Сергій ЛЕБІДЬ
Квадратові хлопці та інше
Я й досі напинаю на голову вкрай не модну вже руду ондатрову шапку… Лише в надії, що наш Президент якось зверне на мене увагу…
З ним завжди було цікаво розмовляти.
Якось він підсів до мене в автобусі. Й, поклавши свій пудовий кулак на сусіднє бильце, запитав:
- Все пишеш?
- Пишу.
- А пєчатают?
- Пєчатают, - в тон йому відповів я.
На мить він задумався, провівши
квадратним кулаком по квадратному фейсу. Й недовірливо сказав:
- А ось в газеті «Свободная жизнь» я
тебя нє встрєчал…
- А що це за газета? – поцікавився я. –
Від партії «Свобода»?
- Та нє, у нас така була на зоні…
…А їхав він зліт «Народної дружини», що відбувався на тутешньому «Антимайдані».
А ще цю дружину місцева влада називає піднесено й велично: «Гвардійцями президента». І навіть зворушливо й трагічно – наші молодогвардійці…
Вирушаючи з Дніпра поїздом на Київ, краще Європрапором одразу не обмотуватись і косинку «Самооборона майдану», подаровану мені в Києві завзятими хлопцями, не зав’язувати.
Дуже цікаво спостерігати за тими, хто сідає вночі до потягу.
Спочатку в моєму купе було порожньо. Але десь годині о дванадцятій з’явились вони – ці самі двометрові добровільні дружинники й помічники нашого президента. Із страшними піратськими лицями. Просто жах опівночі! Нібито вони вийшли гуртом із книжки про Бармалея.
Проте, окрім матюків, ніхто нічого поганого від них не почув. І навіть поводили вони себе напрочуд чемно. Певно, вже були прецеденти. І організатор їм суворо-пресуворо наказав: «Очкариків в поїзді не пі… не бити, дівчат не тра... не займати». Або щось інше подібне на цей зразок.
Ближче до Києва в потяг підсів ще один гомінкий гурт. З однією бадьорою тіточкою ми навіть познайомилися.
- Я давно їжджу на майдан Януковича, - сказала вона. – У нас усі туди їздять… Просто так ми заробляємо. Це комерція така... А ви куди в Київ їдете?
- В МакДональдз, - відповів я.
м.Дзержинськопетровськ
