Ну, дійсно ..
Коли в чому постає нагальна потреба, тоді те і з'являється.
 
От, скажімо, в 2004-му ми вибороли Україні Ющенка. Дехто зараз ще не втямує, навіщо таке сталося .. Воно ж виявилося паскудою, наслало на наш божій нарід зневіру і все таке ..
 
А різон лежить на поверхні, хоча і в затінку. То ж звертаю вашу увагу - Ющенко був потрібен Україні для того, щоб за його перебування в кріслі Президента змогла постати перша за останні сто літ спроможна українська генерація.
 
Отже, будемо вважати, що ми не Ющенка тоді обрали, а ми не пустили до влади тих "донецьких", хто за три роки (5-8 рр) міг вже втягнути нас в ТС чи навіть далі. А всередині країни ПР Януковича за ті ж роки створила б справжній вольєр для українців. Звичайно, що нація врешті решт здобула б собі визволення, але невідомо коли це могло б статися.
 
І в ті роки (2005-2010), якби вони захопили владу, не було б кому завадити новому поневоленню українців .. Славне українське покоління, яке сьогодні вийшло на авансцену, тоді ще ходило до школи. А решта поколінь випустила пару в 2004-му і ся здула.
 
Мабуть тому ми і не пустили бандюків до влади в 2004-му, щоб дати можливість сформуватися тим, хто сьогодні б'ється за нас всіх з бандитами влади (до речі, як у репортера .. забув якої компанії, що коментувала на tv24, язик промовляє оте "правоохоронці"?).
 
Вчора я на власні очі переконався, що ті, кого наша трійка називала "провокаторами", були найбільш вмотивованою частиною цієї нової генерації, яка буде рятувати Україну.
 
Що насправді відбулося? Насправді відбулося випробування на міцність українського духу. Зізнаюсь, що я не був впевненим, що хлопці протримаються до ранку.
 
Ну, що казати? То  були звичайні герої .. Яким ми вже стільки разів вигукували "слава!" ..
 
Уявляю, скільки людей по Україні виявляли піднесення після кожного попадання "підпалювачки" по цілях ..
 

*********
 
Тепер виникла проблема з політичною верхівкою нашого спротиву.
 
Слухати спокійно їхні промови на віче не було ніякої можливості. Це ж треба? Виходити до мікрофона, щоб злитися в очах величезної кількості людей!
 
Отже, рейтинг політиків впав вчора до найнижчого рівня.
 
Чи можна успішно вести протест до перемоги без політичного рівня координації?
 
Мабуть ні. Адже ми збираємося утворювати державну владу .. А вона, на відміну від місцевих влад, є втіленням певної політики. Тобто, має таки бути певне політичне конкурентне середовище, з якого ми обираємо тих, хто робитиме державну політику.
 
Отже, маємо тих політиків, що маємо, і будемо мати їх і далі, поки не виникне щось більш адекватне і більш спроможне.
 
Слід визнати, що політичний рівень українського суспільства ніколи не був його сильною ознакою. Хоча і в інших націях ми спостерігаємо подібну картину .. окрім хіба декількох виключень ..
 
То ж зітхнемо і визнаємо: для нас важливішим є штаб, ніж політичне керівництво.
 
Але і представницька посада має також бути. Має бути якесь гетьманя, до якого можна було б звернутися чи то іноземцям, чи то особам і групам осіб, які б бажали перейти з того табору до нашого.
 
Ця фігура має отримати від Майдану достатню легітимність, аби її не можна було усунути шляхом інтриг. Отже, буквально на наступному віче, Майдан має розпочати вирішувати кадрові питання. Тобто, на поточному тиждні мають бути розробленими процедури виборів на Майдані.
 
Кого пропонувати? Та хоч кого - хоч керівника АвтоМайдану, хоч Данелюка.
 
Повноваження? Координація. Тобто, цей координатор не буде нічого вирішувати самостійно, а лише за погодженням із Штабом. Штаб, до речі, теж має бути затвердженим на Майдані.
 
Що стосується політиків, то вони нехай займаються політикою і партійними справами.
 
Отаке.