Почав писати кілька днів тому, у дуже тривожний момент, коли було невідомо, чи буде взагалі те перше засідання Ради, а може воно буде вже по результатах зачистки Майдану –  після втілення рішення про шестикратне збільшення числа «птахів-падальщиків», після крові і численних смертей? Потім замаячіло примарне полегшення, потім – серія стрибків настрою вниз-догори, яке у цю ніч знову змінилось страшною давлячою мало не депресією. Така «гойдалка» вже не вперше. Впевнений, що не тільки у мене. Власне про це й пишу. А що всі ці емоції пробиваються крізь спробу тверезого аналізу, може не так вже й погано? Хоча, визнаю, дуже важко було втриматись від нецензурщини, спострігаючи ту нецензурщину, як діється зараз у реальності. Але все ж стримався – ми ж українці, культурна, європейська нація…
 
Такий сюр навколо... Ситуація по сто разів на день міняється. Межігірське тіло чіпляється за владу страшно. Тварюка, якої історія не знала. Владолюбство і мораль - як у Сталіна, жорстокість Берії, розум п’ятирічної дитини-олігофрена, сибаритство й любов до розкоші - як у візантійських імператорів, непередбачуваність і повна відсутність логіки - як у блондинки з анекдотів, сцикливість останнього боягуза вкупі з мстивістю Івашки Грозного чи того ж Сталіна, примітивна хитрість кишенькового злодія, що попався, погляд на світ – як у карного злочинця, причому не з авторитетів, а з яких-небудь "шнирів" чи "шісток" (судячи по недалекоглядності і нездатності прогнозувати свої вчинки хоча б на два ходи вперед). А разом такий коктейль – дах їде...
Через це і у всіх нормальних людей від цього всього – щось схоже на напади божевілля. Задзеркалля якесь. Несила на це все дивитися: від новин ступор, втрата якихось логічних опор, дезорієнтация і мало не соматичне нездужання.
 
Воно ж, пильним лантухом прибабахнуте, взагалі не розуміє, що творить. І ніхто не розуміє. То буду домовлятись, то не буду, то погрожує всіх пересаджати і застосувати силу, то раптове втікання назад і поступки, яких ніхто не чекав, потім порушення всіх домовленостей, грізне надування щік і жорстокі накази з подальшими жертвами, то знову раптово давай поступатися, потім знову ескалація і дикі вчинки, і знову бздливий відступ. Грізні погрози з шестикратним збільшенням численності внутрішніх військ, інформація про операцію «Хвиля» по зачистці Майдану, використання злочинців, умовно-достроково звільнених з зон, пересування у напрямі Майдану військ і важкої техніки… і раптом – бемць!, засідання Ради, на якому йде на нечувані поступки. Всі потихеньку переводять дух і очікують врешті хоч якогось конструктиву… І раптом – бемць!, виявляється, що проголосоване Радою і наче б то підписане Президентом, і наче б то навіть опубліковане у пресі скасування тих горезвісних законів – то насправді фейк: ніхто нічого не тільки не публікував і не підписував, а навіть і не відправляв на підпис Януковичу… А очікуваний компроміс з підписанням закону про амністію, який, здавалось, був таким близьким, раптом  через приїзд гаранта у Раду і жорстокий тиск на фракцію ПР за закритими дверима завершується миттєвим «розводом» – протягом трьох хвилин протягується закон про «амністію», суть якого практично зводиться до ультиматуму «у 15-денний термін ви маєте звільнити всі захоплені адміністративні будівлі, площу і прилеглі вулиці і розійтись по домівках. А взамін ми випустимо захоплених людей і розпочнемо слідство щодо зафіксованих вбивств, катувань і т.п. правопорушень (тримаємо в умі «мабуть випустимо, мабуть всіх, мабуть розпочнемо, зуб даємо»)». Ми знов стоїмо біля самого початку, і знову все по новому колу… Зрозуміти це нормальній людині несила, здорова психіка це не витримує, протестує. Це просто дурдом. Дурдом «Веселка» з людськими жертвами.
 
