Жіночій погляд на війну
 
Я не знаю як чоловіки, як там інші жінки, а я розумію, що навколо мене війна.
 
І почалась вона не вчора.
 
Одразу хочу сказати, що не претендую на істину в першій інстанції і тим більше не стану копіювати численні поради будь кому. Порад останнім часом на адресу ОО, її лідерів, громадських діячів аж забагато. Спробую знайти своє місце в цій війні, а тому всі поради самій собі. Може комусь вони стануть в пригоді, а ні, то й ні.
 
Тож перше почну себе переконувати, що навколо мне справжня війна, де я маю визначити своє місце, а головне, хто з ким воює.
 
З другим, особисто у мене немає проблем – мій ворог кримінальна влада, яка з першого дня перебування у владного керма, без оголошення війни(як справжні кати та насильники, якщо хочете, фашисти)почала нищити мене без жалю. І перше з чого вона почала полювання, то це «поражение в правах»(колись трійки у РСРС практикували в своїх рішенням найпершим реченням саме це для політичних, ст.58, в УРСР ст. 54. Бо добре знали, що це вже є фактична страта людини, як людини, залишалось покінчити з тілом, і кінчали.).
 
В 2010 році без мого відома, не питаючи мене, була спотворена Конституція України, а разом с з цим мебні дали чітко зрозуміти, що я в цій країні ніхто, зовуть мене ніяк і я лише тіло, яке за певних обставин і стратити можна, а можна повільно знущатися(все залежатиме від забаганок насильника). Розуміла я це чітко, але що я зробила, щоб повернути собі найсвятіше право-відчувати себе людиною?! Та нічого!
 
Тоді мене проковтнуло розчарування, а з ним противсіхство (це зараз я розумію, що все це обернулось проти себе в першу чергу), а ще втома, страшна втома від пустотілості, втома від себе , безпорадної та боязливої. А потім пішло, поїхало, і вже тіло без прав не відгукнулось на арешт Луценко, на арешт Тимошенко, на підрахунок голосів «Беркутом» та ті тушками, не відгукнулось воно на Харківські угоди, на податковий кодекс, на закон про мови, про тендери(без тендеру і прозорості), не відгукнулось на знущання над ЮВТ в лікарні, навіть на Врадіївку не відгукнулось(так щось там тіло по кухнях теревенило і все!). І всього того, на що безправне, безвільне, втомлене, розчароване тіло не відгукнулось багатено, така собі війна(я це чітко розуміла) на який я споглядач(бо це, як мені здавалося, мого тіла не стосується), як під час війни містяни, зігнані проти їх волі(вони ж безправні) споглядали за стратою таких самих, як вони. Повна аналогія! Повна!
 
А потім пішло, поїхало. І вже тебе ошукали в лікарні, де ти тільки тіло для експериментів, дуже часто невдалих, та збору «взяток». Де немає в тебе права вже не тільки голосу на виборах, а немає права на безоплатну медичну допомогу, бо все від вати та зеленки, від шприця до ампули з ліками, від системи до ПОСТІЛІ(!) та ЇЖИ(!) - ВСЕ МАЄШЬ ПРИДБАТИ ТА ПРИНЕСТИ САМ(!!!) А якщо немає коштів –подихай! А потім «безоплатна» освіта, де все українське знищується в порох, справжня ненависть до освіти, як такої, що дає (повертає) людині знання і більш чітке розуміння тог, що вона людина, яка має невід*ємні права на вибір, життя, гідність. Коротше, що вона не баран у стаді!
 
А потім війна прийшла з поборами на роботі на провладні газети та журнали, на ненаписані книжки та написані можновладцями(приклад пшонка з його коментарями до КПК, коли в кожного прокурора вже по декілька їх примірників, повно його і в міліціянтів, теж пресували на придбання), або просто не вистачає на численних перевіряючи, або начальнику на нову автівку не встачає, або на яхту, або на зброю, щоб полювати спочатку на кабанів, а потім …і на баранів! І так сталося, що у цей вир вже знущання над тілом я потрапила особисто і тільки через фізичний біль прийшлось визначатися хто ж я в цій війні. Жертва?! А може одиниця спротиву?!Дуже соромно, що саме фізичний біль та співчуття саме тим, хто зазнає фізичного болю, витягло мне з втоми та розчарування, противсіхства та боягузтва. Бо цей біль вторинний, він прямий наслідок від втрати прав визнавати себе повноправною людиною в суспільстві, та незастосування вчасного опору ворогу!
 
