Він кидається з боку в бік. Він трясеться. Він дивиться на заможне оздоблення кімнати Межигір’я, він знову наливає собі скажено дорогий коняк – та все це йому не в радість. Йому страшно.
Аналітики приносять йому нові й нові звіти, згідно яких все нормалізується і скоро проблеми розсмокчуться самі – він їм не вірить. Вони вже казали йому що протестів не буде, що народ нездатний, що на Майдані купка екстремістів…
До нього приходить міністр Захарченко, який власне і закрутив весь цей скажений чорторий. Після розгону Майдану 1 грудня тільки ледащий не написав, що Захарченко – новий голова АП, і це було майже правдою. Міністр йшов до успіху. Розігнав майдан. Кинув своїх орлів у бій. Забезпечив прикриття «тітушкам». Пропозиції Захарченка прості та примітивні – «Душити їх! Газом їх! Кийками, кулями БТР-ами! З ким переговори вести – ці три клоуни нічого не контролюють! Дайте наказ!»
Наказу він не дає. Чудово розуміє, якщо дасть – він працюватиме резидентом в адміністрації Захарченка. Буде залежний від нього на всі 100%. І це не межа, в піт його кинула заява Рената. Ахмєтов ясно дав зрозуміти – війни в Україні він не терпітиме. Якщо це вголос сказав Ренат – значить вся інша шобла, всі ці Коломойські, Бахматюки, Веревські, Жеваго, думають так само. Вони знають, в ту мить коли в Україні вириють перший окоп, їхньому бізнесу тут – хана. Олігархи не створюють влади – вони грають з тим хто сильніший, ким би він не був. Буде Майдан – гратимуть з Майданом, за його правилами.
Він чекає на вісті від Клюєва. Той завжди міг вирішити всі негаразди з трьома опо-клоунами, обіцяє й зараз: «Та ну зараз, одному прем’єра, другому віце-прем’єра, третьому теж чогось підкинемо, закон відмінимо – вони попливуть, папа!»
Пообіцяли. Він чекає. Він знову й знову перепитує, ну, як там? Відповіли? Референти розводять руками і лише краєм вуха він чує тихий шепіт: «Майдан не приймає переговорів».
- Майдан не приймає… Звідки він взявся? Де він живе? На якій машині їздить? Де тримає свій поточний рахунок? Скільки коштує його купити? Як розвести? Хто він такий, трясця?!.
Його крик хвилями розноситься до стін Межигір’я і повертається ледь помітним відлунням: «Народ-род-род-род!..»
Жах наближається. Майдан не розходиться. Це означає, що зараз усе більше людей почнуть казати собі і всім: «Дістало!»
«Дістало!» - скаже втомлений свавіллям ментів автослюсар, звернеться в кожух і рушить на Майдан.
«Дістало!» - скаже придушений податками підприємець, суне в кишеню пару пачок баксів, сяде на мікроавтобус і рушить за автослюсарем.
«Дістало!» - скаже шокований відео роликом з голим активістом, чиновник і почне свідомо саботувати дії влади.
«Дістало!» - скаже прокурорський слідак, чий син стоїть на Майдані і не відповідає на дзвінки батька.
«Дістало!» - скаже нардеп з його ж партії, відчуваючи що «Акєла промахнувся» і доведеться нести відповідальність.
«Дістало!» - скаже олігарх, включить селектор і скаже: «Комерційний директор? Скиньте на рахунки Майдану, ну скажемо…»
«Дістало!» - скаже змерзлий мент на Грушевського.
У страшних снах він бачить найгірший кошмар який можна собі уявити – по Банковій вздовж АП біжать Беркути і зривають з себе броніки, шоломи, погони, нашивки… Стукаються в будинки, ховаються у підворіттях… А за ними слідом…
Потрібне рішення.
Дмитро Калинчук
©
Дракон [26.01.2014] |
Переглядів: 7081