Протидія чесному самовихвалянню людини, нетерпимість до самозванців – ознака ізоляціонізму та деградації суспільства.
 
Не можна критикувати самозванців за одне лише самозванство. Не можна висловлювати ненависть до самопіару та забороняти саморекламу.
 
Живе, еволюціонуюче суспільство створюється самозванцями – людьми, які будують це суспільство навколо себе. Тому, якщо нема самозванця, нема і суспільства. Є лише шкідлива ілюзія, ніби суспільство може існувати без самозванців.
 
Щоб бути вільною душею, рушієм суспільства – людині необхідно заявляти про себе, ділитися досвідом, ввічливо дискутувати з опонентами, пропонувати співпрацю, займатися самодіяльністю.
 
Тільки самостійно можна навчитися бути людиною, мислити та успішно діяти у вирі життя зі сміливістю самозванців та з відкритим розумом, звичним до саморозвитку і самокритики.
 
Усі інституції, усі ідеї мертві, якщо вони позбавлені людяності.
 
Усі інституції, усі ідеї шкідливі, якщо вони придушують людське самовираження, в тому числі позбавляючи самовираження творчого, самодіяльного змісту, підміняючи геній натхненного самовираження формальністю масових одноманітних дій.
 
Самодіяльність, самоствердження – природний ритм життя людини.
 
Війна проти самоствердження – це мертвий хаос антилюдяності.
 
Хто воює проти самовихваляння, ті воюють проти здорового глузду.
 
І оскільки їх війна безглузда, вони вже програли її. Бо самі стали самозванцями, проголосивши цю війну.