Побачив спробу розібратися у незрозумілій нікому поведінці Януковича – http://espreso.tv/new/2014/01/27/zrozumity_nezrozumiloho («Зрозуміти незрозумілого»). Схильний згодитись з автором, Максимом Михайленком : «Непонятен Янукович только в системе координат цивилизованности... Сила ему понятна. Он каждый раз прячется и отступает только после того, когда народ проявляет агрессию по отношению к его нукерам, баскакам и к нему лично. Ничего непонятного здесь, кажется, нет? Поэтому единственный оставшийся на повестке дня вопрос - кто сильнее?».
Загалом  згоден. Типова кримінальна психогія урки: чує свою перевагу – бере на понт і пресує, чує силу у відповідь – сцикливо никається під нари. Але дещо у його поведінці все ж насторожує додатково, тому хотів би додати. Схоже, таки правий Тарас Чорновіл щодо нашого фігуранта: каже, що це натуральний, а зовсім не метафоричний шизофреник. У Тарасика самого, схоже, не все в порядку у цьому сенсі, тому, може й впізнав споріднену душу. Але зараз мова не про Тараса, а про гаранта. Якщо Чорновіл правий, тоді це багато що пояснює. А чи є причини думати, що Янукович «такі да»?
 
Серед загальних симптомів шизофренії – наприклад, невиразна або безглузда мова, дезорганізована поведінка, незвичайні, часто обмежені емоції, або емоційна відчуженість, неговіркість, утруднені міркування, невміння працювати в суспільстві, а також спотворення розумових процесів, які виявляються у формі мовних порушень; понижена мотиваційну і вольова активність; виражені когнітивні проблеми, що особливо стосуються пам'яті і виконавських функцій; поведінка, що здається дивною і яка зрозуміла тільки в контексті цих порушень. Серед проявів шизофренії – роздвоєння особистості і втрата відчуття реальності, висновки, що відхиляються від норми, і думки, які приводять до екстраординарних переконань і маревних інтерпретацій. Нікого не нагадує?
 
Звідси ж і пояснення болючого, буквально хворобливого сприйняття притомними людьми всіх цих конвульсивних, ірраціональних  рухів влади. Загальновідомим є феномен психічних епідемій, які, наприклад, у Середні Віки на підґрунті психологічного зараження охоплювали цілі народи. Зараз не середні віки, а ми – не темні, забобонні селяни тієї епохи, однак якщо одна така людина проривається на верхівку піраміди і починає оперувати безмежною, безроздільною владою, вона неминуче починає впливати на своє близьке оточення – ближнє коло, тією чи іншою мірою заражаючи його власними психічними аномаліями. А у критичні часи, такі як зараз, це починає особливо гостро проявлятись, швидко розходячись від ближнього оточення концентричними колами і впливаючи вже на все суспільство – через реальні вчинки цього ближнього оточення: через ідіотський, непотрібний, абсолютно алогічний і самовбивчий наказ про побиття студентів у ніч на 30 листопада; через спробу зачистки Майдану у час перебування в столиці іноземних послів, ще й після того, як Верховний Психічно Хворий заявив, що «аплодує Євромайдану»; через прийняття драконівських законів 16 січня з наступними силовими акціями, а потім відступ, а потім наступ, а потім готовність до компромісу, що, як потім виявилось, зовсім не компоміс, а розвод, а потім новий тиск, і т.д., і т.п.
Таке дійсно провокує у цілком здорових людей, якщо не психічні захворювання, то хронічні стреси, що у багатьох, найбільш чутливих може трансформуватись у неврози, а у декого – і в справжні психічні захворювання. Суспільство трясе. Практично через одного божевільного у владі.
 
Але найгірше те, що це убоїще подобається не тільки заклятому другу України Путіну, але й мільйонам скажімо так… своєрідно мислячих громадян нашого Сходу і Півдня. Багато хто з них є нащадками тих, кого завезли з центральних областей Росії на місце мільйонів українців, вимерлих від голодомору, але є й етнічні українці, заражені якоюсь своєрідною ментальністю. І це інша, не українська ментальність! Зовсім інша! Сперечатися з її адептами просто марно, апелювати до логіки, гуманізму, демократичних цінностей немає сенсу. У довбешці ідіотичні, бетонно непохитні штампи: у Європі геї й одностатеві браки, а ви нас туди тягнете; яким би не був Янукович, альтернативи йому, на жаль, немає; Росія - братська країна, і нам без неї ніяк, тому їдемо до Путіна, нафіг нам Гейропа; і взагалі – як би погано не було (хай смерті у лісопосадках і невпізнані трупи, хай суддівське беззаконня і безкарність вбивць-мажорів і насильників в погонах, хай пресування бізнесу і відбирання останнього, хай грабіж і кримінальне беззаконня, хай викрадання людей і вбивства дітей) – все ж це краще, ніж з вами, бандерівцями і фашистами; і так далі, й тому подібне… Тому – "Ура!", якщо вас різатимуть, катуватимуть, вбиватимуть, та хоч напалмом ваших дітей випалюватимуть – все це дуже добре і гуманно, тому що так вам, фашистам, і треба, ми мирні добрі люди вбиватимемо вас, фашистів, до останнього «хохломладенца». «Дави их, Федорыч!». Тому зараз ось ці добрі люди, борці з фашизмом, формуватимуть чорносотенні загони з "тітушок", красиво названі народними дружинами, а кодло Віктора Федоровича розпорядилось терміново забезпечити їх зброєю і виписати ліцензії на його носіння. Мало того, зафіксовані випадки, коли з-за спин міліції на людей бігли не просто "тітушки" з бітами і травматичною зброєю, а й умовно випущені ув'язнені з зони. Ось така у нас доблесна міліція, ось така у нас влада, ось такий у нас Прізідєнт (напевно, навіть Путін до такого б не додумався).
 
