Літак розмірено гудів своїми двигунами. Під крилом пропливло Каспійське море і вже виднілись гори величного Кавказу. Раптом літак тряснуло, як в лихоманці, двигуни якось дивно пирхнули і почали працювати з дивними перебоями. Царь і великий князь хам і великий злодій всія України, що до цього любувався краєвидами з ілюмінатора і приємними спогадами від китайської екскурсії, раптом відчув, як теплий струмочок залоскотав його ноги і жваво побіг нижче колін в страусині туфлі.
- Шо случилось?, - спитав він тремтячим голосом сидівшу поряд шістьорку з групи охорони. Шістьрка, піднявши своє масивне тіло, пішов до кабіни пілотів. Повернувшись за декілька хвилин, коротко доповів:
- Пальне кінчається.
- Шо? Не пойняв? Ті ж уськоглазі казали шо до Київа хватить.
- А Ви ж їм не заплатили. – осмілився подати голос один із радників. – Ви ж сказали, як будім строїть портовий термінал, тоди разбірьомся.
- От блін с твоїми уськоглазіми. Дє бліжайший єропорт. В Сочі? Питай запрос. Садімся.
Літак, чиркнувши крилами низенькі хмаринки, сів в Адлерському аеропорту.
- Скоко врємья будут заправлять?, - спитав хам одного з працівників аеропорту.
- Нєзнаю. Нада па цєнє сайтись. Да єщьо за топліво таможєнний сбор какой нада брать, ніпонятно.
- Ладно, пойду прогуляюсь, - сказав хам, - дихну свіжім кавказькім воздухом.
Пройшовши метрів з тридцять по напівосвітленій алеї, він побачив якусь фігуру невеличкого зросту з двома бугаями по боках. Його супровід вже хапнувся за «пушки», коли він впізнав великого Пу.
- Братан Вован! Прівєт!
- Прівєт, прівєт, мой младший братік. Какімі судьбамі тєбя сюда занесло?
- Да панімаїш, еті уськоглазі, сукі, казли нєдодєлані, горючкі в самольот нєдолілі. Чуть не грохнувся тут над гарамі. Щас вон заправляють. Ти может посодєйствуїш шоб бистрєє.
- Ладна, ладна, посодєйствую, а ми пока чайку краснадарского попйом, о дєлах нашіх погутарім. Пошлі, в меня тут ізбушка для отдиха нєдалєко.
За пару хвилин вони вже були в мальовничій триповерховій ізбушці. В каміні потріскували можжевелові дрова, на столі стояли напитки та наїдки, м’які дивани запрошували присісти.
- Ну, садісь, садісь. Расказивай, что там в Кітає.
- Та шо тібє сказать. Всьо понравілось. І музеї віділ і трєхкотову армію віділ. Бабла, сукі только нє далі.
- Ну, как нє далі? Тєбе жє еті європаси с МВФ только чєтирє мільярда обєщалі, а кітайози прикупили у тєбя Украіни ужє на восємь. Так как ти дальшє будєш. Кітай мнє на граніце устроіш?
- Да Ваван, ну ти за каго міня держиш? Я тібє шо, лох послідній. Хотя, конєшно щас напряжонка с єтім майданом. Аж додому єхать сциконто. Даже нє знаю шо дєлать. Тут мєні докладують, шо хотять  Кольку, казла етого старого нахрен убрать, а мінє якім то ічпіментом гразят. Нізнаю шо єта, но блін, страшна. Ваван, шо дєлать? А єслі Юльку, нєдай бог, самі випустять? Страшно подумать. А тут іщо чув, шо хотять всє мої бабки заморозить і в бюджет України пєрєчісліть.  Ета ж апять, хоч шапкі варуй. Я тока с бюджета брав, а обратно? Падумать страшна.
- Ти мнє тут бакі нє забівай. Я тібє давно говоріл, что бєз меня тібє триндєц. Вон уже віжу штани на матнє мокриє. Что? Ужє і на пампєрси дєнєг нєт?
- Да ну Ваван, ета я кофій в самольті  пив. А када тряхнула, так разлив трохи. Ти, луче, кажи шо дєлать. Ета харашо, шо я тібя тут случаймо встрєл.
- Та вот ти, ти мєня слушай. Я канєшна смагу помочь. Ти же знаєш, Расія, страна большая і всє расіянє за мєня, тєм боліє, я, всьо жє старшій брат. Я тєбє подброшу не чєтирє, і нє восємь, а шеснадцать міліардов, а ти здєлаєш вот что. От Європи откажєшся нахрєн, совсєм. Потом разгониш свій довбаний майдан. Єсли твоі казли беркути ніхрєна нє смогут, я тєбє своїх мальчіков прішлю, форму тока ім найдьош. Дальше, Крим, Чєрноє і Азовскоє моря пєпрєходят под  юрисдикцію Расії. Ну, канєшна, газаправод тоже наш будєт, а ми вам газ по двести баксов за кило, хи-хі, в смислє за тисячу кубов. Ну, і так по малості, самольото і ракєтостроєніє совмєсноє. Вашіх 10%, нашє – остальноє. Ну і єщє по Юлькє. Сдєлаєш всьо как гаварю, на нєйо такой компромат видам, что папуаси убєгать будут. А будєш сєбя правільно вісті, в смислє войдьош в таможєнний союз, так і на второй срок, возможно, останішся. Так что давай, лєті дамой, меняй штани, до понєдєльнічка подумай і по правітєльствєной связі мнє брякнєш, что мол, гатов. Самольот твой, Вітьок, заправлен, надеюсь, хі-хі, в Кієв долєтіш. Харашо, что ми так нєзапланіровано чайку попілі.
- Ваван, так ти ж у міня пол України забіраїш. А де ж я бабло брать буду?
- Ну я жє тєбє копанкі на Данбасе, хі-хі, оставляю. На прожітьйо хватіт. Ілі бандєрлогі твої повєсят тєбя на твоєй йолкє. Думай меншій брат, думай.
Літак розмірено гудів своїми двигунами. Під крилом пропливло Київське море і вже виднілись тенісні корти і пеньки Межигір’я. Штани встигли висохнути. Єдина звивина в голові думала: «Ну я їм покажу майдани і Європи. Будуть в мене, суки, землю жрать. Вован поможет».
Микола дослухався до переговорів диспетчерів, щоб вичислити час прильоту літака, а Петро готував до запуску «Стрілу-2». Брали тільки сумніви. Ракета виготовлена в Росії.
http://argumentua.com/stati/putin-beret-kontrol-nad-strategicheskimi-predpriyatiyami-i-kosmicheskoi-otraslyu-ukrainy