Питання , винесене в заголовок , хвилює багатьох, але жоден політик не насмілюється висловити його вголос. Мені велика політика не загрожує і дозволю собі дещо сказати  з даного приводу.
У вже далекі 90-ті бачив карту- прогноз від ЦРУ, на якій Україна зображена як дві держави. Тоді , на фоні незалежницької ейфорії такий варіант розвитку подій здавався не реальним. Думалось, що наш народ в своїй масі достатньо розумний , талановитий , освічений , працьовитий і зможе швидко пройти   шлях до об’єднання з елітою світового розвитку.
Та все зійшло нанівець після виборів вже першого президента, коли замість патріотично налаштованого лідера демократичних сил, представниками сходу було обрано на цю посаду в цілому непогану людину, але яка на протязі двох років так і не змогла зрозуміти, що їй робити з таким нежданим щастям і такою посадою.
В результаті наступні позачергові вибори виграв претендент, який перший термін вчився бути президентом, а другий - успішно впровадив у життя принципи і методи розкрадання всього, що мало будь – яку цінність.
Третій за кількістю і четвертий за терміном керівник вже багатостраждальної держави, якого чомусь вважають ставлеником заходу,  а не компромісом, розумів демократію як устрій , коли нікого нікуди не садять і можна робити все. Прагнення примирення довело його до того, що навіть у справі власного отруєння зробили винним його самого.
Найбільш успішним є, без сумніву, діючий гарант. Правда гарантії в нього дещо однобокі і полягають в створені для себе, дітей-внуків –правнуків-пра.. пра… пра… всіляких можливих і не можливих гарантій.
І , як не дивно, багатьох громадян така ситуація влаштовує. Географічно і переважно це особи зі сходу. Ці люди так втягнулися в рабство, що СВОБОДА для них лайливе слово. Вони звикли бути молодшим братом тому, хто їх братом ніколи не був і почав набиватись в брати лише за останній історично короткий період. Процент цих осіб в названому регіоні високий( див. результати виборів четвертого президента).
Західний українець за 23роки втратив шанс залучитись до цивілізації. Братом він бути не проти, але рідному собі, а з іншими хоче бути рівним. Та рідний став гальмом і порятунок , не виключено, полягає лише в тому, щоб розчепити поїзд і піти своїм шляхом, на якому будуть створені нормальні, людські умови життя хоча б для частини УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. І ця частина людей сконцентрована на Заході.
Але брата завжди шкода, доля його – частка своєї. Однак всяка жертва не повинна виходити за межі розумного.
Схід же може стати варіантом Білорусі, але з розваленою економікою, або його  очікує доля Придністров’я зі своїми президентами, з чужими законами і , по суті, без держави як такої . Такі мої песимістичні прогнози сучасної історії України –Руси, які можуть стати реальністю найближчим часом.