Якщо би мене спитали, яке знущання над собою ти би міг вважати за найстрашніше, то я би взяв папірця, кулькову ручку і чухав би потилицю хвилин десять, складаючи у стовпчик топ-10 знущань.
 
Звісно, на першому місті  - 220 Вольт (Вольт – з великої літери, тому що був такий чувак, що винайшов оті кляті вольти), які підключить якийсь садюга до життєво важливих органів, і тоді  будь-яка розумна істота перетворюється  на склянку з електролітом…
 
На другому – заливання ортофосфорної кислоти в горлянку під час співу гімну  Неньки.
 
Ще десь серед найвишукуваних негуманних знущань – відсутність закусі при необмеженості того, що ми маємо закусювати.
 
Але цього Нового року я пережив таке знущання, що іноді волав – хочу 220 Вольт, навіть 380, але не тільки ті шоу...
 
Мав за щастя не дивитися на Нові Роки шоу-програми майже 10 років. А тут так склалось, що довелось, і я не мав жодного впливу на мирне перемикання каналів… Через повагу до тих, у кого був у гостях… Під пісні й пляски ретровиконавців, під блиск дощиків з фольги та комп’ютерних інсталяцій, під роззявляння ротів під фонограми, я ледь умовив хазяйку дому, яку я поважаю, перемкнути телевізор на юкрейн-канал. Намагався знайти 10 разлічій між рашею та рашен-каналами юкрейн. Те ж саме…
 
На тихеньке бажання почути, що коїться на Майдані, отримав лекцію про те, як було хорошо в СССР, що у всьому винні націоналісти, що Майдан – це ісчадіє ада… Це казали ті, кого я люблю… А що казати про тих, які мене ненавидять…
  
Дякую своїй любій жінці, що вона дивились мені в очі з розумінням…
 
Чекав ранку. Прийшов додому. Не спалось. Хильнув 100 за нас!
 
Може я неадекватний з його величності Бодуна, але я пережив чи не найзухваліше знущання над собою за багато років…
 
Будьмо!