Колись давно-давно, коли Сі-Сі Кепфел лежав в комі, а багаті також плакали з понеділка по п’ятницю, по телевізору показували рекламу, де бадьорий їжачок бігав попри яблучка, нюхав їх і тихо хрюкав від повноти відчуттів. Голос за кадром говорив, – «Прі всьом богатствє вибора другой альтернатіви нєт!» Ви знаєте кого то рекламували? Святослава Михайловича Піскуна.
 
А «МММ» то не Льоня Голубков і Мавроді. Ні! Це «Мудак на Мудаку сидить і Мудаком поганяє» - велична алегорія трьох гілок української влади. У цих трьох гілках статечно, як старий досвідчений бабуїн, плигає Святослав Михайлович Піскун. І поки інші там блудять, як сліпі цуцики, Святослав Михайлович, в якого досвіду і навиків бабуя, а сил і наглості – рєпа трісне! – спокійно і впевнено рубає «зєлєнь», якою і живиться, яко типовий представник ендемічної політфауни України. А знаєте в чому ендемічність нашої політичної фауни? О, я вам скажу! На відміну від політичної фауни інших країн, де є «осли», «слони» і «медведі»  наші звірі належать до одного виду – сумчасті. І головний рефлекс у них – хапальний. А головний орган – сумка.
 
Депутат від Партії регіонів Святослав Піскун має намір подавати до суду з метою поновлення на посаді генпрокурора.
Про це він розповів у коментарі "Українській правді".
За словами Піскуна, така підстава у нього з’явилася після визнання Конституційним Судом закону про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності неконституційним.
Піскун зазначив, що таким чином указ президента Віктора Ющенка про його звільнення з посади генпрокурора у травні 2007 року є неконституційним, оскільки причиною його звільнення було саме сумісництво.
"Я задоволений, що таке рішення Конституційний суд ухвалив. Тепер всім зрозуміло, що президент видав неконституційний указ. Зараз у мене є всі підстави подавати у суд, і скоро у нас буде два генеральних прокурори", - сказав він.
Українська правда.
 

 
Святослав Михайлович не тільки великий приколіст, а й дуже практичний чоловік. Ви пам’ятаєте той цікавий час, коли в Україні вже було два ген прокурори? О, я впевнений пам’ятаєте! Не всі пам’ятають хто був другим, але те, що Святослав Михайлович був першим – то точно! Ви знаєте, ця ідея про два генпрокурори і дві генпрокуратури дуже й дуже непогана. Я думаю законність від цього не те що не постраждає, а навпаки, буйно восторжествує. От, візьмемо для прикладу, будь-яку хорошу кримінальну справу. Ну, найпоширенішу і найприбутковішу – набіг пішохода зі швидкістю 120 км/год. на мирно проїжджаючий через «зебру» під червоне світло джип. Після зіткнення пішохода з джипом у багатьох випадках порядним людям треба не тільки міняти фару і лобовуху, а і жити певний час в реанімаційному відділенні районної лікарні, де можна дістати ожиріння від гіподинамії та шизофренію від нудьги, або й узагалі перебувати в Ізраїлі, де неможливо нормально їздити, бо не можна ні «бухнути» за кермом, ані розігнатися до 150 кеме по ідеально прямих вуличках.  Сміх у тому, що за всі ці незручності водію доводиться ще й платити. І платити багато. Чи це не знущання? Звичайно, що так! Адже це дуже не здорова ситуація, коли така прибуткова діяльність, як слідкування за дотриманням законності узурповано монопольно в одні руки.
 
От якщо б була конкуренція, тобто, хоча б два генпрокурори і дві генпрокуратури, то ясно, що ціни б зменшувались. Бо, наприклад, у Медведька можна було б за мільйон справу закрити, а у Піскуна – за 700 тисяч. І назва: «Приватна генеральна прокуратура Піскуна С.М.».  Ясно, що Піскун мав би більше клієнтів! Тоді і перша генпрокуратура старалася б. Зменшувала б тарифи, або іншим чином ішла б назустріч клієнту. Те ж саме можна зробити і з податковою – хай буде дві! Приватна податкова і державна. І хай народ сам собі ходить до котрої хоче! Я підозрюю, правда, що це обидві податкові ходили б до народу…
 
Але про що це я? Хіба зараз не так? Хіба нема зараз організації, яка б ефективно надавала притаманні Державі послуги? Та є! Вона у нас, правда, ніяк не називається, бо нечітко структурована. А от  в Італії така організація називається «Коза Ностра» - «Наша справа». Тільки італійці якісь дуже не цивілізовані. Можна сказати дурні.  У них там, в Італії, держава з «Козою нострою» воює. У них там арештовують і голів «сімей» тої «ностри», і політиків, які допомагають тій «справі». І називають їх «мафіозо». А ті «мафіозо», у свою чергу, воюють з державою. Стріляють суддів та поліцейських, полюють за їх родинами. Тому там судді часто живуть ніби під час облоги у казармах карабінерів. Але хто їм тупим винен? От у нас – все супер! Ніхто не страждає. Всі живуть прекрасно. І чудово уживаються між собою і рекетири і міліціонери. Та більше! У нас справді країна рівних можливостей – сьогодні ти крадеш шапки, а завтра – прем’єр-міністр! Де ще таке можливо? В Гондурасі? Ні! Навіть в Гондурасі такого не може бути! Я вже не кажу про США!  Піжони! Вони нас будуть вчити демократії! Вони нас будуть вчити толерантності і політкоректності! Вчіться самі! Це у вас будь-який журналюга може бовкнути в ефірі про те, що сенатор такий-то пролобіював інтереси такої-то компанії і  живе на широку ногу, що явно не по його статках! І все! І вже тягають бідного чиновника по всіх інстанціях та п’ють його кров та мотають людині нерви. І все через плюгавого журналіста, який пхає свого носа туди, де його не просять. Інша справа у нас! У нас ніякий доказ не може довести ніякому судові вину людини, яка судом буде визнана хорошою. Бо треба бачити глибше. Бо треба давати людям шанс. Бо треба прощати. І жити за простим євангельським принципом – не суди і не осудять тебе. Особливо, якщо досьє на тебе вже давно чекає на свій час. Не промахнись! Ти ж хоча й сумчастий, але вовк. А зграя товаришів  вона швиденько ж підбере все, що ти з сумочки випустив… Підбере.
 

