Пригадую, кілька років тому столичні футбольні фанати вивісили розтяжку з гаслом: «Ангола – не Англія, Русь – не Росія!» Дуже лаконічна фраза, яка пояснювала одне – жодне мавпування не змінює внутрішньої сутності. Тут, звісно, варто було б зробити уточнення. Адже самоназва «Ангола» насправді не має жодного відношення до європейського континенту, а є похідною від слова «нгола» (так називали спадкоємців трону у давніх африканців, що мешкали на території північніше сучасної Луанди). Проте саме слово ріже вухо і закарбовується у пам’яті, як вигаданий політтехнологами Банкової та втілюваний усією вертикаллю партрегіональної влади «антимайдан».
Здавалось би, навіщо повторювати те, що має свою специфічну природу і корені? Адже Майдан у його нинішньому вигляді – це далеко не штатна акція опозиційних політичних сил, як ті, що ми спостерігали у період майже піврічних вуличних прогулянок під гаслом «Вставай, Україно!», а стихійний спротив сотень тисяч українських громадян, котрим набридло відверте знущання з боку влади. На грунті чого може виникнути «дзеркальний» спротив у сервільних до влади й заляканих «антибандерівською» пропагандою мешканців півдня і сходу України?
Ні, я ще міг би зрозуміти жителів Донецька чи Луганська, яким би показали кілька автобусів з дідуганами, котрі щойно вибралися з криївки і більше 54-х років не знали, що Бандеру убив в Мюнхені агент КДБ. Підозрюю, що про даний факт у згаданих регіонах якраз не здогадуються реципієнти промивання мізків настоєм совка та денікінщини. Та жодна промивка не здатна викликати у людини таку ж реакцію як очевидний факт – чи то звіряче побиття студентів, чи позбавлення людей елементарного права на протест, як це сталося після «парнокопитного» голосування у Верховній Раді 16 січня, чи розстріл повстанців з вогнепальної зброї 22 січня. По-іншому може вважати хіба що той, хто досі живе в ілюзорному світі радянських «протестних» гасел на кшталт: «Свободу Леонарду Пелтієру!» чи «Руки геть від Нікарагуа!». Звідси просте запитання: навіщо владі виставляти мавпу, яка вдає з себе лева, якщо мавпа однаково залишатиметься мавпою? Ну, хіба що вона стане мавпою з ідіотською мімікою!
Ось, наприклад, чи знайдеться серед влади та її «оборонців» хоч одна людина, яка може чітко відповісти на просте запитання: чого прагне так званий «антимайдан»? Як каже голова фракції ПР у парламенті Олександр Єфремов, аби показати, що в Україні є люди інших поглядів, ніж ті, що зібралися на Майдані? Теза більш, ніж суперечлива. Бо для того, аби довідатися, що не всі українці поділяють погляди майданівців, достатньо одного соціологічного опитування (причому, проведеного будь-якою соціологічною структурою). Та й навіть воно (опитування) зайве у країні, де завжди знайдеться близько 15 відсотків божевільних, готових голосувати за владу навіть у тому випадку, якщо її очолюватиме такий собі Мобуту Сесесеко з білою шкірою. Аби показати, що в державі є особи, готові грудьми захищати чи то Верховну Раду, чи Адміністрацію президента від можливого захоплення мітингувальниками? Але навіщо в такому разі тих самих «захисничків» охороняти поліційним ланцюгом, аби ті часом не розбіглися? Невже страх перед тим, що улюблені «тітушки» регіоналів самі рознесуть органи влади та офіси ПР? Схоже, що страх перед останнім з варіантів таки домінує. Проте, підозрюю, що у організаторів «антимайдану» є ще банальніший інтерес – «розвести» спонсорів «Баті» на чималі гроші, фінансуючи абсолютно непотрібну акцію. Хіба що у «Зеленбуду» з’явиться привід списати кілька зайвих сотень тисяч гривень на відновлення Маріїнського парку…
Але біс із тими божевільними, котрі влаштовують «антимайдани» у Києві та регіонах. Може у тому і є якась користь. Адже одних людей вони позбавили роботи і зарплатні, то хоч іншим заплатять, аби було менше спокуси «бомбити» у Донецьку чи Луганську перехожих та красти випивку у магазинах. Набагато страшніше, коли силові структури намагаються протиставити незаперечним фактам звірств з боку «Беркута» свої «технологічні» напрацювання. Пишу слово у лапках, бо нинішній рівень інтелекту українських силовиків такий, що застосування ними PR-технологій має подібний інформаційний вплив на маси, як лопата Азарова на ріст сільгоспвиробництва.
