На форумі та головній  ДД «патріоти» вже відкрили десятки, якщо не сотні гілок про те, як класно буде в Україні після підписання Асоціації з Європою. І що ті, хто проти її підписання, то є москалі, перевертні, путіноїди, сталіністи і платні агенти ФСБ. Видно, що 90% наших «демократів» тексту тої Асоціації навіть і в очі не бачили, а ті, що спробували його осилити, обломалися вже десь на п’ятій сторінці. Та воно їм і не треба, бо агітувати за те, в чому ні вухом, ні рилом-то є фірмовим стилем наших «патріотів». Тому спробую їм допомогти, розібравши лише один пункт тієї угоди. Пункт, по якому Україна бере зобов’язання за чотири роки перейти на технічні євростандарти у всіх галузях економіки та сільського господарства. Щоб зрозуміти, що це означає, наведу один приклад із історії.
 
Жив собі колись один товариш, який звався Адольф Гітлер. І був він фюрером, тобто вождем, німецького народу. І от вирішив він якось запустити в масове виробництво радянський танк «Т-34», який ну дуже йому сподобався. Танк дійсно був непоганий, його навіть американці не так давно визнали найкращим танком всіх часів та народів. Викликав тоді фюрер до себе рейхсміністра озброєнь та боєприпасів Шпеєра разом з найкращими в світі німецькими інженерами і звелів по бистрому це все зробити.
Але не так сталося, як гадалося. Тому що через кілька днів той самий Шпеєр прийшов до Гітлера і сказав, що в даному питанні їхній геніальний фюрер, м’яко кажучи, не такий вже й геніальний. А якщо чесно-то повний ідіот. Бо навіть найкраща в світі німецька промисловість цього зробити не зможе. І ніяка не зможе по причині різних СТАНДАРТІВ. В кожній країні вони свої, починаючи від видобутку руди і технології її збагачення до випуску кінцевої продукції. Можна, звісно, зробити один такий танк спеціально для партайгеносе Гітлера. Ну там на рибалку на Ванцзее змотатись або Єву Браун по автобану  «з вєтєрком» покатать. Але коштуватиме такий танк дорожче, ніж з чистого золота, і до того ж він все одно не буде точною копією «Т-34». Бо перейти на нові стандарти можна тільки одним способом-знищити повністю всю німецьку сталеливарну промисловість та машинобудування, а на їх місці збудувати нові. Але це буде коштувати стільки, що краще зразу здатися, бо воювати все одно вже не буде за що. І у фюрера тоді, на жаль, вистачило розуму відмовитися від своєї ідеї і німецька промисловість почали випускати знамениті «Тигри» та «Пантери», які стали справжнім кошмаром для тих же «тридцятьчетвірок». Шкода, звісно, що економікою у Гітлера керували Шпеєри та Шахти, а не Яценюки та Тягнибоки. Бо тоді б Червона Армія мала всі шанси закінчити війну в Берліні вже в 1942-му році і мільйони наших батьків та дідів залишилися б живими. Але що сталося-те сталося.
 
Тому мені й цікаво-як можуть наші бандити зробили те, чого не змогли зробити найкращі німецькі інженери? До того ж, вони не змогли це зробити в одній-двух галузях, а наші бандити разом з «демократами» обіцяють це зробити за чотири роки у ВСІХ галузях економіки та сільського господарства! Утопія? Однозначно. Європа до свого об’єднання йшла майже півсторіччя, європейські країни провели сотні переговорів, ретельно узгоджуючи всі норми, закони, інструкції і таке інше. Кожній країні довелося в чомусь поступитися, змінити щось в своїй економіці, фінансах, законодавстві, освіті. Проте, оскільки такі зміни довелося робити всім і вони були розтягнені в часі, вони не стали критичними для цих країн. До того ж багато з цих країн мали спільну історію, схожу ментальність,  звички, традиції, тому й вдалося це зробити досить безболісно. Проте й там до ідилії далеко. Не так давно французькі фермери на кордоні з Іспанією розбивали ящики з іспанськими персиками та пляшки з вином. І такі випадки не поодинокі.
 
А з Україною все буде набагато гірше. Тому що, щоб перейти на більшість технічних європейських стандартів, їй треба буде повністю знищити свою економіку та збудувати нову. І де на це взяти гроші? А, головне, навіщо? Річ же не в тім, що в нас всюди гірші стандарти, в багатьох випадках вони просто РІЗНІ. Щоб пояснити свою думку, наведу простий приклад. Візьмемо, к приміру, виробництво молока. А в ньому-такий параметр як жирність. В Україні, скажімо, прийнято за стандарт жирності 3,2% і всі сепаратори, всі лінії по обробці, стерилізації та розливу молока випускаються якраз під цей стандарт. А в країнах ЄС, скажімо, стандарт дорівнює 3%. Або 3,4%-це ролі не грає. Впливає це якось на якість або смак молока? Аж ніяк, покупець різниці навіть не помітить. Але у чиновників з Брюсселю буде повне право вимагати, щоб українські виробники випускали молоко саме такої жирності, як і в ЄС. І будуть повністю праві-раз підписали, будьте ласкаві, виконуйте. А оскільки виконати ми цього не зможемо, то всі молокозаводи доведеться закрити. А заодно і підприємства, що випускали для них обладнання. І така сама ситуація складеться у всіх інших галузях, ми ризикуємо остаточно втратити ті залишки високотехнологічної економіки, які якимось дивом вижили після погрому ліберастами-авіабудування, машинобудування, космічну та оборонну галузь, сільське господарство.
 