 
А минулого тижня Мама нації їздила в Брюссель. Вони  у нас з Татом полюбляють поїздити. Тільки Тато дав Мамі чіткі настанови, що де і як говорити, а Мама, взяла і шепнула щось таке, що усім зразу вуха позакладало:
 
«На вопрос, может ли такое произойти, чтобы в одну коалицию объединились Партия регионов и Блок Тимошенко, премьер-министр ответила: "Может, но на наших условиях".
"Наши условия – это внедрение 20 пунктов детенизации политики и экономики. Если Партия регионов на это готова – то welcome! Как говорят, добро пожаловать!", - сказала Тимошенко.
При этом она добавила, что "судя по действиям, которые Партия регионов совершала при власти, они к таким шагам не готовы".
"Поэтому мы с ними строим сотрудничество, но по европейским стандартам, как власть и оппозиция", - отметила Тимошенко.»  
Українська правда.
 
Ще не стихла луна від сказаного, як Партія регіонів була готова виконати всі двадцять вимог Тимошенко. От що корито животворящеє дєлаєть! Їм треба тільки здалеку показати крісельця і поставити умову вступити в НАТО завтра. І я гарантую, що весь Донбас скаже НАТО так! Тому що послідовні!
 
«Партия регионов считает, что заявления премьер-министра Юлии Тимошенко о возможности объединения в коалицию с Партией регионов свидетельствует о критичности ситуации в демократической коалиции, и уверяет, что открыта к соответствующим переговорам.»
Українська правда.
 
А якщо б на Банковій у когось була коса, то вона, після таких милих перешіптувань ПР і БЮТ, стала б дибом. Тому  НСНУ вустами Кириленка зразу зажадало пояснень від колег по коаліції, а про що це ви там шепчетесь? І тут виявилось, що  ніхто не шепчеться, просто капосний Сергій Лещенко, він же «кілер нанятий», він же журналіст «Української правди» все перебрехав! Ну, не перебрехав, так недослухав! Ну, як, навіть, і почув правильно, то треба ж було звернути увагу на те як говорила Юля Володимирівна! Ось це йому зразу й роз’яснили:
 
«По-перше, політик говорить не лише словами. Трошки, Сергію, лікнепу. Засоби спілкування бувають словесними та невербальними. А невербальні діляться ще на чотири групи: оптико-кинетичні (поза, жест, міміка і навіть хода), просодичні та екстралінгвістичні (інтонації, гучність, паузи), тактильні (рукостискання), просторово-часові (дистанція, час).»  
Олег Медвєдєв
 
Тобто, якщо говорить Юля, замовкають гармати, музи і  солов’ї, а всім треба не тільки уважно слухати, а й уважно дивитися – моргнула Юля чи ні? Якщо моргнула, то яким оком? Під час того, як вона моргала, куди вона дивилась – на Схід чи на Захід? Який геополітичний вектор вибирає Юлія Володимирівна своїм морганням?...
А я думаю, що це вона так, як казав, Свирид Петрович Голохвастов, «хвігурально» дала зрозуміти Кому Треба: «Будете рипатись – урою! У Віктар Фьодрича давно руки сверблять!» І пустила бісиків в сторону Секретаріату і всіх секретарів, включно з Генеральним…
 

 
Чесне слово! Ліпше би Луценко ще раз Чернівецькому в дюндєль дав, бо скучно – капєц! Ну нічого нового нема. Все ті ж пісні та пляцки. От і ФІФА вчергове попередило, що при таких темпах підготовки до Євро 2012 воно може пройти в іншому місці, а не в Польщі та Україні.  І стала вже в нас душа на міру. Якось так несподівано одержали ми це право на проведення Чемпіонату Європи з футболу, що здалось, на хвилинку, що таки дійсно можемо щось зробити! А тепер ясно – нічого подібного! Не були б то ми, якби не могли профукати хороший шанс! А скільки в нас тих шансів було вже! Ого! Тільки у 20-му столітті рахувати замордуєшся!
 
Он, 29 січня, відмітили черговий раз героїзм одних, що стався через дурість інших. Маю на увазі Крути. Мені здається, що історію України можна було б читати без брому, якби деяким нашим політичним  діячам хтось вчасно підсипав до кави миш’яку. Зберегли б життя тих студентів, що загинули під Крутами та принагідно врятували б ще десятки мільйонів українців. Бо, якби дурні з Центральної Ради велемудро не здогадались розпустити боєздатну армію та розуміли просту істину про те, що добре слово, сказане з пістолетом в руці завжди зрозуміліше від просто доброго слова, то не мали б ми ні ГУЛАГу, ні голодомору 33-го, а мали б нормальну європейську державу та великий народ… З того всього лишився тільки великий народ. Народ-воїн, народ-трудар, народ-мислитель, народ-пофігіст. А чого напрягатись? Шо там нині у Шустера? Клоуни? Ага поржем-подивимось. Ти глянь, яке воно один з другим тупе! А скільки грошви загребло! Ото наші лідери!? Таки наші лідери!
 
Слухайте, а якщо в нас такі лідери, то хто ж тоді ми?!
А й правда.
Хто?