Подивишся на це: капець просто, в голові не вкладається! Але поміркувавши трохи, приходиш до ясного і переконливого, на мою думку, висновку: резонанс!
 
Що маю на увазі? Та своєрідна ментальність, про яку говорив кількома абзацами вище, ментальність, якою заражено велику частину населення південної, східної і частково центральної України, – то насправді такий собі ментальний вірус. З усіма вірусними особливостями – ареалом походження, характерними ознаками, симптомами і патогенезом, шляхами інфекційного поширення і прогнозом у разі зараження. Ареал походження – Росія. Я б назвав той вірус вірусом месіанства нацистсько-імперсько-совково-сталінського, скорочено – МНІСС (букви СС краще при цьому писати характерними символами блискавок).  Характерні ознаки: впевненість у незрівнянній космічній величі і месіанській ролі однієї з країн світу – Росії, прагнення відновити новітню Російську імперію з бажаним її поширенням на всі континенти, впевненість у безсумнівно незрівнянній доброті, благородстві, душевній величі і особливій духовності російського народу, а головне – впевненість у тому, що всі, хто з цими постулатами не згоден, а також ті, хто хотів би жити своїм розумом, без керівної і спрямовуючої ролі «Великої Росії» – то вороги, посланці Пекла, і до них прийнятні будь-які засоби впливу, бажано – до повного знищення. Їх не жаль, не жаль ні їх жінок, ні їх дітей, навіть немовлят, бо то не люди. Тварин же ріжемо на сало й ковбасу? Отож…
 
Але особливий цімес у тому, що це ментально-вірусне захворювання у своїх психологічних проявах має дуже багато спільного з роздвоєнням особистості і перебуванням у паралельному, примарному світі, характерними для шизофренії. Подивіться самі: уражені вірусом МНІСС вважають, що належать до найдоброзичливішого і найсправедливішого народу у світі, що як ніхто здатен відчути чужий біль і прийти на допомогу. І в той же час серед якого народу у світі ви зараз знайдете стільки проклять на голови українців? Де ще ви знайдете стільки радості від наших смертей, стільки аплодисментів силовим діям всіляких беркутів – чим більш жорстоких, тим більше аплодисментів, стільки побажань нам не тільки поразки, але й смерті, і повного нашого зникнення з поверхні землі (як не вірите – походіть трохи російськими сайтами)
Вони гордо називають себе інтернаціоналістами, поборниками рівності і загального братства націй і народів; і одночасно мало хто з росіян, навіть високоосвічених інтелігентів – вчителів, акторів, медиків не вживає презирливого «хохол» на адресу цілого українського народу, або «чёрные» – на адресу вихідців з Середньої Азії, та взагалі, мало знайдеться у світі країн, де вживалась би така кількість образливих кличок на адресу інших націй – від «бульбаш» і «піндос» до «чуркобес» і «черножопая обезьяна».  
Вони більше всього на світі клянуть фашизм і гордяться своєю перемогою над ним, і одночасно схвалюють фашистські методи по відношенню до расових неросіян: їм подобаються побиття студентів (їх не жаль, бо то «хохлобандеровцы»), їм ніскільки не болять вбивства і катування (бо то «западенские фашисты» і «хачики-террористы»). Вони обурюються антисемітизмом «хохляцких националистов», але старанно вишукують «жидовские корни» у всіх українців, які їм не подобаються: від Тимошенко до Яценюка, Кличка й Тягнибока. Вони ненавидять «бандеровских националистов» і обурюються існуванням у нас «фашистских националистических партий», але схвалюють власних російських націоналістів – від «Русского блока» до «Союза православных хоругвеносцев», від Стерлігова до Жириновського. Вони жахаються «преступлений  бандеровских фашистов на Западной Украине», але пускають сльозу за ветеранами НКВД, які стратили і замучили страшними тортурами десятки тисяч жителів Західної України (вже не кажучи про СССР). Вони співають про «Это раздается в Бухенвальде колокольный звон», але облизуть портрети Сталіна, що вкрив країну павутиною концтаборів. Вони демонструють скорботу за вмерлими від голоду під час Ленінградської блокади і з непокритою головою ходять на Піскарьовське кладовище, і одночасно потішаються й розказують «прикольні» анекдоти про «хохлоголодомор», який забрав мільйони життів українців.
 