Тож я на війні! Мій ворог кримінальна влада з його керманичем януковичем! Я одинця спротиву, що дуже гарно знає своє право валити цю злочину владу, повертаючи собі законне право тримати владу у власних руках(ст.6 Конституції України), а щоб скоріше її повернути та тримати міцно, не віддаючи будь кому, рук цих має бути БАГАТЕННО – Десятки мільйонів.
Руки не вомлених та розчарованих тіл проти всіх ,та проти себе в першу чергу, а людей як людей з гідністю та чіткою ревізіїю мрій, коли опір стає єдиною можливістю відчувати себе людиною, здатною захистити майбутнє дітей та онуків, захистити Україну, як власну хату, без якої ти бомж, ти ніхто і звати тебе ніяк!
 
Як я бачу своє місце в цій боротьбі?! Хочу сказати, що в цій війні немає тилу, бо кримінальна влада не визнає існування жінок, дітей,пенсіонерів, безробітних, людей немічних, лікарів, що надають допомогу скаліченим її опричникми, влада нищить всіх і скрізь! То ж саме час з невільників-споглядачів нам варто скрізь ставати активними бійцями!
 
Слава богу, що янукович зі своєї сім*єю ненажер так далеко зайшов в меті знищити вже тіла, та завдати фізичного болю, аж до повернення Майдану, більш потужного і більш впертого!
 
Слава богу, що дурості у владі завдавати і далі фізично болю вистачить аж до самої нашої перемоги, підживлюючи нашу гідність та впертість!
 
Слава богу, що тупа кримінальна влада не йде на поступки і компроміси, тим видніше їх лють та ненависть до нас та бажання нищити нас у разі нашого відступу!
 
Саме зараз влада запустила маляву, що має пересварити всіх з усіма та повернути нас в болото втоми та розчарування, противсіхства, яке має поглинути наш біль разом з нами! Окремо біль не втопити! Не мрійте!
 
Так от, що маю робити, що я можу робити, як мені воювати, а воювати це мій остаточний вибір, бо в іншому випадку, рано чи пізно влада доконає й моє тіло. Чи буде вважатись за активні дії перерахування коштів для потреб Майдану?! Так! Чи буде вважатися за активну дію розмови з колегами, дідусями та бабусями біля ганку, розмови з випадковими людьми про реальн! под!!на Майдан!мети спротиву; реальної картинки реакції на це влади з її справжнісіньким
кровожерливим рилом; носіння на видноті блакитно жовтої стрічки?! Я вважаю, що так!!! Особливо це актуально для людей, що хочуть, але не мають можливості за станом здоров*я бути на Майдані(ах), або ще трошки бояться. То ж ми маємо визнати, ЩО ЦЕ ТАКОЖ БІЙ, заохотити людей воювати саме тек, через визнання його рівнозначно ВАЖЛИВИМ! А ще трошки спростити процедуру переказу грошей.
 
Так ось, як одиниця спротиву в армії з мільйонів бійців над кримінальним ворогом, що вдерся до моєї хати, та хоче залишити мене та мою сім*ю подихати бомжем, що катує мене та всіх, кого я люблю, я маю боротися! А це:
 
1.Перераховувати скільки можу на рахунок ГО «Майдан»! А для цього вимагаю у керівників:
 
- спростити цю процедуру. Докладіть зусиль та запровадьте перерахунок коштів через банківські термінали(з картки, або купюрами). Невже так важко по прикладу поповнення рахунків мобільних операторів, чи сплати за Інтернет, ввести окреме меню в головне меню банківського терміналу?!Не вірю! Там навіть сплачувати комун послуги можна! То що ж ви телитесь?! Дійте!Дайте шанс людям відчути себе причасними до військових дій поти влади. Хай рахунок буде ОДИН! Бо це кошмар, коли доводиться робити три і більше переказів для різних отримувачів, які роблять ОДНУ справу! Чи не одну?! Повірте, існування декількох рахунків породжує саме це запитання! А воно нам треба?! Ні! Також має бути прийнято кошторис витрат в процентному визначенні від загальної кількості надходжень!
Стільки то на утримання Майдану, Автомайдану, стільки то на допомогу репресованим і постраждалим, стільки то для журналістів, які звільнені за їх непримиренну позицію висвітлювати тільки реальні події( це конче важливо дати їм можливість вірити в себе і продовжити доносити правду до людей!).
 
Цей кошторис погодити з усіма хто входе до штабу та з представниками отримувачів, затвердити кошторис в присутності всіх представників на сцені голосами майданівців. Оголосити склад комісії, що буде виконувати кошторис та вести облік витрат, доповідати про все Майдану, та викладати у ЗМІ. Все це запорука взаємної довіри!! Найважливіша річ, що утримає нас усіх від провладного болота зневіри і втоми!
 
