Наконец-то пииты начали раскачиваться - на конкурс быол выставлено больше работ, чем в прошлый раз. И хотя они заняли всего две странички, однако этот "недостаток" был с лихвой перекрыт качеством материала. Вопреки опасениям ведущего, тема конкурса оказалась по зубам властителям пера и Пегаса, из крыльев которого этих переьев и понадёргали.
 
Первым отстрелялся коллега Клапейрон со своей версией классических строк, которые после реплики коллеги Олексы Б.Ц. (потянувшей на 9 баллов) приняли такой вид:
 
На панщині пшеницю жала...
Втомилася... Не спочивать...
Пішла в снопи, пошкандибала
Свого синка погодувать.
 
Воно розгорнутим хлєбалом
Лякало мухи за снопом.
Розповила. Нагодувала.
Попестила. І ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
 
І сниться їй той син Стицько
В шоломі, в робі камуфляжній.
За ним стирчить полковник справжній,
Який розмахує кийком:
- Гамсельте всіх, хто там на волі
Не підкорився Віті-Колі,
І в кого совість, бля, не та,
Що в українського мєнта!
 
І усміхнулася небога,
Проснулася — нема нічого.
На сина глянула, взяла,
Його тихенько сповила
Та, вколихавши його знову,
Спєцовку шить йому пішла...
  
 
Проходить день. За ним півнòчі.
На небі місяць мерехтить.
Зімкнулись вії.  Вкриті очі.
Вона нарешті тихо спить...
Та повернулися страхіттям
Мєнти жахливі уві снах
Із двадцять першого століття,
Що б’ють людей по головах.
 
Відраз прокинулась небога:
Чи вимолю я прощу в Бога?
Вже на щоці сльоза бринить.
Задумалась на кротку мить.
І, щоб не бачить знову того,
Схопилась тихо придушить...
 
В итоге коллега Клайперон получил 12 баллов и сорвал банк.
 
Пример Клайперона оказался заразительным и большинство коллег чрезвыйчайно удачно (на мой взгляд) прошлись по рифмам классиков.
 
Второе место дружно разделили коллеги Олекса Б.Ц. и Монашка, получив по 9 баллов:
 
Олекса:
 
Котля Ревський   "Енеїда нова"
 
уривок
 
Заклятий острів перед нами:
Страшна межгірськая земля,
Три годи  править тут  хохлами
Злий посіпака Москаля.
Той острів зветься Україна,
Страждає всяка тут людина,
В якої совісті хоч грам.
Страшний правитель всіх тірзає,
На троні гордо воссідає,
Хоча читає по складам.
 
Під стать його всі посіпаки:
Міністри, важні як павліни,
Ще депутати як собаки,
Всі пнуться з себе аж до піни.
Всяк один одного кусає,
Оббріхує і не пускає
Хазяйську руку щоб лизать.
А челядь кругом кров'ю мажуть,
Вона, на кого їй покажуть,
Готова всякого порвать.
 
Людей мордують там судами,
Насмерть збивають на автах,
Незгідних так цькують мєнтами,
Що вижить навіть - діло швах.
З кийками "Беркут" підступає,
Морди під касками ховає
Неначе висирав їх чорт.
А як одкрить йому забрало,
Побачиш там таке їдало,
Що хоч одразу на аборт.
 
Монашка:
 
«Скрізь плач, і стогін, і ридання…
...І чола, схилені в журбі.»
Аж ось герої маскування
Порядок тягнуть на собі!
 
Для них звіряча лють – порядок,
Людей кийок законно б’є,
І лайка з матом із горлянок
Тих «беркутів» – законом є.
 
Людей ні за що змордувавши,
Радіє крові птах-вампір.
Й знов під шоломами сховавши
Обличчя, пре на натовп звір.
 
Мов пси скажені, суне купа
Шакалів в званії бійця
Та слиною по-вовчи хлюпа –
Хазяїн зараз дасть м’ясця.
 
Людського, так. Це ж краща страва
Для псів оскаженілих тих…
Сховала морди «балаклава»,
То ж бий, кусай, гризи усіх!
 
А що народу? Гоїть рани,
Поки останнє розкрадуть?
«Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!»
 
