Написати цю думку мене змушують події, яких в Україні я не очікував. Не очікував побачити революцію, а тим паче громадянську війну. Та й тепер вважаю, що те, що відбувається на майданах Києва, та інших міст, не відноситься до катеорії громадянських війн, хоча деякі  революційні порухи звичайно проглядаються. Це можна назвати можливо актами громадянської непокори, коли деяка частина громадян таким чином виявляє свою зневагу, та і ненависть до влади. Або бунтом, це як влада визначає таким чином їхні дії і відноситься до протестуючих.  Але до справжньої громадянської війни тут далеко. Якщо її не наблизять і не запалять штучно, рукотворно, зіштовхнувши два протилежних етно-політичних табори лобами.
 
Громадянська війна перш за все, це протистояння двох, ябо більше сторін громадянських суспільств. А в Україні ясно вираженого національно свідомого українського громадянського суспільства, об"єднаного єдиною етно-політичною, та соціально-економічною ідеєю немає. У татар, можливо, щось із цього більше проявляється. Тому, мабуть, потрібно колись не так давно чомусь було у них повчитися. Але ми цього, як завжди, не зробили. Тому у нас немає масового виходу громадян на вулицю в захист демократії, що зараз вкрай необхідно. А маємо ми лише диванного обивателя - лінивого споглядача телевізійної картинки.
 
Головним питанням наразі стоїть те, а що ж буде далі, якими шляхами може піти діюче протистояння і в що воно виллється. Спробую коротко на це питання відповісти.
 
Люди на майдані з тривогою, з нерозумінням, з очікуванням, та із здивуванням неодноразово казали і  кажуть в телекамери про те, що вони чекають лідера. А його немає. Кличко через два дні після переговорів з Президентом спромігся тільки сказати щось не зовсім виразно про нагнітання ситуації. Але ніхто із так званих очільників революції відповідальність, та керівництво на себе взяти не спромігся. Очевидно, що вони побоялися. І між собою, теж очевидно, єдиного договору, та бачення ситуації у них немає. Як немає і досконало проробленого плану тактики, та стратегії. Того плану, що називається планом бойових дій. Немає і навчених загонів охорони, та наступу. І немає центру керування, того центру, з якого віддаються накази до виконання.
 
А у влади все це є.
Хоча зовсім не факт, що в такому випадку, або при такому розкладі речей, влада обов"язково повинна перемогти. Тим більше, що влада не тільки застосувала проти свого народу вогнепальну зброю, але й вбила певну кількість людей. І після цього "очільники" сідають з вбивцями за стіл переговорів, та закликають померзлий, та витерпівший і переживший все це, та  всілякі знущання народ припинити спротив. Замість наступу до перемоги, замість досягнення тих цілей, за які ці люди жертвують своїм життям.
 
Що можуть дати переговори.
Можна припустити такий гіпотетичний варіант, що, наприклад, народ піде на поступки, послухавшись "очільників", забувши про мертвих героїв, про свої рани від куль, гранат, та поламані ребра і кінцівки, про своє приниження владою і плюнувши на все те, чого вже досягли, розійдуться несолоно сьорбавши по домам. Питання тут в тому - а що це дасть і що далі? Тут можна припустити, що народу це дасть нову хвилю антинародних законів від влади і репресій. Влада ніяких поступок робити не буде. Це вже зараз зрозуміло з поведінки, та слів Президента. Навіть ще тоді, коли переговори фактично ним зірвані. Та й як можливо було сподіватися на якийсь конструктив з тими, чиє життя, та дії підходять під визначення - бандитизм. Тому сподіватися на якісь конструктивні системні зміни на користь народу тут не варто.
 
Другий варіант той, що виправдовує себе зараз і виправдає себе в майбутньому - відсторонення від влади діючих представників Партії регіонів. Це саме те, що зараз і відбувається. Такий шлях може привести до демократичного майбутнього  в усіх сегментах життя держави з надією на виконання  сподівань народу відносно асоціації в ЄС і подальшого поступу шляхом європейського розвитку.
 
І нарешті третій варіант. Той, що із-за неправильних дій, або бездіяльності, непрофесіоналізму, та боягузства "очільників" Україна поділиться на три частини. Які можуть бути захваченими в орбіти інших держав.
 
Все це може супроводжуватись розрухою економіки, розбродом в соціумі, великою політичною, та іншою нестабільністю, холодом, голодом і невлаштованістю. Навіть із вводом іноземних "миротворців".  А як воно станеться насправді, поживемо - побачимо.
 

                                                                                       ***