Завдання Майдану – перемогти не просто янука з його партію рабів, а справжній тоталітарний режим, який побудовано в Україні за останні майже чотири роки.
 
Тоталітарний режим – то є не конгломерат, а жорстко скерована корпорація. Перемогти її здатна, так само, лише корпорація, а не конгломерат.
 
Боєздатність супротивників тоталітарного режиму вимірюється не так кількістю військової сили, як свідомістю. Формула перемоги - це солідарність і дисципліна, помножені на спільність цілей окремо в кожній галузі життя.
 
Подібні спільноти і звуться етносами.  Племінне походження дуже значно корелює з етнічністю, але не дорівнює їй. Є Копатько і є Тимошенко. Хто з них є москалем і хто – українцем? Саме усвідомлення певного кола цінностей визначає етнос людини.
 
Чи може перемогти тоталітарну банду конгломерат під назвою «Схід і Захід разом»? Той «схід», який представлений на Майдані, не є сходом. То є українці. Визнання окремості двох частин України є визнанням їхньої неспроможності виступити спільно.
 
Стратегія змагань визначається усвідомленими фактами, «диспозицією». Самоомана тут є найкоротшим шляхом до поразці. Головне джерело самоомани - нескінчений політес, бажання бути приємним для всіх.  
 
Це тим більш важливо ясно розуміти, що після перемоги, до котрої ще далеко, нас чекатимуть не прості завдання еврореформації. Це потребує  такої само відданості кожного спільним цілям, як і на війні. Тут немає місця чужинцям, бо вони лише встромлятимуть палиці у колеса реформ.
 
Досить повторювати мантри про те, що всі ми хочемо мати гідну роботу та добробут. Це нічого не значущий вислів. Адже його логічним продовженням може бути лише такий аналітичний висновок, що всі ми маємо по два вуха і два ока, і на руках у всіх по п’ять пальців. І європейці і турки з арабами однаково прагнуть гідної роботи і добробуту. Тільки уявлення про гідність в них різні. Що з цього випливає, звісно.
 
Якщо країна не є емігрантською, то її націоналізм є етнічним. Експерименти з мультикультуралізмом, що його було випробувано в деяких західноєвропейських країнах, зазнали гучного провалу. І здавна німці та англійці, які постійно мешкають во Франції, є вже французами. Французи в Німеччині – то вже німці. Українці в Московії (так званій «Россіі») або пішли на холуйську службу москалям, або взагалі ніяк не втручаються в московську політику, бо навіть сумніви в перфектності всіх московських уявлень негайно караються суспільним остракізмом: «Ти чо, нє русскій, што лі?» Або вливайся в московський етнос, або мовчи.
 
Натомість, москаль в Україні (носій московської етнічності) зазвичай поводиться як хазяїн в тих областях, де не розвинений український націоналізм. Дійсно, природа не любить пустоти. Там, де не панує український націоналізм, там тишком-нишком, ОБОВ’ЯЗКОВО розгортається "націоналізм" московський, тобто - шовінізм. Останній спочатку прикидається лояльним до українства. Мовляв, ми народи-братья, і всє хотім хорошей работи і достойной жизні. Навіть українською це скажуть - для переконливості. Вот только что ето у вас там за УПА такая? Ето же націоналісти! І єщо ета, Свобода ваша – ето же сволота!! І лідєри вашево українсково двіженія – такіє же точно свіньі, как і тє, коториє у Януковіча, всє оні адінаковиє, всєм только кормушка нужна. А, ви за ніх заступаєтєсь, то єсть, ви хотітє раскола на Украінє, с патріотічнимі украінцамі нє украінского проісхождєнія, каториє тоже протів банди за хорошую жизнь? … да черт с вамі, В(!) Украінє... Раскола хотітє с намі?
 
- Та ні, що ви, що ви, ми вас так любимо, так любимо! То дурні, або наймані провокатори! Ми вам все пробачимо: і те, що ви кажете про УПА, і про Свободу, котру ви звете сволотою, і те, що ви опозиційних політиків в Україні тавруєте, як тотожніх янукам, тільки будьте з нами, будь ласка! Адже ми проти розколу, ми проти утисків будь якої людини!
 
Чому лише Львівська, Іванофранківська та Тернопільська облради оголосили війну янукам, визнавши їх нелегітимними і розігнавши ОДА? Тому, що це – найбільш націоналістичні області. Націоналізм є виразом зрілості суспільства. Сила опору зростатиме пропорційно зростанню українського етнічного націоналізму.
 
Подивіться на поляків, чехів, литовців… - вони у мить «порвуть» кожного, хто зазіхне на їхні етнічні цінності. ТОМУ вони і є переможними націями-етносами. Сказати, що вони мають етнічну еліту – нічого не сказати. Вони мають ВИКЛЮЧНО етнічну еліту. Тому і всі їхні ЗМІ – етнічні, і уявлення – етнічні, в європейському контексті.
 
Якщо ми ЗАРАЗ прагнемо будувати соборну Україну від Сяну до Дону, треба відповісти собі на запитання: за рахунок чого ми будемо перемагати московський націоналізм москвинів Сходу та Півдня? Чи вистачить в нас для цього сил ЗАРАЗ? Як ми будемо нейтралізовувати їхній саботаж еврореформації після нашій перемоги (якщо нам під силу така перемога)?
 
Якщо москвинів з українськими паспортами не засмучують ніякі прояви агресії Москви щодо України, то яким чином їх інтегрувати в українську спільноту? А агресія Москви - то зовсім не є агресією тільки путіна. Ось вам новий приклад.
Заходите по ссилці:
http://www.echo.msk.ru/programs/razvorot-morning/1218573-echo/
 
і увімкаєте на 1:15:50. Дізнаєтесь, що на питання чи треба Росії відібрати в України Крим силою (тобто, військовими засобами. Зауваження у дужках - моє) в разі її вступу до Европи та НАТО, 61,8% слухачів Еха Москви відповідають "так"! І це - "ліберальна" частина москвинів. Що вже казати про їхній загал: там, мабуть, "так" сказали б 99%.
 
І ще питання наостанок. Чому Корея розділилася на північну та Південну: тому що північні корейці не схотіли, щоб було як на Півдні, чи південні не схотіли, щоб було як на Півночи? Помітьте, про соборну Корею навіть не йдеться, і це нікого не дивує.
 
Які області на Сході та Півдні залишилися українськими, ми дізнаємося лише тоді, коли зруйнується центр світового Зла – Московія. А зараз практичними є два питання.
 
1) Які області Центру та Заходу здатні увійти в справжню Українську державу, яка обов'язково виникне після цього, другого раунду національно-визвольної буржуазно-демократичної Помаранчевої революції. Три області вже є.
2) Як визволити Юлю?