1943 рік. Весна. Він був простим хорунжим, вона була простою зв’язковою. Вони билися за свою країну і за своє щастя. Втім, мова трохи не про це…
Була глибока ніч. У криївці сиділа Краля. Вона саме друкувала польові листівки. Аж тут скрипнули двері.
– Слава Україні! – у дверях з’явився Сокіл.
– Героям слава! Пізно ти сьогодні, – потягнулася Краля.
– Війна все ж… Фріци, совєти… Все непередбачувано, – Сокіл втомлено сів на стілець і глянув на Кралю. – Я скучив за тобою…
– І я за тобою скучила… Дуже хвилювалася за тебе… – Краля підійшла Сокола і ніжно обійняла за плечі.
– Нічого, кохана. Скоро все закінчиться. Україна буде вільною, а ми будемо щасливими.
– Я знаю. Ми зможемо, любий… – Краля з ніжністю та легким сумом глянула на коханого.
– Ти така гарна, – Сокіл відкинув пасмо волосся з обличчя Кралі. Та зашарілася.
– Там, у шанці, – продовжив Сокіл, –я думав про тебе. Я згадував твої руки, твоє обличчя, твої бездонні очі… Твоє тіло… Тебе.
Краля опустила очі.
– Я теж про тебе думала, – прошепотіла вона, – Я чекала на тебе.
Сокіл пригорнув кохану до себе і поцілував довгим, ніжним поцілунком. Провів рукою по її волоссю… Таке густе, м’яке… Тонка шия… Сокіл поволі спускався нижче, покрив шию та плечі цілунками.
– Коханий… Що ти робиш… – Краля хотіла відсторонитися, але зрозуміла, що не зробить цього. Пристрасть захопила і її.
Обійми ставали все палкішими, поцілунки все пристраснішими, дихання все важчим. Закохані повалились на підлогу, скидаючи одне з одного одяг. Волосся розпатлалось, дихання стало переривчастим, тіла сплелися в одне. Вони віддалися почуттю.
– Кралю… Квітко моя… Яка ж ти у мене…
– Любове моя, не зупиняйся…
Світало…
На підлозі серед розкиданого одягу лежали закохані і тихо розмовляли. Він ніжно пестив її обличчя.
– Я кохаю тебе… Це було прекрасно…
– І я тебе кохаю…
Здавалося, нема ніякої війни, а є лише їхнє щастя.
І не було на всім світі жодного свідка їхнього пристрасного пориву, окрім портрета Степана Бандери…
***
Андрійко давно задумав ідею твору, та все не наважувався його написати, тому ми зіграли в карти на бажання: хто програє, той пише твір і викладає його на ДД. Як ви зрозуміли, я програла.