Хочу звернутися до людей, яким байдужий Майдан, до тих, хто за 30 срібреників погоджується стояти не з народом, а на тому ганьбищі – мікромайдані "за ригів", до тих, хто ще не визначився у тому, серед кого і де його місце.
Так звані "жителі Донбасу"! Скиньте з себе те ганебне клеймо електорату Януковича і його кримінальної камарильї. Приїжджайте в Київ і покажіть тим самим, що ви не раби криміналітету, не покірні вівці ахметових, ландиків, фірташей та інших кровопивць, що наживаються на вашій тяжкій праці. Що ви не "жителі" і не "даунбаси", а громадяни великої і прекрасної України. Що ваше місце не в рабських копанках і бараках, що ви маєте право на людську безпечну працю з достойною платнею, на повагу.
Приїдьте на Майдан, познайомтеся з міфічними "бандерівцями", якими лякають риги вас і ваших дітей. Ви побачите щирі усмішки друзів, відчуєте міцний потиск таких же натружених рук, відчуєте биття сердець тих, кого помилково вважаєте недругами. Повірте, ви ніколи в житті не забудете святого враження братства, тої неповторної атмосфери дружби і надії, доброзичливості і віри, якою дихає Майдан! Ви не почуєте за цілий день жодного мату і лайливого слова, не побачите жодної п'яної морди, не почуєте жодної образи! Ваші сумніви з перших же хвилин перебування Там щезнуть, "як роса на сонці".
Байдужі! Невже ви не впевнилися у тому, що байдужі страждають першими? Що байдужість – це моральне одинацтво і зрада свого і своїх дітей майбутнього? Невже ви не хочете залишити їм нормальну країну з нормальними порядками? І жити із хворою совістю і жалюгідними виправданнями своєї ліні і невиправдної тупості, що межують з підлістю?
Розчаровані, так звані "розчаровані"! Скотопадлюка Дрищ зробив багатьом щеплення проти віри у політиків, це так.
Але цей наш Майдан створений-збурений не політиками, а совістю мільонів, і живе Наш Майдан і бореться не за Яценюка, Тягнибока, Кличка чи інших політиків, а за нормальне життя без урок при владі. Коли ми щось збудували, а воно розвалилося, – ми що, вішаємося чи бухаємо з горя? Ні, ми враховуючи помилки, беремося за справу знову і добиваємося успіху. А ми зараз будуємо нову Україну – країну без суперказнокрадів, без тупих і примітивних бандюків у краватках, країну з нормальним обличчям. У нас все вийде! Якщо ви перестанете занадто довіряти політикам і візьмете справу у свої руки, станете в шеренгах Майдану, викинувши назавжди насаджене ригами ідіотське твердження "всі вони однакові". Не всі!
А навіть би і всі – тим паче варто відірвати гузно від дивану і стати пліч-о-пліч з нами, за дітей наших, за своє життя, за свободу. Бо всі ми – люди!
Слава Україні!
