Щось я не в’їжджаю в дії влади. Слідкую, цікавлюсь, аналізую, але мета ПР від мене вислизує. Все ясно лише з головною метою – керувати, дерибанити, віджимати… і щоб так було вічно. А от нафіга їм той проплачений «антимайдан»? Я, звісно ж, розумію, що бабла у них стільки, що дівати нікуди. Але викидати його просто у воду? Невже в Сіманєнкі  хвороба перейшла у відкриту форму і він інфікував олігархів думкою, що багаті повинні ділитися з бідними?
 
Коротше, якої мети вони хочуть досягти тим «антимайданом»?
 
Переконати свій електорат у тому, що той любить владу? Смішно. Їхні виступи перед звезеними за гроші людьми виглядали так, ніби клієнт намагається переконати проститутку в тому, що вона щиро любить клієнта. Проститутка зробила вигляд, що повірила… і поїхала додому з безстрокового мітингу, бо з понеділка знову на роботу. Щоб щиро і бєздвоздмєздно любити своїх клієнтів роботодавців?
 
Може, вони хочуть переконати світ, що є дві України? Так світ вже з 2004 року знає, хто зомбує схід, навіщо це робиться, скільки грошей у це вкладається і за який час вони відбиваються. З точки зору бізнесу капіталовкладення визнано вигідним. Так само, як був визнаний запах тих грошей.
 
І ще одне. Цікаво, чи буде рішення суду про заборону мітингу і встановлення палаток у Маріїнському парку? Бо якась дискримінація виходить. І, незважаючи на вкладене бабло, світ не зрозуміє і не повірить.
 
Про намагання залякати своїм мітингом Майдан говорити не буду. Навіть найбільші фанати ПР це розуміють і без пояснень.
 
Чи, може, на тому мітингу вони хотіли донести свою думку, як казав Азаров? А що ж тоді із шаленими капіталовкладеннями у телеканали, журнали, газети? Чому медіа вже не в повній мірі виконують своїх функцій зомбування? Непрофесіоналізм проФФесіоналів? Чи все ж запах вкладених грошей таки впливає на рентабельність бізнесу?
 
Хоча, з донесенням думок влади до своїх прихильників не впорається жодне медіа. То вони проти Європи; то – за; а потім проти, але не зовсім; то знову – за, але… Напрямок змінюється щоразу швидше, частіше. І простий виборець вже й не знає, що думати.
 
Інтев’ю у Маріїнському «вольєрі»:
-- За що ви мітингуєте?
-- За Європу.
-- Дєрьовня, це вчора ми були тут за Європу, а сьогодні з обіду – вже проти,-- підправляє голос збоку.
-- Да-да, за Європу, але проти,-- і нема кому їм пояснити, що любов за гроші у всьому світі називається проституцією.
Чи може любити клієнт путану? Ці – вірять, що їхній батя їх любить. По-батьківськи. І не помічають, що сам батя чомусь поводиться, як пахан.
 
Яка ж тепер політика партії? В загальному вона не змінилася. Тримати і бити, бити і тримати. Тільки тепер не чужих, бо руки короткі, а своїх. І брехати, що свої самі щиро про це просять. А ті може й не просять, але й не відбиваються. Та й копійка в сім’ю, як не як…
 
То нафіга ж ту копійку було витрачати на ті мітинги, якщо до чужих все одно не було шансів дотягнутися, а свої й так не збиралися відбиватися?
 
Судячи з того, що гроші на мітинги таки були потрачені, виглядає на те, що вони самі починають вірити у свою брехню. А це вже діагноз.