Естонці дали зрозуміти, що Україна серед країн Європартнерства вже навіть і не друга. Попереду нас – Грузія і Молдова. Грузія, де прийшли до влади ніби-то проросійські сили і Молдова із найнижчим ВВП на душу населення в Європі.
 
З одного боку, можна було б сказати, що естонці і самі тільки щойно стали європейцями «де юре». А з іншого – всі ми чудово розуміємо, що навіть до них нам, як до неба рачки. Тож доведеться таки до них прислухатися. І замислитися.
 
Тож, що об’єднує Грузію та Молдову? І водночас відрізняє від нас?
 
Чесно кажучи, проти Грузії я заперечувати не буду, там пройшли реформи. Може, ще не до кінця, але напрямок вже заданий однозначно. А от чим нас Молдова «обскакала»? У них же навіть революції не було. А у нас – вже друга… Та й ВВП, як я вже казав…
 
Як не дивно, Молдову та Грузію об’єднує те, що вони пережили однакову, чи, може, подібну біду – Росія відтяпала у них частини їх територій. Придністров’я та Пд.Осетію. Землиці, звичайно ж, шкода. Але, чи вважали себе грузинами мешканці Осетії? Та й придністровців ніфіга молдаванами не назвеш. Я маю на увазі переважаючу більшість.
 
Можна навести аналогію з повітряною кулею, яка відрізає мотузку, щоб злетіти у височінь; або із кораблем, який віддає швартові, щоб піти у вільне плавання. Будь яка аналогія, звісно ж, накульгує. Бо, з чим можна порівняти пуповину?
 
Але не про те мова. Мене дивує те, що Європа намагається вести перемовини із людиною, яка ще не так давно казала, що не може втрутитися в судовий процес над Тимошенко, бо не має на те повноважень, а сьогодні обіцяє випустити частину затриманих. «Я звернусь із проханням…   … і обов’язково це буде зроблено.»
 
Виявляється, таки може попросити так, щоб не змогли відмовитися.
 
Європейці теж можуть попросити так, щоб Янукович і іже с нім не змогли відмовитися. Але чекають.
 
Їх рятує тільки те, що доки вони чекають, у нас гартується громадянське суспільство.