Як примирити ті всі протиріччя? Та дуже просто: то протиріччя тільки для нормально мислячої людини, а у мозку зараженого вірусом МНІСС то все уживається без проблем,  там не суперечать один одному «так» і «ні», чорне й біле, правда і брехня, добро і зло, чеснота і злочин. Там ці категорії існують у паралельних реальностях, що не перетинаються, там переконання суперечать словам, а слова – вчинкам, там мислення мозаїчне, а сприйняття реальності ілюзорне, там реальність підганяється під це сприйняття, а дії, що здаються абсолютно ірраціональними і невмотивованими, насправді керуються не реальністю, а тим ілюзорним світом, що існує лише у голові. А тепер перечитайте виділені болдом у першій половині статті симптоми шизофренії. Отож…
 
Повернімось до наших баранів, тобто до нашого баранта, тобто гаранта. Запустіть у суспільство одного буйного божевільного з хворобливою манією, надавши йому широкі владні повноваження, і результат буде страшний. А тепер додайте кілька мільйонів «рядових» божевільних на місцях зі схожою у чомусь манією… Результат буде катастрофічний. Саме це зараз спостерігаємо. Саме у цьому сенсі й кажу про резонанс: шизофренія нашого ублюдочного гаранта виявилась резонансною, комплементарною шизофренії частини нашого населення (як правило, російськомовних поціновувачів імперії Путіна). В результаті вийшла просто гримуча суміш!
 
Схоже, таки дійсно зійшлися два світи, дві ментальності: українська (волелюбна, цінуюча особистість і права людини, пам'ятаюча Магдебурське право) і агресивна російсько-імперсько-сталінсько-совкова, що жертвує особистою свободою, правами і життям окремої людини-гвинтика заради Великої, повергаючої в трепет імперії з якоюсь особливою росіянською "духовністю". І їх не примирити. Я не знаю, що буде далі, передчуття дуже погані…
 
Висновок: якщо ми не бажаємо стати нацією неврастеників і психічно хворих, ми маємо протистояти психічній епідемії. Психічній епідемії під назвою «Янукович». Якщо ми це зробимо, то коли все закінчиться, справедливий народний суд, впевнений, уважно вивчить справу гражданіна Януковіча, і якщо він дійсно «такі да», то, не виключено, що врахує його психічну неосудність, визначивши йому світлу охайну палату і дбайливий догляд санітарів. Можливі варіанти: Київ, вулиця Фрунзе 103а, корп.11, психіатрична лікарня ім. Павлова, чи будь-яка приватна психіатрична клініка у будь-якому місті країни (якщо Сім΄я вирішить оплачувати). Головне, щоб догляд був дбайливий і дуже пильний, замки міцні, а грати на вікнах якісно зварені. За проханнями рідних та близьких можна, звичайно, розглянути навіть варіант міської психіатричної лікарні рідного Єнакієво по вулиці Гагаріна 1в. Але з цим треба бути обережним: навіть справжній Наполеон втік з-під кількасотисячної варти на Ельбі і рушив на Париж, обростаючи по дорозі прихильниками. То що вже казати про нашого пацієнта «Наполео…», чи то пак «Президента» – реально може дременути повз кількох санітарів зі своєї єнакієвської палати, де його охайна койка – поряд з койками Христа, Сталіна і пророка Мухамеда. І теж кудись там рушити, обростаючи по дорозі прихильниками, що дуже ймовірно у такому епідеміологічно небезпечному регіоні. Сказано ж: «десять здорових не переконають одного параноїка, зате один параноїк може заразити своєю хворобливою манією десяток здорових».
Тому для надійності, мабуть, таки краще у Львів. На Культпарківську, 95.