Донецький "папа всія України" почимчикував до австріяк.
     Аби там, позадиравши брови й без папірця (!), розповідати на телекамери, буцімто альтернативи нашій асоціації з Європейським Союзом насправді нема і ніколи не буде. Віденські ж політики брови не задирали й вуха не розвішували, адже на той час знали, що дідуган з Калуги разом зі своїми посіпаками у Києві на вул. Грушевського вже похєрили всі ті євробалачки, які впевнено проголошував з віденської трибуни східноєвропейський гарант із Єнакієва.

     Можливо, гаранту про це просто не доповіли, аби той від несподіванки не забув геть усе, що вчив разом із іміджмейкерами протягом останніх днів. Або ж не зміг додати до того, що зазубарив, жодного нового слова...
     А може то такий хитрожопий сценарій? Поки локомотив української європерестройки поїхав до віденського форòсу, у «київському кремлі» Микола Янович Янаєв сотоваріщі розігрували ГКЧП місцевого масштабу під супровід ось такого «Лебединого озера»:

     Згідно сценарію, згодом має повернутися єврогарант, начистити антиєвропейські пики, надавати кому потрібно під промосковські сраки та в`їхати до Вільнюса на білому євроінтеграційному коні.
     Салют, Європа!

     В цей же час на віртуальних теренах України відбувалась не менш значна європодія. Маю на увазі сімдесятий за номером «СЛЬОМ» на ДД, присвячений ще донедавна очікуваному підписанню угоди про асоціацію з ЄС у Вільнюсі. http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/19241.phtml
     На мою думку, він пройшов більш відкрито й набагато цікавіше, ніж засідання Кабінету Міністрів, хоча розголосу все ж набула саме азарівська подія. Та хай їм грець, тим совковим дідуганам!
     У «Сльомі-70» цього разу новачків не було. Брали участь у ньому досвічені майстри поетично-сатиричного експромту. Тож і конкурсні роботи, на думку ведучого, мали вельми пристойний левел (це нічого, що я розмовляю європейською? ).
 
     Найбільшу кількість балів серед них отримали:
Viktor Korets:
І з болем в серці і в такій прострації
Закинув в шкаф блакитно-жовтії труси
Та хоч би не просрать ассоціацію
Що хоч себе за п’яту точку укуси
 
Одна надія, що судьба поможе
І не залишить на поталу ворогам
З ЄС один лиш шанс, що нашу кожу
Не додеруть на сумочку мадам
 
Якщо ж ота сволота все завалить
І перекриє нам шляхи у майбуття
То нам один лишається лиш вихід
Власноруч знищити оте сміття
 
Репліка від rutzit:
До чего ж загадочна наука,
Взять хотя б чинуш большой руки:
По делам посмотришь - точно суки,
Хоть по хромосомам - мужики.
 
Євросонет від Wog:
Коли ми ще литвинами були –
Нехай не всі,  та добра половина! –
І Вільнюс називався тоді Вільна,
І нас боялись здичавілі москалі.
 
Віки проходили і змінювався світ,
Та ні страждання, ні неволя, ні укази
Для українця не змінив дороговкази –
«Прощай нємитая Росія» й «Заповіт».
 
Бо до Європи шлях омріяний лежить
Через серця, крізь голови й крізь гени,
Запрограмовані цю банду пережить,
 
І, дасть Біг, ще залізом ми каленим
На жирних сраках витатуєм гасла:
«Гудбай, Брюсель!» і «Здравствуй, Переяславъ!»
 
Панк-песимізм від nonemployee
(під http://www.youtube.com/watch?v=aGI89gjxheM):
Відчуття таке, що підем ми уже в союз тайожний,
Йолки там ростуть в тайзі від Воркути до Магадана.
Нашим теплим вітром будет чорный дим з труби заводу,
Путівна зоря червоним світлом курва засіяє.
 
Якщо встигнем, ми в москальську не повернемося клітку.
Ми повинні вміти бути поліцаям не помітні,
Щоб не злапала облава й запихнула в чорний ворон,
Забираючи з собою в далечінь холодну і тайожну .
 
Якщо встигнем, мабуть ще й тайгою погуляєм,
Де зійшлись в болоті нафтопроводи й газопроводи.
Треба буде там хоч як від холоду зігрітись,
Щоб здобути волю треба буде зруйнувати Мордор.
 
Друзів тут нема, ніхто ніде нікому не потрібен,
Бо нема дурних на себе щоб прийнять відповідальність,
З москалями воювать не стануть ні мєнти ні генерали,
Партизани ж без начальства трошки погуляють.
 
Грустняшки від инженегра
(під http://www.youtube.com/watch?v=5DNnnk2WCXc#t=12):
Ещё до встречи вышла нам разлука,
Отрымана вказивка из Кремля.
Да разве б мы прожили друг без друга,
Европа, каб не Витька у руля,
Европа, каб не Витька у руля.
 
    Такое не приснится и в кошмаре,
    Истерзана госпидаром земля.
    Какой бы мы красивой были парой,
    Европа, каб не Витька у руля,
    Европа, каб не Витька у руля.
 
Ты к Вильнюсу протягивала руку,
К закону призывая и моля,
Нормальной жизнью пожили б хоть внуки,
Европа, каб не Витька у руля,
Европа, каб не Витька у руля.
 