Та рано шкіряться пси кляті –
Їх влада піде в небуття,
Шоломи і маски будуть зняті!
«Змагаймось за нове життя!»
 
Явно компенсируя своё отсутствие на прошлом Сльоме, плодовитый коллега Инженегр выставил сразу несколько своих версий (заработав попутно третье место), набравших от 5 до 8 баллов, причём по прихоти публики самая короткая з них набрала максимум и наоборот, посему подаю именно их:
 
Дуже легко вписується І.Я.Франко. Але вірш має бути переспіваним від беркутівця.
 
Я  бачив  дивний  сон.  Немов  передо  мною  
Безмірна,  та  жива,  Майдану  площина,  
І  я у формі та шоломі  стою  
Під  Незалежності  гранітною  скалою,  
А  поруч  тисячі  таких  самих,  як  я.  
 
У  кождого із нас чоло  шоломи вкрили,  
І  щелепи стиска ненависті пожар,  
І  руки   кождого  щити й кийки вхопили,  
І  плечі  кождого  додолу  ся  схилили,  
Бо  давить  всіх  один  страшний  якийсь  тягар.  
 
У  кождого  в  руках  тяжкий кийок гумовий,  
І  голос  сильний  нам  згори,  як  грім,  гримить:  
"Лупайте  сих лохів!  Ніякий вигляд крові  
Не  спинить  вас!  Зносіть  і  труд,  і  спрагу,  й  голод,  
Бо  вам  призначено  сю масу розгромить."  
 
І  всі  ми,  як  один,  підняли  вгору  руки,  
І  тисячі  кийків по головах пішло...
            ***
І  знали  ми,  що  там  далеко  десь  у  світі,  
Який  ми  кинули  для  праці,  поту  й  пут,  
За  нами  сльози  ллють  мами,  жінки  і  діти,  
Що  други  й  недруги,  гнівнії  та  сердиті,  
І  нас,  і  намір  наш,  і  діло  те  кленуть.  
 
Ми  знали  се,  і  в  нас  не  раз  душа  боліла,  
І  серце  рвалося,  і  груди  жаль  стискав;  
Та  сльози,  ані  жаль,  ні  біль  пекучий  тіла,  
Ані  прокляття  нас  не  відтягли  від  діла,  
Поки із нас не здерли балаклав....  
 
И, соответственно:
 
Земля та звалась Україна.
Нівроку так собі страна,
В ній правила одна родина,
Що називалася СІМ"Я.... (реплика на стихи Олексы Б.Ц.)
 

По 6 баллов получили коллеги
 
Nonemployee
 
ПРодолженіє слєдуєт, росло собі мєнтенятко росло, в дєцкій садік пішло:
 
А бєркут - ето тоже чьи-то дєті
у дитсадок вони колись ходили
там хоровод круг кращого на свєтє
круг золотого горщика водили
 
а йолка ето наше всьо святоє
і фраєр дєд мороз, нє корєшок
його майбутній бєркут отхайдохав
собі забрав с подаркамі мєшок
 
коли ліпили діти з пластиліну
той, на кого надєєтся страна
ліпив свою майбутнюю личину
у глину додаваючи гімна.
 

Ukrainka
 
Иголки с нитками достала
И долго птицу вышивала,
Не то, чтоб беркут, а петух
И тихо пела, пела вслух:
''Орлята учаться летать,
А петухи лишь с рук клевать"'
Довольна, ржет аки коняка,
Сынок кричит "дай цицку мати!
Бо я голодний, як скотина,
Хоч я ще поки, ба, дитина!'
И мамка снова побежала,
И сиськи тощие достала
(все выжрал гад , поди ж не дай,
Синяк под глазом получай)
Взгруснула мамка и опять
Заснула крепко. "Слышишь блядь?!"
Пришла затрещина в живот
И грызанул растущий скот-
"Какого ху.. ты заснула,
А я тут еб..нулся со стула,
Забыл кем быть я там хочу,
Где бльше бабок получу?!  ''
''Не плачь сыночек мой, не плач,
Ты будешь у меня палач,
Правда лишь в роли петуха,
Но это временно, пока''
Почухав на пупке синяк,
Под глазом тоже не забыла.
Вздохнула, да, таки нещтяк
Она дебила откормила!
И снова села хформу шить,
Петух уже рукав украсил.
Дете ж тренуется уже-
Ногами кошку отдубасил.
Потом  на голову одел
Казан с остатками помоев,
Чулки мамашки углядел
И натянул поверх . Ногою
С забора выбил часть фанеры
(защекотали в письке нервы
и струйка тихо полилась)
Опять усцался твою мать!
Но твердо в руки взял доску,
В другую руку взял топорик,
Котяре раскромсал башку
И подался в соседний дворик,
Чтоб там девченке, что поменьше
Наставить кучу синяков
И подтвердить свое призвание,
Что мусором он быть готов!
А мамка руки исколола-
Петух храмой на две ноги.
Конопли грядку прополола,
Дитю попробуй угоди.
 

