Останнім часом на ДД, та й інших ресурсах, висловлюються думки що до подій Майдану. Одні стверджують, що майдан показав народну силу, стояв і стояти буде. Інші, що майдан себе вичерпав, і подальші події на майдані вже нічого не варті. Треті, що майдан був в мирній фазі актуальним до побиття студентів, а після цього було необхідно приймати більш радикальні дії, в край до збройного повстання чи революції. Четверті рахують, що прийняття та виконання рішень майданівського віче, буде логічним завершенням майдану. П’яті пропонують делегувати від майдану делегатів у всі закутки України зі словами правди і організації міні майданів скрізь, де це можливо.  Єсть ще деякі висловлювання з приводу майдану, але, на мою думку, вони не актуальні.
   Чесно кажучи, я в перші дні після побиття студентів, на підйомі емоцій, теж був прихильником радикальних мір і дій зі зброєю в руках для повалення влади бандюковичів. Але емоції вляглися і ще раз перечитавши Конституцію – основний закон України, думаю що помилявся. І тепер прихильник п’ятої групи. Давайте по порядку.
   Наш суспільний лад в Україні, в силу певних історичних, демографічних та національних причин, зорганізувався в такий собі середньовічно – кримінально - феодально – олігархічний, технічно – публічно – демократичний, національно – ненависницький і в добавок конституційний. З правової точки зору в нас (до недавня в крайнім випадку) була парламентсько – президентська держава, тепер (з порушенням тієї ж Конституції) – президентсько – парламентська. Різниця ніби не велика, але, то влада була в парламенту (громади), тепер у президента (однієї особи). А всього лише слова місцями поміняли. Тепер йдемо далі.
  За визначенням Президент – від латів.(латинський) praesidens, родовий відмінок praesidentis — що сидить попереду, на чолі . Також президент являється менеджером (найманий професійний керівник підприємства, manager < англ. manage «управляти») та директором (відповідальний керівник) тієї організації (а в даному випадку це держава Україна) яку він очолює. І, саме основне, його наймають на виконання цієї роботи. А наймає народ методом виборів і платить заробітну плату, сплачуючи податки в державну скарбницю.
  Депутати (від лат. – визначений, чи по іншому, особа, уповноважена групою людей для виконання певного доручення, завдання) також наймаються народом для виконання певних обов’язків і отримують від народу заробітну плату з податків.
   Як що працівника призначили (вибрали) на якусь певну роботу з певними умовами праці та обов’язками, а він з ними не справляється по якихось причинах, то він підлягає звільненню і заміні іншим.
  Це так по логіці речей. В дійсності до влади попадають не виконувати свої прямі обов’язки на користь роботодавця (народу), а здійснювати бізнес-проєкти підприємницьких структур (а більшість депутатів одночасно являються і підприємцями) з метою одержання надприбутків від того ж таки законного роботодавця (народу). Для здобуття «потрібною особою» посади президента, чи депутата, підприємницькими структурами тратяться величезні кошти на підкупи того ж роботодавця (народу), виборчих структур і т. п. Зрозуміло, що вкладені в волевиявлення (вибори) народу кошти, мають повернутись з немалими відсотками. А що ж каже конституція?
  Стаття 5. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
 
   Все зрозуміло написано. Народ є джерелом влади. Читаємо далі.
Ніхто не може узурпувати державну владу.
   Теж все ясно як білий день. Читаємо ще.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
  А конституційний суд, виявляється, може. Все залежить від повноти налитого стакана, то єсть повноти грошового чумудана. От же це порушення. Президенту чи депутатам займатись комерційною діяльністю під час виконання своїх обов’язків заборонено. А вони займаються, і хоч би що, бо роботодавець мовчить. Але це все одно порушення яке тягне за собою відповідальність. І цих порушень набереться вагон і маленький возик. Дивимось знову в Конституцію.
Ст. 103 забороняє всяку підприємницьку діяльність.
Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.
Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:
1) відставки;
2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
   Можна усунути президента в порядку імпічменту.
  Що ж таке імпічмент. Берем прямо з толкового словника: Импичмент (impeachment — обвинение, от impedivi - «воспрепятствовал, пресёк») — процедура отстранения от должности высокопоставленного государственного чиновника, вплоть до главы государства, процедура досрочного освобождения главы государства от должности и привлечения его к судебной ответственности.
    Знову повертаємось до Конституції.
Стаття 111. Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.
   Я не юрист, але оцініть дії президента і статті Конституції http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/page3 і відразу стане зрозуміло, наскільки «чесно і самовіддано» він їх виконує. На мою думку він вже разів зо три заслужив імпічменту.
   А тепер, як це зробити мирним шляхом? Щоб було по Конституції. Народ найняв президента на роботу. Він не виправдав довіри. От же народ повинен виявити загальнодержавну громадську непокору. І, не порушуючи Конституції на загальному референдумі вирішити це питання.
Стаття 72.
Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
  Ось як раз виконанням ст. 72 і мають зайнятись посланці майдану у всі усюди України. Все чинно і благородно. Мирним, демократичним шляхом, не порушуючи законів і користуючись своїм громадським правом здійснювати управління державою.
  Ще раз наголошую, я не юрист і не знавець законів. Але, на мою думку, такий шлях має мати місце. Хотілося б почути мудрі думки фахівців. Робити революцію з вилами під проводом Ляшка – мені це здається смішним.