Цинічність держбюджету ПРастів на 2014 рік місцями забирає мову ...
Інколи ловлю себе на думці: де ж та межа, вона існує?
Це випадкова світлина, яку я знайшов у мережі, але вона як найкраще відображає саме той візуальний образ, який я відчув у підсвідомості, коли дізнався про скорочення статті бюджету допомоги хворим діткам, водночас дізнавшись про нові дотації на державні дачі та іншу матеріальну "допомогу" представникам бандитського режиму.
Fb, Stepan Kovbasa.
 

 
Це тяжко кометувати. Такі речі - економія на дітях і збільшення бабла на свої драні дачі - вводять в ступор. Ти розумієш, що писати і говорити на цю тему з метою достукатися до дегенератів - все рівно, що робити розслабляючий масаж трупу. І ще розумієш, що якщо нічого не робити аби знести цю ублюдочну шоблу, то й сам ризикуєш перетворитися на такий же труп. Колись я займався історією громадянської війни. По суті, то є просто жахливі описи більшовицьких катівень, - Мельгунов, денікінська комісія... Великою частиною ті звірства відбувалися на території Укаїни. На якомусь етапі я відчув, що мені реально стає погано. Я відклав це все і забув. Повернувся ж до цієї теми після однієї розмови з нормальною людиною про необхідність зносу пам’ятників совдепії, зокрема Леніну, Щорсу. Себто, це я говорив про необхідність, а мені відповідали: не варто, не на часі, спочатку - економіка, треба нагодувати... До речі, це часто так говорять. Потім вияснилося, що та людина мало що знає про часи, в які творили ті Ленін і Щорс. Чому? - не хотіла себе навантажувати негативом. Адже треба рухатися вперед... І от в той момент я зрозумів, точніше відчув, що тисяті й тисячі людей перенесли страшенні муки, про які навіть читати муторно, потім хтось ці всі понівечені трупи викопував, розкладав в рядочок, оглядав, описував, а ти, тендітне створння, бережеш свою психіку... Я відчув, що саме на такому психологічному фундаменті, коли забувають безвинно закатованих – як сьогодні „забули” того ж Павла Мазуренка – і стоять оті леніни. Кріпко стоять.  
 
І тепер ось ця дитина на фото. Ми живемо в одній країні, я не помиляюся?..