там сюжет про те як один російський підрозділ, добряче пошарпаний в боях і без рації, пробиваючись з чеченського оточення вийшов на передовий загін росіян зі «свіжих» частин. Постало питання як дати зрозуміти, що вони свої? Вихід знайшли простий, як і все геніальне. З закривавлених бинтів зробили «білий» прапор і пішли співаючи «Катюшу» … і їх пропустили! Командир військової частини, що їх зустріла, пізніше сказав: « Если бы не «Катюша» мы б вас всех «положили» на х.й бл.дь!». Підсумовуючи хочу запитати російськомовних патріотів України. Як би вам довелося виходити з російського оточення до українців, яку пісню заспівали б ви!?