Тут вже частина мешканців ДД встигла записати Кличка в герої.
З якого дива, шановні друзі?!
Пригадайте його виступ на Майдані.
Цек ж була цілковита прострація.
Тягнибок з Яценюком бодай щось запропонували (вибори альтернатичної влади тощо).
Отже, якщо ви підтримуєте мирний спротив саме у тому розумінні, як це робить наш триумвірат,
то тоді, звичайно, він найліпший .
 
Якщо ж ви на стороні мітингарів на Грушевського, то міркуймо логічно.
Що ліпше:
оголошувати на Майдані(!), що в нас мирний протест, але на Грушевського не показуватись,
людей там не стримувати (зокрема своїх прихильників або членів своїх партій),
не робити собі примітивного піару "миротворців",
чи навпаки пертися туди, покрутитися півгодини з мікрофоном,
дезорганізуючи (бодай і мінімально) мітингарів?
 
Не знаю, чи багато з вас помітили такий цікавий факт:
кілька разів Кличкові хтось поблизу пропонував будівельну каску.
Але наш "герой" щоразу відмовлявся.
Гадаєте з геройства чи все ж таки, щоб не було сумніву, що це саме Кличко поміж мітингарями та вв-шниками?
 
Ну а його подорож до лігва Хама у цей час - то взагалі піар рідкісний.
(Одноосібна зустріч вкрай нелогічна, якщо йдеться за спільну справу й тільки на руку Хамові.
І чути тут знову руку ляльководів Кличка).
Чому не взяв із собою Тягнибока й Яценюка, з якими скрізь ходили втрьох, а тут раптом їде сам?!
За його поясненнями, йому ніколи було це робити.
Це ж як?
З неба несподівано спустився вертоліт і його миттєво забрав?
Аж ніяк.
Потрібно було тих 20 км їхати, на кордоні з Межигір'ям чекати з півгодини (за його ж словами).
Отже, лишається двоєдина задача:
1.власний окремий від традиційного триумвірату піар
2.(що найважливіше) сепаратні перемовини з Хамом тет-а-тет без свідків
 
Найбільше потішили, як наш "герой" оповідав на громадському тб про хід перемовин.
Буквально Кличко сказав Януковичу "здавайся!", а той повівся так, ніби цих слів не помітив.
 
Найцікавіше, що наразі навіть факт самої зустрічі під питанням .
 
До речі, тут недавно Канаріс виклав дуже актуального вірша Івана Франка.
Сьогодні дивлюся, а того його імхо й сліду немає.
Через те дозволю собі повторити те, про що нагадав Канаріс.
 
Супокій - святеє діло
В супокійнії часи,
Та коли в хвилину бою
Ти зовеш до супокою -
Зрадник або трус єси.
 
Бо коли народи в згоді
Враз працюють, щоб природі
Вирвать тайну не одну,
В тьму життя влить світла досить, -
Горе тому, хто підносить
Самовільную війну.
 
Та коли в робучу пору
В нашу хату і комору
Закрадаєсь лиходій,
Щоб здобуток наш розкрасти,
Ще й на нас кайдани вкласти, -
Чи й тоді святий спокій?..
 
І.Я.Франко, екстреміст,1883 рік