- спрости можливість для внесення благодійних внесків безпосередньо на Майдані, що унеможливить вкидання грошей хто знає кому. На Майдані я збилася з рахунку цих скринь та назв отримувачів. ЦЬОГО НЕ МАЄ БУТИ!!! Бо це знов таки, викликає більше запитань, доволі неприємних, та асоціацію з величезною папертю!
 
Хіба важко біля барикад встановити величезні щити оголошень де чітко мають бути позначені місця ОФІЦІЙНІ для збору благодійних внесків ( як то місце місце розташування, колір палатки, хто саме відповідає за скриньки,  місце знаходження выдпов!дального, контактна інформація), а також м!сце реєстрації в ГО Майдан ( їх замало!!! Вони невиразні!!! Хто знає де їх шукати!!! Я шукала їх по найдовшим чергам і не промахнулася!)
 
Тепер для більшого натхнення в моїй боротьбі мені не вистачає знати, чи співпадає моя мета на 10-100% з керманичами. Хоча особисто я визначилась,боротися буду за свої 100% особисті мрії, яки співпали з тими хто визначився і вже бореться в визначений ними спосіб! Ціную всіх! Тож чекаю пограмму1 Якщо не буде, м самі з вусами, напишемо і виконаємо, бо іншого шляху немає!
 
Ще для перемоги, я не звертатиму увагу на тролів жирних і худих, дурнуватих та кмітливих, підлещувачів та відвертих дебілів, найнятих владою для вчинення болота сварки, втоми, похуїзму, безполітикипротивсіхства, та іншої мерзоти, що має на меті при продовженні злочинною, кримінальною владою справжнього насильства над душею і тілом, приспати нашу біль, та дозволити нам вмирати безправними бомжами!
 
Хто визнає себе бомжами без «роду и племени», без хати, хто є, але якого не помічає навіть каток влади перед пресуванням, нехай ведеться і живе не своїм умом , а інстинктом жертви!
 
Тільки відвертий запроданець, або дебіл може вважати, що до перемоги можна Йти одному одразу на різні боки! Розірве й розшматує! Тож гуртуємось, ставши на горло пісні власній  по оволодінню владним олімпом, спочатку його треба зачистити, цей процес йде, бо в очах власного народу(його більшості у 80%) и в очах міжнародної співдружності влада з кожним днем через свою тупість і нашу впертість все більше стає нелегітимною!!! Я це розумію!
 
На місті лідерів ОО я б зробила наступне:
 
- обрала би тимчасовий уряд з усіма його функціями, рівно між собою розподілила обов*язки та відповідальність за напрямки роботи урду. Включаючи всі міністерств і їх функції і почала би будувати майбутнє України з місця вільного від кримінальної влади -Майдану(ів). Перебираючи легітимність представляти народне волевиявлення та саму Україну у світі!
 
- А ще не боялась би кожного дня доводити світу про злочини влади, починаючи с озвучення прізвищ репресованих (головне нікого не забувати. Повірте, не називаючи Тимошенко, або Павлюченків, ми робимо собі велику підставу!). Тож всіх без виключення і величезний стенд на видноті Майдану! Не забувала би його оновлювати кожного дня, слідкувала би за цим чи не найбільше!! Бо це над важливо!
 
- А щоб було за що відповідати, та кому мене підтримувати, не за голослівні речі, а по справах, перш за все надала би правдивий аналіз існуючої ситуації, та стратегію і тактику ведення бою, а також озвучила контрольні дати, по яких я маю відповісти за зроблене. При цьому ні в якому разі не допускала би лестивих ходів, щодо тих, хто мене підтримує і має йди до перемоги пліч о пліч , в тому числі народу. Це величезна помилка, коли ми втрачаємо самокритичність, а можливість замість правди, мовчати, або розтікатися смолою по дереву. Винувата, скажу! Але якщо винуваті і інші, сказала би також! Без цього перемоги не бачити!
 
Тож кожен, кожна одиниця опору, має спочатку самокритично ставитися до себе, а не давати поради, та критикувати інших, це хибний шлях в прірву і множення себе на нуль!
 
А владі бажаю подальшого дебілізму в області нанесення приниження та болю усім нам, а нам впертості і єднання, і самокритичного погляду спочатку на самих себе в плані дієвості Майдану та термінів досягнення перемоги!
 
Тож собі раджу не здаватися, бо за мною мною моя родина та майбутнє моїх дітей та онуків, а ще і моє майбутнє, бо до ста років ще далеко!
 
Слава Україні!
 
ПиСи
 
Трошки непокоїть мене ота тема єдиного кандидата, яку так вміло розкрутили з банквої.
 
Ви помітили, що це топ тема навіть на продажних каналах з журнашлюхами?! Там такі сльози лють за не визначання з єдиним кандидатом від ОО, що я вже подумала «з якого дусту така «забота о нас горемычных?!». То що знов відключемо мозок , а з ним і біль?