и Wog с кавером на песню группы Крематорий "Мусорный ветер".
 
Мусорський вибір
 
Версія для караоке на Майдані
 
Мусорський вибір – погані гроби,
Небо в клітинку й ганебні стовпи,
Бо, бач, на Майдані ми
Посміли співать пісні і розучувать танці.
 
Наметовий табір, поставлений знов,
Ледве не знесений був беркутньою.
Сюди ми прийшли з тобою
Свободи вдихнути знову
Й відчути радість єднання.
 
Дим свободи, не дай розімліть,
Втягтись в метушню мишину.
Сили дай скалу сю лупить,
Без втоми і без спочину.
Розірвемо рабства ланцюг
Лиш коли будем разом.
 
Хай тішить себе якийсь ідіот,
Що він знову людей як котят развєдьот,
Що терпітиме й далі народ,
Що обличчя сховать від ганьби
Шолом може й маска.
 
Так не бійся, мій друже, вперед іди –
Минуться в країні твоїй холоди
Й ми знову прийдем сюди,
Роздивитися наші сліди в інтер’єрі Майдану.
 
Дим свободи, не дай розімліть,
Втягтись в метушню мишину.
Сили дай скалу сю лупить,
Без втоми і без спочину.
Розірвемо рабства ланцюг
Лиш коли будем разом.
 

По 5 баллов отхватили
 
Дюма:
 
Якщо тобі небайдУже, чи може так по приколу,
Якщо у тебе два друга, Сашко і Микола,
Якщо тебе уже нудить від фальші і пива,
Даю пораду і зроби те красиво,
 
Найди захлане подвір"я, а є такі дійсно,
Десь на околиці міста, де вже не так тісно,
Візьми с собою запаску, а хоч би й велосипедну,
Підпали і виклич нашу службу пожежну.
 
Коли під"їде машина, веди хлопців до кола,
Тим часом друзі Сашко і Микола,
Нехай запросять вогнеборців до столу
Нехай орендують у служивих машину, ненадовго, якусь годину
 
А також скафандрів трійко комплектів, хлопцям взамін,
свої шмотки-штиблетки
Прямуйте за місто, шукайте ковбаню,
Зелену, зловонну, а краще знати зарані,
 
Цистерну смрадом наповнити швидко, вірю, це трохи бридко
І з воєм сирени, ігнор даївцям
Доставити груз під ворота, або огорожу,
Тому, хто найбільше піниться
 
Поки охорона хто, що і де, Микола з брандсбойту вже чергу кладе,
Скільки доб"є, стільки і будЕ, ціль не влучити, ціль - амбре
 
Сходу валити, повернути машину,
Ченч зворотній, все чин по чину,
Хлоцям справку, що були в полоні, бо в них начальство
Педальні коні
 
Тоді роз"їзжайтесь в три різні райони, по одном - на зону,
Дайте годинку тому, що піниться, нехай обнюхається,
нехай бідою поділиться
А за годину, як беркут сказиться, можна й на саме цікаве
відважиться
Кожен нехай зробить три звіночки
Пробі! Пожежа! в три різні точки
Адреси не вказую, Всім відомі
Лише запевню, в ту лиху годину, всі чекатимуть вдома
І то не важливо, що десяток пожежних
цілком заповнені сумішшю звичною, по інструкції вогнегасною
Під"дуть з ревом до палацу вельможі
Я хочу бачити їх перелякані рожі, ти тоже ?
 