І,  щоб підстрахуватися, хитрі європейці підсунули нашим ідіотам на підпис ще один пунктик в Асоціації, так би мовити, «контрольний в голову». Пункт, де Україна відмовляється від будь-якої державної підтримки власного виробника. Зроблено це нібито для заохочення «вільної конкуренції». І це при тому, що в самій ЄС давно вже немає так званого «вільного» ринку, зате існує чітка система субсидій та дотацій власного виробника. Хто переможе при такій от «чесній конкуренції»-питання, як то кажуть, риторичне.  
Правда, у пацанів залишається ще один вихід, до якого вони вже звикли-не виконувати того, що підписали. Так було з СОТ, так, скоріше за все, планують робити і з ЄС. Але брюсельські чиновники-це вам не українські виборці, яким можна довго і безкарно вішати на вуха локшину, до того ж з дозволу Верховного Суду. Ці швидко поставлять на місце «українську» кошерну бидлоеліту або за допомогою економічних санкцій, або просто конфіскувавши їхні «нажиті нєпосільним трудом» маєтки та вклади в європейських банках. Тому не здивуюся, якщо вся оця метушня навколо Тимошенко зі сторони європейців-це просто відволікання уваги Януковича і К, щоб вони, не дай бог, не прочитали того, що будуть підписувати. Хоча, можливо, я й помиляюсь.
 
Але все одно виникає питання-НАВІЩО підписувати ТАКУ Асоціацію, яка призведе до остаточного знищення залишків української промисловості, появи мільйонів безробітних та, скоріше за все, соціального вибуху та втрати державності? Патріоти на кожному кутку репетують, що Асоціація-то є шлях до вступу в ЄС. А оце вже, шановні, повна брехня. Тому що в Асоціації і слова немає навіть про МОЖЛИВІСТЬ вступу України туди хоча б у віддаленому майбутньому. Та і не могло бути, тому що Євроспілка зараз переживає не найкращі часи. Не так давно Німеччина відкрито заявила, що їй, як тому Фоксу, набридло тягнути хомута за всіх. І, якщо в ЄС приймуть ще одного голодранця на кшталт Албанії чи України, то вона просто вийде з цієї організації і хай її фінансує хто хоче. В ЄС не приймають навіть Турцію, економіка якої набагато міцніша за українську і яка вже давно туди проситься. Так що в України немає жодного шансу і наші ліберасти це знають не гірше за мене. Але вони вже не можуть не брехати, бо, збрехавши раз, брехун вже не може зупинитися.
 
Є ще один аргумент у наших «євроінтеграторів», який звучить так: «Або в ЄС, або в ТС!» Це приблизно те саме, якби алкаш Петя пропонував дівчині Маші вийти заміж або за нього, або за алкаша Мішу, тому що в неї нібито немає іншого вибору. Але вибір є завжди, нормальна дівчина воліє краще бути незаміжньою, ніж жити з алкашем. ТС зараз теж переживає не найкращі часи, тому що Росія сама не виконує того, що підписує. Про це вже прямо пишуть російські ЗМІ, це змушений був визнати і Путін нещодавно в Мінську. Так що в ТС в його нинішньому вигляді вступати теж немає жодного сенсу.
Тому, з практичної точки зору, Україні зараз вигідніше залишити все так, як воно є, і подивитися, як підуть далі справи і там, і там. Звідки ж тоді взялася оця вся істерика навколо Асоціації? Я ще розумію європейців-в ЄС зараз глибока криза, їм треба терміново вирішити свої власні проблеми за рахунок когось, найти чергового цапа-відбувайла і Україна тут-найкращий кандидат. Капіталізм, якщо ще хтось не зрозумів-це така система, яка завжди вирішує проблеми одних за рахунок інших.
 
Я десь розумію наших кошерних олігархів, яким європейські ліберали  поставили жорсткий ультиматум-або Асоціація, або конфіскація всього «непосильно нажитого». У них, правда, все одно все заберуть, пізніше, але пацани ще про це не знають.
А от істерику наших «патріотів» та ліберастів я можу пояснити тільки одним-вродженим ідіотизмом. Що, до речі, пояснює, чому українці вибрали Януковича-бо ідіотизм «демократів» виборці вже бачили, а от бандитів-ще ні.  Це вже, мабуть, спадкова хвороба, що передається із покоління в покоління і якою в різні часи перехворіли всі, хто стояв «у руля» України. Перераховувати не буду, хто читав українську історію-той в курсі. Українці-нація романтиків, але фантазії, що зайшли надто далеко, перетворюються на хворобливу уяву, яка немає жодного відношення до реального стану речей. Ми спочатку нафантазуємо собі якусь чергову романтичну маячню, а потім починаємо щиро в неї вірити. І хочемо, щоб і інші в неї вірили. А хто не вірить-той ворог України. І оскільки сліпа віра завжди ірраціональна, то будь-які раціональні аргументи на нас не діють. Нам марно пояснювати, що самодостатні країни, такі як Норвегія, Швейцарія або Англія чомусь не горять бажанням вступати в ЄС, а відкриття власного ринку для іноземних товарів викличе хіба що ріст безробіття, а не зарплат. Ми вірили в яйце-райце, жар-птицю, русалок, бога, православну Русь, тепер віримо в «євроінтеграцію». В те, що підписавши клаптик паперу, ми всі зразу станемо європейцями. Україна зараз нагадує негра, який зліз з пальми, за банани виміняв на ринку поношений мундир французького сержанта, надів і зразу відчув себе білою людиною. Хоча для оточуючих він так і залишився негром.
 
Чи є від цього якесь лікування? Не знаю. Хочеться сподіватися, що колись-таки знайдемо ліки від цієї хвороби. Якщо доживемо.