    Да, заигрались в блефе "люби друзи".
    Не могут по другому, ву а ля.
    Не жить бы нам в Таможенном союзе,
    Европа, каб не Витька у руля,
    Европа, каб не Витька у руля.
 
Да разве мы б прожили друг без друга,
Европа, каб не Витька у руля...
 
Ще одна віршована репліка від rutzit:
Напрасно старушка ждёт сына домой,
Ей скажут - она зарыдает,
И будет сидеть баба с белой косой,
Законность у нас - не канает.
 
Знов-таки rutzit:
Это было зимою, в декабре чёрно-белом,
Когда осени хлипкость тихо сходит на нет,
Мы бежали из зоны, что совком называлась,
Только Мишка Горбатый сокрушался нам вслед.
 
И жар-птицы навстречу из европ к нам летели,
Обещая построить надурняк рай земной,
Только мы тосковали по берёзкам и елям,
Где не надо меняться, где остался покой.
 
Оказалось Европа так рифмуется с жопой:
Эти падлы решили нас культуре учить,
Эти евроуроды поманили свободой,
Толерастию чтобы нам коварно привить.
 
Всяких ассоциаций, и еврОинтеграций,
Нам не надо, прилипли, словно к заднице лист,
В Вильнюс ехать не надо, да и рядом с усмешкой
С компроматом маячит хитрый Вова-чекист.
 
И в тундру, по железной дороге,
В петлю братских объятий наш пахан нас ведёт.
И в тундру, по железной дороге,
В петлю братских объятий наш пахан нас ведёт.
 
Дванадцять балів (включно з обіцяним бонусом від ведучого) отримав твір від олекса.БЦ:
Не ругайте пи...аниста
Из сурового Донбасса
Он   играет как умеет
В карты, шашки, домино.
Он реально как невеста
И желает выйти замуж,
Чтобы жить в шикарном доме,
Где уютно и тепло.
 
Женихи: отбоя нету,-
Целых два на горизонте.
Оба нежно гладят попу,
Обещая кто чего.
Но здесь нужно исхитриться,
Улыбаться, глазки строить,
Выбирая аккуратно,
Бо не будет никого.
 
А нам замуж очччень нужно:
Ведь домишко покосился,
На дрова забор сломали
И амбар совсем худой.
Коль судьбину не устроить,
Не решить сейчас проблему,
Можно низко опуститься
Аж до бляди с окружной.
 
Жених первый парень видный:
Полные карманы евро,
Интеграция большая -
Можно писать кипятком.
Но придется там работать
(это трудно с непривычки),
А захочешь что-то стырить -
Попадешь в казенный дом.
 
А второй - восточный деспот
С перетраханным гаремом,
Где придется стать в нем тупо
Гюльчатай очередной.
Там пахать не заставляют,
Но коль поглядишь налево,
Раздерут тебя за ноги -
Дядя этот очень злой.
 
Это асоциацИя,
Хоть в одно, а хоть в другое -
Обязательная тема,
Вариантов больше нет
А коли остаться в девках,
Вас обидеть сможет каждый
И придется всем охочим
Просто так строчить миньет.
 
Так что где-то мы да будем,
Выйдем замуж, нарожаем,
Наживем добра и злата,
Будет  счастлив этот брак.
А теперь про нескладуху:
Почему ее я выбрал?
Потому, что, сука, "Вильнюс"
 
Переможницею «СЛЬОМ-70»(за додатковими показниками згідно правил) оголошується Ukrainka з ось цим колоритним та емоційним твором:
Ждали, жали и дождались
/пачка памперсов пуста/,
Как сказал Москаль: "усрались"
У самого бережка.
И теперь картина маслом-
Вот вода, а вот говно,
Ближе берег, но кацапский,
До Европы далеко.
Витька репу чешет люто:
'От чего ж задок болит?! '
Знает, Вовка Лилипутин
Ждет его, ночей не спит.
'Может все же плыть в Европу?! ",-
Мысли мучают Витька, -
Там целее будет ..опа,
Но виднее всем казна.
Стали сниться сны плохие -
То Каддафи, то Мубарек,
Чаушеску с своей бабой
Появляется напару.
Даже там, где место свято-
Золоченный унитаз,
Смелость вся уходит  каком
И смывается не раз.
Витьку пучит - вони много,
Много так , что чуют все.
Как же бздит наш вор в законе.
От чего ж так стыдно мне?!
 
От того, что все слова,
Как: Европа", Право", "Воля",
Как:  "Свобода", "Честь", Борьба",
Заменило все "Неволя"!
По моей вине, твоей,
И твоей, и миллионов,
Став рабами у властей-
Старых, штопаный гандонов!!!
 
     Зважаючи на репліку переможниці: «Очень надеюсь, что не я буду победителем, сори» зауважу, що дівочі сподівання не справдилися, тож наступної середи чекаємо на Вас, пані Ukrainka, вже у якості ведучої. Вітаю з перемогою!
     Дякую Вам та всім учасникам, коментаторам і вболівальникам за участь у євроінтеграційному «СЛЬОМі»!
     До зустрічі на євробарикадах!