І що ми маємо за фактом? Варто було в Інтернеті опублікувати відеодоказ знущання над роздягненим козаком з Хотинського району Михайлом Гаврилюком, як Міністерство внутрішніх справ відразу ж видало більшовицьку відповідь Чемберлену. Спочатку вони розповідали, як «мужньо» рятували козака від самоспалення, а коли зрозуміли весь ідіотизм подібних «відмазок», відразу ж знайшли якихось невідомих міліціонерів яких начебто катували у підвалі КМДА, а потім хтось невідомий якимось чином цих ментів звільнив. Для наочної картини показали і якісь відеокадри з замазаною зеленкою особою, більше схожою на жертву нападу зеленкових терористів харківського Гепи та його «гепників», ніж на потерпілого від майданівців. Подейкують, що заради цієї картинки МВС два дні проводило кастинг серед столичних ментів, яких у вихідні спіткала «асфальтова» хвороба з цілком прозаїчної причини – поразки у війні з зеленим змієм, - аби показати «жорстокість» Майдану. Врешті відшукали особу, що стала жертвою розлюченої тещі. Щоправда, ця теща спілкувалася з «жертвою» зовсім не у підвалі КМДА, а в одному з райцентрів Київщини, але то дрібниці, на які у МВС не зважають.
До речі, ніхто в МВС так і не відповів на банальне запитання щодо можливого мотиву влаштовування тортур стосовно міліціонерів у приміщенні КМДА. Для чого це було потрібно охороні Майдану? Яку таку страшну таємницю хотіли вивідати у затриманого мента? Про те, що серед повстанців бродять «тихушники»? Але це відомо усім! Чи може хотіли взнати страшну таємницю міністра Захарченка? Але ця таємниця скоріш відома лікарю-психіатру, а не якомусь міліціонеру РУ МВС! Схоже, що у прес-службі МВС жодної книжки, окрім «Казки про військову таємницю, Хлопчиша-Кибальчиша та його тверде слово» так ніхто й не прочитав. Бо в іншому випадку МВС спробувало за два з половиною місяці зробити хоч одну ефективну превентивну заяву, а не плисти, як відомо що, за течією.
Тут ось після розстрілу людей на Грушевського цілком конкретними кулями «блондо» хотіли показати публіці якихсь «спайперів з країн НАТО», але знову ж нічого не вийшло. Жоден з захоплених міліцією заручників не пройшов відповідний кастинг. Натомість серед переліку тендерної документації за минулий рік знайшлося підтвердження закупівлі Міністерством внутрішніх справ 17 тисяч патронів «блондо», призначених для ураження транспортних засобів! Аби якось нейтралізувати даний факт, що слугує незаперечним доказом причетності силовиків до вбивства людей, МВС знаходить «свою» жертву. Десь за 200 метрів від гуртожитку беркутівців було знайдено тіло співробітника Державної служби охорони, яке спробували видати з «помсту» Майдану. Але тут знову ж таки нічого не вийшло. Бо і в ДСО спростували можливу причетність до вбивства їх працівника Майдану, і мотиву ні у кого не було, аби вбивати людину в цивільному за 10 кілометрів від місця, яка та й не відвідувала.
