На Майдані біля церкви революція іде. Революція в країні, у народі та у серцях. А у двох люблячих серцях відбувається своя маленька революція. Вони стоять на Майдані, з блиском в очах вигукують гасла за свою країну та шепочуть слова кохання одне одному. Вони разом гріються біля бочки з полум’ям. Він віддає їй плед і обіймає, щоб їй було ще тепліше. Вона ділиться з ним чаєм та відкидає пасмо волосся з його обличчя, щоб ще раз зазирнути йому в очі. Вони творять історію своєї держави та історію свого кохання.
     А Майдан пульсує, живе, бунтує, живе своїм життям. Тисячі людей вийшли на боротьбу за краще майбутнє. Люди вимагають, діють, підтримують одне одного, вони об’єднані спільною метою – розбудовою нового майбутнього. Наша нація давно не була такою згуртованою. Ці обурливі, суперечливі події об’єднали народ та надали поштовх до дій. У країні творяться страшні речі. Безчинство влади перейшло всі межі. Та українці заслуговують на гідне життя, тому всіма силами виборюють його.
     Але, незважаючи на все, звичайне життя триває. Люди сплять, їдять, спілкуються… І кохають. Без кохання немає життя. От і наші закохані поєднані у цій революції. Вони, звичайні студенти, які прагнуть бути поряд, розчинятися одне в одному, бути одним цілим, вирушили на Майдан, щоб разом зустріти народження нового майбутнього, їхнього спільного майбутнього. Попри всі перепони вони тут. Вони разом. Вони, тримаючись за руки, дивляться на схід сонця, що знаменує нову сторінку країни, кохання, життя...