Я не мав бажання повертатись на ДД, але на тлі останніх подій усі ці дрібні емоції, дрібні образи, дитячі ігри в письменників та з'йясування,хто та кому винен сто  долларів, не має ніякого значення. Мало знайдеться у країні людей,яких не зачепив так чи інакше соціальний український вибух. Я не вважаю себе політичним експертом, але вирішив написати пару рядків про своє бачення того,що діється з нашою спільною країною.
    По-перше: Україна є спільним ресурсом для всіх. Для бійця Правого Сектору і для тих,кого всі називають "тітушками". Я не хочу казати,хто з них правий-я не суддя нікому. Але ми повинні зрозуміти, що це громадяни однієї країни з різними точками зору. І нехай праві радікали є ідейними, а молодики у кросівках є маргиналами,все одно вони  є співгромадянами і це беззаперечний факт,як те що вода падає вниз. Також нашими співгромадянами є вояки Беркуту. Щоб ви там собі не думали, але вони так само як ми,повертаються з роботи додому, п'ють чай та народжують дітей-теж громадян України. Те,що співгромадяни стріляють один в одного -це не правильно Стрілять можна і треба тільки в інтервентів. Коли  громадяни однієї країни воюють один з одним-це громадянська війна. За те,що на Грушевського українці з ненавистю намагалися вбити один одного,провина цілком лежить на владі та оппозиції. Але виродки,що скоїли воєнні злочини,повинні бути покарані.Персонально.
     По-друге: Евромайдан був інспирований Сергієм Льовочкіним, який є персональним бикувателем одного з крила олігархів.Причина-несправедливий поділ ресурсу\печєньок та оголтєлоє по своїй наглості домінування Сім'ї. Останній кидок з євроінтеграцієй остаточно дав зрозуміти  бізнесбаронам, що Янукович абсолютно вийшов із домовленностей, які були неформально закріплені перед його виборчою кампанією. Після того, як Евромайдан став затухати та на ньому залишилися пару сотень дітей з гитарми,які б ще потусили пару днів і пішли додому щасливі,  сталася абсолютно цинічна та мерзотна провокація, щоб качнути сітуацію. Результат всі знають. Скалічені люди і самий масовий протест у новітній історії України. Те що оппо абсолютно не були готові очолити протест було ясно з першого дня. Нема, як кажуть,  з чим йти до куми.Не були готові і не готові зараз. Нема чіткого бачення розвитку країни, нема авторитету саме у Майдану. Є тільки одне-сунути своє ненажерливе рило у суспільне майно та ресурси, не маючи бажання робити справедливий його розподіл, а головне-не маючи клепки як. Два місяці недолугої діяльності Тритушек призвела тільки до одного позитивного результату-ціх бовдурів почали посилати в еротичний вояж та давати ім справедливі оцінки. Але влада сама загнала себе у цугцванг тим,що познущалася с цих бовдурів. Тепер не було з ким переговорюватись.Нема контролю за дуже розгнваними громадянами. Після відчайдушного та без перебільшень героїчного протистояння на Грушевського,початого Правим Сектором, влада нарешті зрозуміла,що протистоїть ім не трйця імпотентів з Льовочкиним ,а повсталий народ,який готовий померти за свої базові права.Після параду захватів ОДА влада зрозуміла, що скоро перестане існувати Україна. Таке вже було з Югославією.Комусь потрібна громадянська війна?Хтось хоче трупи на узбіччях? Іноземних вояк на нашіх территоріях? То нехай такі самі вкоротять собі віку-дешевше для народу вийде.
    По третє: Я глибоко переконаний,що весь цей майже коллапс став результатом того, що наша держава успадкувала формальні правила у виді законів від УССР.І які абсолютно не відповідають сьогоденню та економічно-суспільним відносинам. Невідповідають? Нових не виробили?Підуть у хід неформальні правила-понятія. У понятть не існує проблеми імплементації,але існує дуже велика проблема. Іх трактує на свою користь той,хто тримає поляну. Переможець  отримує усе. Переможені заганяються під шконку і пєченькі не отримують. У всьому світі вироблені алгоритми розподілу спільного ресурсу. Це складна річ-керувати суспільством у проекції в майбутнє. Це не скомуніздити та втекти. Коррупція-це породження відсутності сталих правил розпоідлу,вироблених суспільним консенсусом. Погане законодавство,яке навіть виконати не можна. Звідси-коррупційні схеми.
   І такі складні речи не робляться на вулицях.Вони робляться у парламенті,роз'ясняються суспільству та обговорюються. Не жбурляючи каменюками один в одного,як пітекантропи, а розвиваючи інституції,формуючи суспільний запит на людей,здатних це зробити тв вибираючи іх до парламенту. Хоча я розумію,що людей на Грушевського та ОДА  загнав гнів та відчай,викликаній десятирічями недолугого правління.
 
      Я не можу втиснути все,чому навчився та осмислив , але якщо товариству буде цікаво можу транслювати тут уроки суспільствознавства, яке описує всі процеси нашого життя.
      Наостанок. Громадянська війна,на межі якої ми поки усі зупинились , допустити не можна. Нема нічого такого,за що можна було б її розпочати. Можна придумати закони,можна грати у політику,можна навіть повернутися із тюрим,але життя у нас одне. Вічна пам'йять загиблим у цьому конфлікті. Надіюсь  що ми не викинемо у помиї значення іх жертви.