Дорогий мій пане Царьков!
Пише Вам запроданець світового імперіалізму, що за гроші американського посольства вийшов учора на невеличкий, я б сказав, пересічний, мітинг. Мітинг і справді зібрався невеличкий, так би мовити. Пам’ятаєте старий анекдот про бухгалтера, чия дружина стрибала в гречку з усіма чоловіками їхнього міста? Як там він гарно сказав: "Теж мені місто, двадцять тисяч чоловік!" Так і я скажу: що там того Києва?
Так, друже, я пам’ятаю оті героїчні часи, коли Партія Регіонів, під музичний супровід, виводила колони євроінтеграторів. Шкіряні куртки, штани "Адібас", неспотворені мозковими зусиллями обличчя. Ви тоді, витираючи скупу чоловічу сльозу, згадували буремні дев’яності та думали: "А гарна зміна росте!". І так вам муляло якомога швидше євроінтегруватись, так кортіло, що куди там віагрі...
Та змінюються часи, незмінною лишається лише генеральна лінія Партії на покращення та ще раз покращення. Скільки ще треба зробити! Літачок докупити до вертольота, золоте біде до унітазу, до дебаркадеру ще чогось прибудувати... А бабло усе важче й важче з чортів видирати... Он Мінздох знає, скільки бабла під подушками майже у кожній хаті. А не дають, гади! Європа так просто не дасть, Вован, ой, пробачте Владімір Владіміровіч, той дасть, але йому теж треба давати. При чому, боюся, що без вазелину...
Ну й ладно, зате він про Юльку не питає! А це вже добре.
Так що, не встигли розвести Європу як кошенят, як тут американці почали знову проти суверенного та незалежного Межигірського Паханату піплів підбурювати. При чому, не обмежуючися наколотими помаранчами та американськими вавлянками. Усе куди гірше. Як ви вчасно підмітили!
Коли я вчився в школі, то наш директор досить часто промовляв: "Людина може не знати, що вона- агент імперіалізму. А вона- агент!" Я згоден на усі сто! Як ви усіх піндосівських посіпак розкусили! І мене у тому числі.
Ось у вас там, у Верховній Раді, разом із друзями-комуністами, ніби то, більшість. І усе ви там правильно робите. "У Європу! Бігом!" . Потім: "Юльку випустимо, але"... "Ні, не випустимо!". "Ага, а нам би час на реконструкцію, модернізацію та на усе таке"... А далі- чьотко й ясно, канкретно: "Дасте бабла- інтегруємось. Ні- нас і під Путіним непогано годують!".
А ми, нерозумні, виходимо підтримати вашу лінію на євроінтеграцію, хоч це зараз не на часі. І виходимо за американські гроші! Страшно уявити.
І усе. Нє, я розумію: ви там того сидите, щоб у Папи було усе чікі-пукі. Ну, й щоб свій бізнес зберегти, а як вдасться- то й чужого шматочок віджати. Як Папу слухаєш- то усьо нормальок, а тільки влєво-вправо, то так і дивись: Саша, той що тіпа стоматолог, швиденько тобі з бізнесу козячу морду зробить. Мало, що бізнес відіжме, та ще й по гроб жизні винен будеш. Та й посодють, бо є за що. А кого нема за що? Ой, розумію, розумію...
Так що ви ото прийміть закон, один, але такий канкрєтний: щоб мітинги та усякі там демонстрації могла проводити лише Партія Данєцьких. І щоб строго! Тільки почуєте, що знову щось там американці замишляють проти невпинного нашого поступу до Покращення, так зразу р-р-раз- і усі, хто любить по мітингам шастати, автоматично отримують по шапці. При чому, в прямому сенсі, від справедливо обурених (ледве не наклацав: "обкурених") донецьких, та й не тільки, спортсменів. А менти хай отих спортсменів охороняють. Кадри треба берегти!
У мене лише одне прохання. Звертаюся до вас, пане Царьков, як до знаючої людини: де ж оті мої американські тридцять срібників? Бо ніхто їх мені не давав, а я людина небагата. На мою душу гроші ж було виділено, десь же вони є?
А мені, признаюся, сподобалося так заробляти. Ви вже вибачайте, принагідно я із задоволенням вийду на вулицю ще. Вийду стільки, скільки треба.
Пи Си: а Марійка Бурмака учора так класно співала! Каюся, але ваш гімн "Владімірскій централ", як по мені, теєчки, гівняний. Але він- про ваше майбутнє.
Пи Пи Си: а не чути, Ганя ваша там у відставку подала, як обіцяла?
