Таке враження, що зарано почали вести перемовини з владою. Тобто, розмовляти можна коли завгодно і про будь що, але при тому треба усвідомлювати, про що можна домовитись зараз, і не очікувати більшого.
 
Отже, насправді треба готуватися до подальшої ескалації. Нам готуватися морально, а дійовим особам - готуватися повною мірою.
 
Якщо нашою метою було перезавантаження країни, то ця мета ще за горизонтом. Вузловою станцією на шляху до цієї мети буде відсторонення ПР від влади. Причому відсторонення може бути повним чи частковим, в залежності від нашої спроможності і обставин.
 
Якби наші сили були переважаючими, то можна було б вести мову про швидку і повну перемогу (повне відсторонення ПР від влади, можливо - роспуск цієї злочинної "партії").
 
Жодна сторона не бажає відкритого і широкого збройного протистояння .. Якби не ця обставина, то можна було б уже готувати бойові загони.
 
А так маємо силовиі підрозділи Майдану, що озброєні палицями і молотовими. Вони здатні протистояти рукопашним штурмам, але не здатні успішно наступати за сприятливих обставин.
 
За такої слабкої позиції Майдану компроміс сьогодні означав би звільнення адмінбудівель (а за тим і решти) в обмін на звільнення майже всіх заручників. Звичайно, що мали б звільнення без гарантії нерозгортання тихих репресій у майбутньому. Адже державна влада залишилась би в руках ПР.
 
Отже, змінити рівновагу сил на користь Майдану неможливо без силових акцій. З тактичних переваг було б краще, аби до таких акцій спровокувала б влада. Для цього опозиція мала б вийти з переговорів, проголосивши умовою повернення до них швидке прийняття нових законів про вибори Президента і ВР і наступного проголошення виборів ..
 
І далі приступити до фази активної мобілізації.
 
Мобілізація необхідна для проведення чесних виборів.
 
Всякі там конституції самі по собі нічого не вирішують. Тому концентрувати зусилля потрібно на виборах і мобілізації.