 Чому в той час,  коли  народ стільки часу не тільки мерзне на майдані, але працює, споруджуючи барикади, підставляє себе під небезпеку і навіть віддає своє життя, деякі опозиційні депутати лише рідко приїжджають туди відмітитись на сцені. А багатьох взагалі не видно.  Зате очевидно будуть в перших рядах, коли потім ділитимуть у ВР комітети і роздавати портфелі.
 
 Чому загальнонародний майдан зі створеною Радою майдану і  Президією перетворився на «Раду трьох»? Чому таку низьку активність в плані стратегічного керівництва і пропаганди проявляють інші активісти майдану і інші народні депутати ? Що це за політичний шоу-бізнес, де піаряться вибрані?
 
 Чому три опозиційних лідери ( Яценюк, Кличко, Тягнибок) демонструють, ніби усі свої дії узгоджують з майданом, а після рішення вийти з переговорного процесу, не спитавши дозволу майдану, продовжують переговорний процес, пояснюючи це тим, що їм так порадили іноземні посли? То для чого таке лицемірство?  Невже важко було приїхати на майдан і сказати людям щось на кшталт такого: «Ми за вашим рішенням вийшли з переговорів, але склалась непередбачена ситуація, ( і пояснити:  чи нам іноземні посли так порадили, чи теща, чи ще там хтось, чи нам приснилось щось… і т.д., і т.п.). коротше, - дозвольте нам змінити це рішення і повернутися до переговорного процесу». Але ні, поїхали, зробили свою справу і потім ставлять людей перед фактом.
 
 Чому на перемовини не взяли жодного активіста майдану у якості свідка і легітимного учасника переговорного процесу? Чому такі важливі питання вирішують без представників народу, а діють лише за принципом «сообразим на троих»?
 
 Чому лише від журналістів народ дізнається, що одним з важливих питань перемовин була пропозиція Януковича у випадку припинення революції разом з деякими іншими поступками подарувати посади прем’єра  Яценюку і віце-прем’єра Кличку, а лідери опозиції про цю обставину мовчали? Чому цю обставину подавали у завуальованому вигляді, мовляв – « Чи боїмося ми на себе взяти відповідальність? Ні, не боїмося!». Панове! Цю фразу можна і по-іншому зрозуміти: «Чи боїмося ми отримати високі посади, про які прямо вам не кажемо? Ні, не боїмося, ми про це мріємо! »
 
Як на мене, то вести переговори з наперсточниками – це себе надурити. Але якби ж то ж себе, - мова йде про народ !!!  Розведуть же як котят! Погодитись на посади і працювати під паханом? А залишилось ще зовсім мало. Влада – в агонії. А так, затягнуть процес, погодяться на другорядне, а коли дійде до основного, Янукович скаже щось на зразок «Та ви ж самі бачили, що я хотів, але … (не вистачило більшості у ВР.., забув спитати у Конституційного Суду …. і т.п.). Але вже якщо цей переговорний процес пішов, то, імхо, треба зробити максимум, щоб не повторити помилок Ющенка і не втратити довіри народу.  Якщо вже вирішили погратися у наперстки з владою, яка демонструє невиконання обіцяного, то треба зробити так, аби народ не дорікав, що стояв на майдані і проливав кров за зовсім інше, ніж посади для лідерів опозиції з барського плеча того, кого повсталий народ вже не вважає президентом. Відтак при такому розкладі пропоновані посади повинні зайняти інші достойні люди з числа опозиції.
Тож, будьте пильні, панове лідери, аби Вас потім повсталий народ не викинув на смітник історії разом з тими, проти кого ви боролись.