Я вже був збирався йти спати, коли прочитав (от як то кажуть, не на ніч будь пом’януте), що оте єнакіївське падло продало Україну  вовке  хуєпутіну у сочах http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/6/7005282/.
І от що я вам скажу: мене не дивує що ото падло підписало або ще підпише.  Падло – воно падло й є. Мене дуже дивує, що українське слово «гілляка» так схоже із французьким «гільйотина». Переваривши цю новину, я зрозумів що у нашому випадку це все те ж саме - українською, чи французькою, суть одна: «Панове влада! Просимо до гілляки (або, на французький манер, до гільйотини!, як вам більше смакує, виблядки! (звиняйте за мою французьку!)».
А далі лише деякі нюанси, що не перекладаються на французьку:
Дебілоїди, (далі лише вирази із велікава і магучева язика на кілька сторінок…)!
Ви не праві! (теж саме на кілька сторінок).
Старий козел Азіров. Твоє місце на кладовищі  десь у раіссі. Згинь, паскудо! Задовбав своєю дурістю!
Януковоч, вітька, довбойоб єнакіївський, тобі на кладовищі вже й місця не буде, бо ти, паскуда, продав Україну. За це тобі, сцуко,  гарантоване прокляття народу України, твоїм ублюдкам вкорот життя, прокляття на весь твій рід і чортополох на твоїй і їх могилках.
Зрадникам України - смерть! Второпав, вітьок? Смерть тобі за зраду!
І все ж-таки, чому українське «гілляка» і французьке «гільйотина» так співзвучні і милі моєму українському серцю?