Конкуренцію ментам, які у нас завжди відрізнялися особливою «обдарованістю», останнім часом пробує скласти й Служба безпеки України. Оце з 9 грудня чекав, коли ж наша СБУ розповість про «страшну таємницю» офісу «Батьківщини» на Турівській. Бо щось аж надто довго зволікали з викидом компромату, появу якого було анонсовано на специфічних сайтах ще до того моменту, як силовики встигли вивезти сервери з офісу партії «Батьківщина». Тоді ж, фактично в момент захоплення приміщення на Турівській, з’явилися і безграмотно (що не властиво працівникам штабу «Батьківщини») складені роздруківки начебто з серверів опозиції, котрі начебто мали підтверджувати спланованість усіх протестних акцій у столиці й навіть розгін студентського Майдану. Що цікаво, Міліція начебто захопила сервери з електронними базами даних, а на сайтах, близьких до портновців-медведчукістів були оприлюднені скановані копії якихось начебто документів з Турівської. Тут навіть школяреві було б підозріло, що це за штаб опозиції такий, що тримає поточні напрацювання у формі сканованих текстів? Як потім у подібні «документи» можна вносити правки та доповнення?
Та не варто перейматися подібними банальними запитаннями. Скоріш за все тексти змайструвала PR-бригада з Банкової чи при Банковій, де вистачає осіб, які не володіють на належному рівні українською мовою та в силу свого неукраїнського походження навіть не знають назв вітчизняних владних інститутів. От і намалювали за допомогою російських лекал, не підозрюючи, що в Україні халтуру розкусять навіть не обізнані зі структурою влади та специфікою діяльності політичних партій люди. Щоправда, в СБУ думають по-іншому. Служба безпеки золотого унітаза вважає, що з самого факту вилучення серверів у структури, близької до партії «Батьківщина» можна викрутити таку інформаційну бомбу, яка зможе втопити опозицію сильніше за сочинські фекалії (як відомо, штурмівщина з підготовкою до зимової Олімпіади в Сочі призвела до затоплення багатьох будівель міста каналізаційними стоками). Все це виглядає настільки ж смішно, як і порушення проти лідера «Третьої української республіки» Юрія Луценка кримінальної справи за заклики до насильного повалення конституційного ладу. От цікаво, в СБУ хоч розуміють різницю між усуненням Януковича від влади у цілком конституційних спосіб – добровільної відставки, у порядку імпічменту, чи у випадку смерті – і «насильницьким поваленням конституціного ладу», що у самій семантиці слів передбачає зміну форми влади? Останню, де речі, теж можна змінити у Конституційних спосіб…
Якщо вже так кортить конторі з Володимирської піймати заколотників, то вже краще поцікавитися кримськими регіоналами, яким закортіло поміняти статус півострова у непередбачений основним законом України спосіб, а не влаштовувати істерику з приводу формування в регіонах Народних рад. До речі, з яких це пір в Україні депутатам різних рівнів заборонено об’єднуватися у різні міжфракційні групи? Але то зовсім інша тема.
Тут от є значно цікавіші харківські мавпи з якогось там «Оплоту». Ні, те, що «гепники» і «гопники» люблять Гепу і Допу не дивина. Це їх дах. А під дахом можна спокійно «бомбувати» підприємців, заробляти на рейдерстві чи організації «тітушок», аби втішити самолюбство того ж Гепи. Та коли якийсь там Євген Жилін з якогось там харківського «Оплоту» погрожує розігнати Майдан і розібратися з Автомайданом, то це скоріш нагадує мавпу, котра своїм червоним місцем прагне зупинити поїзд революції… Ось з’явилося це чудо у Києві, спробувало навіть на Європейській площі заблокувати автомобілі автомайданівців і що далі? А далі побачило великий палець правої руки від охоронців Майдану і чкурнуло під дах Гепи. А звідси проста мораль: чи варто боятися мавпу, яка сама хоче заховатися від людського гніву у заготовленому Російськими пропагандистами зоопарку в формі ПіСУАРу (Південно-Східної Української автономної республіки)? Тільки тут важливо, аби ключ від зоопарку не опинився за кордоном…
Олег Оленюк, журналіст, політолог.
