В історії України зрада займає чи не очільне місце. Тут зраджували народ завжди. Зраджував його владний ітеблішмент, і ті, хто був до нього наближений. Зраджували народ України завжди і з будь-якого приводу, кожного разу тихо, та - "компромісно", як йому казали, ведучи його за мотузку до страти. І коли народ вже починав розуміти, що його в черговий раз зрадили, тоді вже було пізно щось заповаджувати, якось виправляти положення, рятуватися, чи відбиватися. Бо зрада вже відбулася і факт здійснився.
Російський історик Сергій Соловйов писав: «С Украины в Москву шли потоками доносы друг на друга и Петр 1-й решил упокорить Украину». Ця традиція вітчизняної еліти збереглася й до сьогодні і не лише збереглась, а й процвітає тут буйним цвітом.
Новини вискочили до глядача з сенсаційним повідомленням: "Азаров подав у відставку!". Що ж з того виходить? А виходять два висновки: Перший той, що таким чином готується плацдарм для здачі інтересів Майдану. -Та ось же, бачите, ніби каже кримінально-забруднений уряд. - У нас демократія, вторять йому виконроби влади. - Ми йдемо на поступки - бачите, звільняється головний тягар з плеч народа, так же вважав сам народ. -Ось тепер ця проблема знімається. -І на цій площадці (з перервами) ми сядемо обговорювати з опозиціонерами, з народом наші подальші компроміси. -Ми хочемо звільнення всіх будівель, захвачених опозиціонерами-радикалами і очищення ними в десятиденний строк вулиці Грушевського і всіх тих місць, де вони знаходяться. А ми за це обіцяємо, що їм нічого не буде.
Тобто - завжди за кидання "коктейлю Молотова" відповідальність по Закону наступає, а зараз наступати не буде. Ось такий приклад влада подає людям, як правильно застосовувати Закон. -Ще ми обіцяємо, каже влада, що відкладемо застосування нелегітимно і протизаконно прийнятих 16 січня антидемократичних і антинародних законів на деякий період. Але застосуємо їх все-таки пізніше, бо вони потрібні. Може через місяці, а може через рік.
І тут просочується інформація. Про те, що, виявляється, Азаров може подавати у відставку скільки завгодно, граючи свою, затверджену Президентом гру, але Президент може цю відставку не прийняти. Та навіть може і прийняти, коли щось його змусить, але через деякий час знову призначити своїм указом того ж Азарова на той же державний пост. Нехай стоїть на ньому і охороняє доручене.
Недосказаність є викривленням справжнього інформаційного стану, вона вносить дезорієнтацію і веде народ на шибеницю. Це один із багатьох способів, та варіантів зради. І це не новина. Все подібне робиться і завжди робилося неспіша і тихо.
Владі потрібно відтермінувати, розтягування в часі прийняття будь-яких рішень. Для цього вона вже навіть зібрала позачергову сесію ВР. Щоб втілити там цей задум. І чим на більший строк вона спроможеться пролонгувати рішення, тим більше в неї шансів на те, що тліюча пожежа українського Майдану затухне поступово сама. І тоді все залишиться так, як і було до її початку.
Задача стоїть та, що потрібно опозиціонерів примусити увійти в полосу переговорів в кабінеті Президента, або Верховній Раді, або на каналах телебачення, та шпальтах газет. І тоді для опозиції буде втрачений час. А та злість і ненависть, якою зараз керуються радикально налаштовані супротивники на площах, та вулицях і в адмінбудинках, вивітриться. І тоді влада буде із тих супротивників і опозиціонерів скручувати мотузки. Не зразу, а через деякий час. Також, через місяці, або й рік. Владі поспіх непотрібен, бо час працює завжди на неї.
Тому в подальшому слід очікувати перехід до затяжних демагогічних нудних засідань, у ВР, та телебаченні. Які будуть приназначені для буферізації, та нівелювання завойованих народом позицій. Таким чином зрада займе своє традиційно-нормальне, та природньо-історичне місце в сучасному народному спротиві. Як було ще за гетьманів.
Цього не станеться? Побачимо.
***
©
Uatumbai [28.01.2014] |
Переглядів: 2788