В одній країні царював,
Якийсь бандюга із сім'єю,
Багато грошей дуже мав,
Вважав все властністю своєю,
 
Перед народом виступати
Він не умів, але любив,
І міг промову зіпсувати,
За що його народ ганьбив.
 
До грошей дуже ласий був,
І до гелікоптерів різних
Своє минуле позабув,
Як був у ланцюгах залізних.
 
Народ він лихо підманув,
Сказав: "Ми війдеме в Європу",
Підняв податки і забув,
Бо легко же збрехать холопу,
 
Але народ вже це дістало,
Під стіни замку підійшли,
І їх обурення зростало,
Все нові й нові люди йшли,
 
Але терпець царя урвався,
Відправив армію туди,
Відразу хаос розпочався,
Тікали звідтіль - хто куди.
 
Обурились звичайні люди,
Що це за самодур такий?
Куди не глянь - розруха всюди,
Але народ у нас м'який.
 
Продовжили стояти знов,
Стояли довго і чекали,
Але царь розв'язок знайшов,
І люди що робить не знали.
 
Антилюдські закони підписав,
Які могли б народ звести в могилу,
Але він ще і сам тоді не знав,
Що люди можуть викроистать силу...