Що одержить Україна від асоціації з ЄС і від чого потерпатиме, що набуде і що втратить, – говорено-переговорено до нудоти. Без ясного, правда, бачення перспектив.
    А що матиме з того сам ЄС? Які зиски і втрати? Чим поступиться перед безпрецедентним  нахабством неосвіченого, але хитрожопого "завгара-євроінтегратора"?
    До речі, треба віддати належне ригам. Вони просте і ясне, як день, питання звільнення ЮВТ перевели у площину безкінечної жуйки: "як узаконити лікування за кордоном", та ще й так, щоб це потім було вигідно тим же ригам для уникнення справедливого покарання, бо самі ж не вічні і "тавра на них ставити нікуди". От уже ж воїстину: не сідай грати з шулером! Те, що ЄС дозволив втягнути себе у цей шизофренічний діалог, може мати лише одне пояснення: бажання не віддавати велику і нестабільну державу у Європі під вплив Росії. Геополітика, коротше. Чи наївність від ситості? Балувані вони.
    Варіант. Україна підписує асоціацію, а перед тим Хам випускає з-за грат ЮВТ, "внєзапно". Він часто так чинить, бо керується не логікою державних інтересів, а рефлексами урки. Малоймовірний варіант, хіба що Хаму прищемлять його маленькі перелякані кокоєчки перевіркою легальності рахунків "сім’ї" у банках Європи та США. Що таке Хам і риги, Європа уже давно зрозуміла, і, якби не інтереси геополітики і протистояння по лінії «ЄС» – «МС», ніхто б з нами взагалі не розмовляв: зайвий головний біль і клопіт з недоумком.
    Варіант. ЮВТ залишається за гратами, Хам туманно натякає на можливе звільнення і незалежність від нього судів, асоціацію підписують авансом,  а звільнення ЮВТ – то «на потім». Іншими словами, «доля однієї людини не повинна впливати на долю 46-ти мільйонів, та й сама Вона закликала прийняти Україну у сім’ю європейських народів». І, як  випердів на днях Хам (явно вночі завчив-визубрив), "ніякого ексклюзиву для окремої людини" (що ж, ніякого ексклюзиву не буде і для нього!). Некрасиво для ЄС і радість для ригів (і цих розвели, як кошенят!).
    Варіант… Є інші варіанти, що не протирічать здоровому глуздові? І які дозволять ЄС "не втратити обличчя"? Україна по всім параметрам на гарматний постріл не повинна б бути наближена до ЄС. Як колонія для неповнолітніх до нормальної школи.
    Уявімо собі картинку: в бочку з медом вливають склянку лайна. Буде з тої суміші мед, зіпсований мед чи лайно з медом? А ЄС же із самого початку свого існування позиціонувався, як союз справедливості і незраджуваних принципів («європейських цінностей»). То чи має ЄС якийсь інтерес до України, крім геополітичного, і крім природнього бажання вставити клістирчик Раші ? Навряд чи.
    Що відчуємо ми, якщо «пахани» підпишуть асоціацію? Нічого. Абсолютно нічого. Звісно, юристи будуть працювати над кодексами і законами, наближаючи тексти до європейських. Щоб аж дзвеніли демократичною красою стрункі рядки законів. Як сталінська конституція, наприклад. Як Весільний марш Мендельсона. Як пісня жайворонка на радісній зорі.
    Можливо, щось непомітно і зміниться. Якась фігня малозначуща. Та чи змінить звіроморду на обличчя український мент? Ні. Чи проснеться совість у кірєєвих? Ні. Чи припиниться рейдерство і бандитизм у діях податкових, митних, ДАІ-шних та інших служб, що мають чіткі і конкретні плани, скільки, у якій валюті і коли відправити «нагору» – аж до невситимих хамових рук? Ні. Може, знайдеться хтось, хто повірить у вилюдніння януковичів, олійників, колєснікових і колєсніченок, бондаренок і чечетових… та іншого ригоанального лайна? Ні. Ні, ні і ні!!! Чи хтось із опозиції задекларував намір докорінно і незворотньо змінити систему влади? Теж ні.
    Росія? Ну, «фактор». Ну й що? Закони економіки диктують свої правила. Товари будуть циркулювати туди, де вони потрібні. Гроші ітимуть туди, де вони дадуть прибуток, і ніякі істеричні зусилля путіних не зупинять процеси природньої міждержавної інтеграції бізнесінтересів. Тому плювати на дуркові митні війні, якими бавиться Раша (точніше, Путін), – все колись «устаканиться». І газові проблеми теж. І всі інші. Вони своїх проблем мають більше, ніж досить, крім примарного бажання керувати Україною.
 
