Це, звичайно, добре, що я сам вибудовую свої стосунки з елітою.
От вирішив, що країна має приєднатися до Європи, одягся і пішов мітингувати. Сам по собі долучився до натовпу і проплив з натовпом від Володимирської до Європейської ..
 
Через декілька годин вийшов з натовпу і пішов до дому.
 
Все добре, я отримав заряд причетності до рухів і тенденцій .. Тільки не полишає одне відчуття .. Начебто мене ніхто там не помітив .. Тобто, якби мене там не було б, то все інше відбулося саме так, як воно і відбулося.
 
Можливо, що наступного разу я буду дивитись на рухи і тенденції ув екрані ..
 
Підозрюю, що ці мої ментальні стандарти є не суто моїми .. Що такі самі демотивації стаються у багатьох моїх співкиян.
 
Отже, проглядає певна проблема .. І її слід сформулювати. Хоча б так:
 
Неспівмірність масштабу окремої пересічної автономної особи і масштабу суспільної проблеми схиляє окрему особу до думки, що її особистий вплив на стан проблеми і перебіг суспільних процесів є практично нульовим. Отже, полишати особі її канапу чи лежати на ній далі залежить виключно від настрою особи і обставин її приватного життя.
 
Неспівмірність масштабів ..
 
В розвиненій системі такого не має бути .. Як на мене, то будь-який соціальний рух "розсіюється у просторі" за лічені дні (місяці/роки), якщо хаос ("газ") автономних учасників в його середовищі не перетворюється на структуровану "рідину". Так була розсіяна Помаранчова революція, коли її учасники розійшлися по домівках, не утворивши стійких структурних одиниць.
 
А як можна було структуруватись? Та так само, як споконвіку заструктуровані будь-які стійкі і дієві спільноти (армія, підприємство, партія і т.д.). Тобто, будь-які (навіть тимчасові) великі зібрання людей, якщо вони мають на меті досягнення певного результату, мають утворити в своєму середовищі вертикальні структури.
 
Це можна зробити, наприклад, "зверху-вниз". Тобто, менеджери проекту призначають відомих їм активістів координаторами наступного вниз рівня (рівня "полків"), ті призначають відомих їм капітанами .. і так аж до сержантів, що стають координаторами найнижчої ланки з .. 12 осіб-добровольців, які випадково опинилися поряд один з одним і бажають брати участь у русі.
 
Утворення структури дозволяє управляти процесами і змінює характер мотивацій окремих осіб.
 
Тепер я біжу на Майдан не тому, що маю намір своєю участю приєднати Україну до Європи, а тому що мені прийшов виклик від координатора моєї групи.
 
Так само я залишаю Майдан не тому, що оцінив свій внесок як достатній, а тому, що надійшла моя черга відпочити ..
 
Таке, структуроване, суспільство має іншу якість. Таке суспільство продукує в громадянах відчуття солідарності, спроможності і, в решті решт, відчустя суспільного оптимізму.
 
В структурованому суспільстві на обличчях людей замість виразу невпевненості і ворожості з'являються посмішки.