Евгений Рекушев (выставивший на суд публики три стихотворения, из которых подаётся набравший наибольшее количество баллов):
 
Не хотелось   жизнь свою простую
в будке проживать с собачьей сворой.
Но, приходится терпеть  и я тоскую,
в детстве мне казалась жизнь совсем иною.
 
Превратились в  негативов  слайды,
черно-белые картинки нашей  жизни.
Псами все живут  в семейных  прайдах
украинской маленькой отчизны.
 
Прилетела в Украину птичка "беркут",
стали снова жить по беспределу.
Право в конституции померкло -
у народа снова жопа задубела.
 
Голова болит и жопа тоже,
от кийков и сапогов от этой птицы.
Может, наконец, майдан поможет
с этой птичкой навсегда проститься.
 

Arkadziy с миниатюрой
 
Открыв личико «Гюльчитай»,
Увидеть красоту не ожидай-
Прячется под шлемом морда.
Таких сволочей, как он – орда.
 

И Lada Gornostaj
 
Беркутівцю
 
Не половець, не правнук печеніга,
Ні з Гобі, ні з Америки, ні з Мекки,
І українка-мати почорніла
Від сорому за тебе, недалекий.
Ми стоїмо пліч-о-пліч на Майдані,
Ви сунете - броньована навала.
Ми вороги навіки віднедавна,
Бо командири так тобі сказали.
Відколи став чужинцем-яничаром,
Отруйним птахом, хижим і безнебим?
Виходиш битись темними ночами,
Як упирям і вовкулакам треба.
Чи сумніву найменша тінь зникома
Пробилась крізь оті щити  й шоломи,
Коли почув команду до розгрому?
Якщо й було, ти не казав нікому.
Позиченими у Сірка очима
Ти дивишся, коли безвинних місиш.
За кого йдеш? Орда твоя злочинна
Усе на зраді скоїть і замісить
Гамселиш знову смачно, чітко, влучно,
Сп'янів від бійні більше, ніж з кохання.
Й дітей твоїх сумління не замучить
За все, що ви чинили з волі Хама?
Чи є тому спокута і офіра?
Вас влада вкотре кличе до розбою.
Ті діти на Майдані мали віру,
А ти на горе всім лишивсь собою.
 
И под занавес заглянула на конкурс Петрович тоже с кавером, только на этот раз песни группы "Король и Шут", явно по причине позднего выставления получившего всего 2 балла (к сожалению).
 
Кийком по голові
 
Коли від співів і музик
Веселе місто спочивало
Із темних сутінків нічних
Зловісні постаті постали.
Не плач, пощади не проси,
Вони треновані на драку,
Не люди, а бійцівські пси,
Перевертні і вовкулаки.
 
В шоломах чорних, в масках потворних,
Таких не покличуть на свято прийти.
Тихо скрадаються, не посміхаються,
Гумові міцно стискають кийки.
 
Крокуєш в строї посіпак,
Душа в броні чорніша ночі.
Не пахнуть гроші, але як
Без маски глянеш людям в очі?
Тут хтось сказав йому: Привіт!
Дивися, світ такий щасливий!
У світлій, радісній юрмі
Один лиш ти такий жахливий.
 
В шоломах чорних, в масках потворних,
Таких не покличуть на свято прийти.
Тихо скрадаються, не посміхаються,
Гумові міцно стискають кийки.
 
Пройдисвіт голову підвів
І лютим голосом промовив:
Я б всіх замучити хотів
І через це мені хріново.
Важким кийком по голові  
Без жалю кожному поцілю,
Щоб захлиналися в крові,
Щоб кості зламані хрустіли.
 
В шоломах чорних, в масках потворних,
Таких не покличуть на свято прийти.
Тихо скрадаються, не посміхаються,
Гумові міцно стискають кийки.
 

В итоге стоит признать - конкурс всё-таки удался, за что спасибо всем, кто писал и тем, кто читал, не ленясь нажимать кнопочку "Згоден".
 
Пост сдал коллеге Клапейрону.