    Отже, нічого особливого ми не відчуємо і не матимемо після Вільнюсу. Бо для відчутного результату треба, щоб єврофундамент вже був побудований тут,  в Україні, – для прибудов, надбудов, поверхів, пентхаузів і мансард. Ні економіка, ні менталітет верхівки і народу, – ніщо не співзвучне порядкам і моралі Євросоюзу. Пройдуть роки («сорок років водив…»), і тоді нові покоління сприймуть європейські цінності як належне. А не той постсовковий конгломерат, що зараз називається народом України.
    Так що трагедії не буде. А за цього режиму взагалі ніщо не має значення, крім його тваринної жадоби до казнокрадства. Жаль, звісно, що й позитивного впливу Європи не буде у разі непідписання.
 
    Так що ж матиме від того сам ЄС?
    А нічого хорошого. Розбавивши своє середовище кримінальним лайном, пустивши в себе те, чого пускати не можна, ЄС послабить самі засади свого створення: об’єднання на принципах справедливості, законності, рівності, гуманізму ет сетера.
    Якщо підпишуть, не дочекавшись звільнення ЮВТ (повного звільнення, а не на лікування в Шаріте), «втратять обличчя», замараються поступкою перед кримінальною бидлотою.
    Якщо підпишуть, аби в піку Раші і перспективам МС, – те ж саме. На тлі багатьох проблем всередині ЄС (втім, нам би їх проблеми…) у тілі його буде набухати смердючим гноєм беззаконня і цивілізаційних протиріч гангренозний абсцес «Україна», отруюючи своїми міазмами усе європейське довкілля, розкладаючи морально, ментально і економічно і без того не монолітний Євросоюз.
    Пустити таку країну на паркети Європи – все одно, що запустити брудного, голодного і смердючого кнура, страждаючого проносом, у золоті зали Ермітажу чи Лувру. Все одно, що юного Вітю пустити на виставку шапок. Ну, або за стіл.
 
    Я за асоціацію. Кожною клітинкою За!
    Тільки соромно від того, якими немитими і брудними нас туди можуть взяти, соромно від усвідомлення того, як безсовісно витиратимуть ноги об ті «цінності» ригоянуковичі, і від того, як довго доведеться відмиватися державі і народу від дикого кримінального іміджу, щоб на нас нарешті поглянули як на рівних, а не як на екзотичних дикунів. Як на гамадрилів у Берлінському зоопарку.
    І сам факт підписання означатиме для ЄС початок (чи продовження) його наростаючої деградації. Була б я ЄС-ом, – не підписувала б нічого, щоб потім не відмиватися від липкого бруду.
    Ви бачили коли-небудь професійного попрошайку? Бачили, як він нахабно не просить, а вимагає від вас, вимагає криком, істерикою, звинувачуючи бозна в чому? Не роботи, падлюка вошива, вимагає, не шанс йому дати і заробіток, не хліба, а грошей! Дай такому свіжого гарячого пиріжка, він же в обличчя вам плюне липко-смердючо і матом обкладе!
    От так само поводяться перед Європою риги на чолі зі своїм лідером з низьколобим "абрисом". Нахабно, з примітивною тваринною хитрістю, як урки. А урки і є. І на місці чільників ЄС я б уже максимально прозоро натякнула Хаму на можливі проблеми. Проблеми для нього особисто. Іншої мови цей проффесор не розуміє. Він розуміє, що таке "забити стрєлку", а що таке переговори - то за межами... . Він знає, що таке "понятія", але ніколи не осягне "поняття і принципи".
    І не було б поряд північного сусіди з його імперськими замашками, ніяких розмов про якісь примарні асоціації і в помині не було б, і навіть фантазій на цю тему, та навіть гумористичного стьобу. Не було б приводів.
Нє?