Радість то яка! Наш улюблений гарант похвалив всіх майданерів і сказав, що він їм аплодує! Це ж треба, так плюнути в обличчя кожному з нас, та ще смачно розтерти.
Захоплюйтеся красою гри, якою вони нас, як кошенят розвели. Перетворити майдани в дискотеки! Це треба вміти! Та який толк з цих майданів, якщо можновладці, вже навіть самі намети ставлять з їжею і теплом, а наші, горе керівники, правда окрім одного, гучно проголошують, «Серед нас знаходяться провокатори-тітушкі». «Не піддавайтеся на їхні провокації і не ображайте беркутівців, це ж наші діти. Не треба кидайтися з кулаками на міліцію і не беріть штурмом кабмін і адміністрацію ». А той, який вгорі сидить, і на нас усіх покладає член з приладом, з задоволеням посміхається. Коли його запитують, чи не прискорить підписання угоди акції на Майданах? Відповідь коротка, з кривою знущальною посмішкою. «Це ж ж мирна акція і вона, ні на що не впливає».
Ну що, протівпсіхі! Радієте, що ваша угодницька, зрадницька політика попа Гапона, дала результати. Близько двохсот тисяч людей вийшло і ви їх так умакнули. В майбутньому, така кількість людей, після двох розчарувань 2004 і 2013 р. вже не скоро вийде. Коли вже дійде до наших тимчасових керівників, що мирні акції проти бандитів не мають рації. До них доходить тільки тоді, коли з ними розмовляють їхньою мовою. Ви пишаєтеся, що акції вийшли тихі, беззубі, нічого і нікого не зобов'язують. А ті, невеликі вибухи протесту, в яких брали участь люди, які дійсно люблять свою країну, то зараз вони дають свідчення в міліції і ви нічим не бажаете їх підтримати.
Чому тоді в Єгипті, Тунісі, Алжірі, Польщі, Німеччині, та в інших країнах, де хапають учасників маніфестацій, люди громлять поліцейські відділки і влада відступає. А у нас?
Боягузи і Погоджувачи! Влаштували студентський майдан і не без, дай боже, якої-небудь партійної символіки. Мол ми, тут стоїмо без політичних вимог. А тоді за що? За те, щоб потанцювати задарма і послухати музику. Та вам харант, навіть привезе по три рази в день шашлики безкоштовно, аби ніхто з вас не крикнув "Юле-волю", або не дай бог, кинув камінчик не туди, куди треба.
Була надія, та спливла. Вже пропало бажання йти кудись, стояти разом з усіма і щось кричати. Прийшов час одинаків-героїв. Доки кожен з харантов-бандитів на власній, особисто своїй шкурі і шкурі своїх родичів, не відчує гнів народу, коли, зважаючи на відсутність житла в Україні,(тому, що воно буде спалено), будуть бігти за кудись за кордон,(якщо встигнуть) звільняючи територію для людей, тільки тоді в країні щось те зміниться.
Слава Україні.
