На питання «Що в нас?» своїм друзям з-за бугра відповідаю чесно – громадянська війна.
 
Стоп! Я не закликаю ламати військові склади захоплювати зброю і трощити черепи тим хто не поділяє твою власну точку зору. Така форма громадянської війни була б насправді дуже вигідна багатьом нашим сусідам. Ще б пак! На тлі рецесії у Європі та падіння цін на російські нафту-газ, війна з танками літаками у нас для них була б бажаним дарунком. На одній торгівлі набоями наші закляті друзі на сході і заході озолотяться. А додайте можливості задешево загарбати наші активи (в першу чергу – родючу землю) та викачати з країни матеріальні та музейні цінності… Кому цікаво – почитайте про громадянську війну Панчо Вільї у Мексиці і про участь в ній бізнесу США.
 
Відміняє цей факт громадянської війни? Ні, не відміняє. Громадянська війна якщо розібратися, це що? Це коли одна частина країни думає так, а інша інакше і протиріччя між ними сягає крайньої межі за якої спільне існування – неможливе. Денікінський офіцер-монархіст по двадцять раз на день запитував себе, за що воюють більшовики, яка к свиням суспільна рівність, який інтернаціонал?! Це ж ілюзія! Протиріччя між людьми такі глибокі, що тільки цар… Керівники офіцера, соціалісти (і Денікін, і Колчак, і Юденич і близько не бажали повернення Романових), з нього тихцем посміювалися – от темнота, все йому царя подавай, тоді як парламентська демократія… Більшовики з того боку не розуміли і тих, і других – за що вони б’ються, за капітали? Так там же немає багатіїв, там же офіцери, гімназисти, різночинці! Чим їм совецька влада не ква?!
 
Те саме у нас зараз. Свідомий українець у львівській кав’ярні, вінницькій агрофірмі чи на київському Майдані доклепати не може, ну чому ті східняки зубами тримаються за свої совкові пережитки і приваби Москви? Невже бути господарем у власному домі – не краще? На східній такі самі українці (часто-густо навіть україномовні) так само щиро не збагнуть, чого ще треба цим свідомим? Наче ж непогане життя – робота, завод, діти ростуть… Стабільність! Навіщо рвати з Росією, якщо вона сильна, багата, впливова? Кому потрібні ці виходи у вільне плавання, якщо є теплий завод, тепла РФ, до них можна притулитися?.. Свобода? Дурниці! За трубу треба завжди триматися – вона нагодує.
 
Це виглядає дивиною, але завдяки багатосотрічній праці російської імперії і совка на східній чимало українців на повному серйозі не розуміють, що незалежність – це не спроба відірватися від Росії аби гидити їй спільно з США, ЄС та іншими НАТО. Працювати можна або на заводі, або торгашем на базарі, а можливість створити власний бізнес – ілюзія і казочка, якщо тільки ти не син-брат-сват прокурора, голови ОДА або партійної бонзи – я знаю багато людей які всерйоз так вважають. Так само ці люди не можуть повірити, що совок – це давно померле минуле, а Росія з новин ОРТ та РТР – міф і казочка. Що максимум на який здатна нинішня РФ – перемога над країною з населенням меншим за Київ (Грузією), і що чечени Кадрова у Москві поводяться як есесівці в білоруському селі просто тому, що Москва тремтить перед ними. Усвідомити це для москво-совка – розрив мозку і гарантована депресія.
 
До чого тут громадянська віна? До того що ситуацію коли частина країни вірить в одне друга – інше, ми маємо. Далі – справа і інструментах для досягнення мети. А інструменти бувають різні. Нам же не треба пояснювати значення слів «інформаційна війна»? Ми же в курсі що між свідомими і москво-совками іде постійна жвава і дуже жагуча дискусія? Чи є з неї користь? Судіть самі.
 
Після побиття студентів на Майдані, мітинг на підтримку ПР у Донецьку довелося відмінити – на нього ніхто не прийшов. В розгоні місцевих майданів у Запоріжжі та Дніпропетровську мене найбільше вразило НЕ те що їх розігнали ментами посиленими гопотою з околиць. Мене вразило те, що ці майдани взагалі зібралися. У 2004 р. нічого подібного не було, і це не дивно. Я категорично стверджую, що місто Запоріжжя, в якому я народився і виріс, в момент коли я з нього поїхав, ні на які Майдани було нездатне як таке. А збираються Майдани не тільки в Дніпрі та Запоріжжі – вони з’явилися і в Харкові, і в Донецьку і ще багато де. Їх розігнали? Не біда. «Україну без Кучми» також розігнали кийками Беркуту. Нині влада влаштовувати розгони не наважуються. Все згодом – все з часом.
 
Громадянська віна іде не по лініях окопів – вона іде у свідомостях і душах людей. І результат її очевидний – гору візьмуть націонал-патріотичні сили, а проросійські та сепаратистські гасла тихо згниють у слід за совком. Чому? Та тому що по-перше, люди які готові жертвувати добробутом задля свободи – здобувають і добробут, і свободу, і неабиякий досвід боротьби за місце під сонцем. Люди яким кортить стабільно тулитися до заводу-партії-великого брата не мають ані добробуту, ані свободи і боротися нездатні. Хіба що – як титушки, за гроші. Уже зараз якісна перевага на боці націонал патріотів. Існує ще й інша причина. Навіть в умовах коли графи «національність» немає в паспорті, і громадянам вільно самим обрати собі національну належність, більшість мешканців Донбасу називають себе українцями. На матчі Євро-2012 вони ходили з українськими прапорами, а не з якимись ще.
 
Це – головне. А совкові забобони згодом вивітряться якщо не в цих людей, то в їхніх дітей. Коли це станеться – це й буде днем закінчення громадянської війни.