Синевирський Національний парк знаходиться в Українських Карпатах, у межах Міжгірського району Закарпатської області.
У 1974 році було організовано ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Синевирське озеро», а згодом — Національний парк «Синевир», який було створено за рішенням уряду України у 1989 році. Його площа становить 40 400 га, з них 5807 га відведено під заповідну зону.
Протяжність парку з півночі на південь — 30 км, ширина зі сходу на захід — до 20 км. Більшість території парку розташована в межах гірського масиву Внутрішні Горгани.
Флора: 914 видів рослин, з них 40 занесені в Червону книгу України.
Фауна: 236 видів тварин, з них 22 занесені у Червону книгу України.
У 2011 році на території Національного парку створено єдиний в Україні реабілітаційний центр для бурих ведмедів.
Верховною Радою України  парк віднесено до 7 унікальних місць держави.
Законодавець, намагаючись зберегти унікальні місця для майбутніх поколінь, попіклувався і про відповідне фінансування Синевирського Національного парку. Чимала частка виділених коштів мала б іти на захист тварин, створення для них умов проживання. Так тільки на папері та на різних рахунках, через які пройшли мільйони гривень.
Тварини та рослини – не люди! Якби вони могли говорити, то розповіли б про той суцільний жах, який чинять із ними їх старші «брати», на своєму шляху  до збагачення.
Але уявимо, що брати наші менші все ж таки звернулися до нас, ЛЮДЕЙ, із листом на безчинства керівників та їх підлеглих, яких і людьми-то назвати важко, а тваринами – неможливо, бо образимо тварин.
Сьогодні редакція надає вам такого листа, написаного мешканцями Синевирського Національного парку.
 
Історична довідка
Національний природний парк «Синевир» – це провідна природоохоронна науково-дослідна установа, що займається охороною, збереженням і вивченням унікального куточку Карпат – верхів'я Тереблянської долини Закарпаття.
Національний природний парк «Синевир» створено у 1989 році заради збереження, відтворення і ощадливого використання природних ресурсів, комплексів та об'єктів, які мають особливу наукову та естетичну цінність у межах різних висотних поясів південно-західних макросхилів Горган. Тому особливим завданням для НПП «Синевир», як природоохоронної структури, стало збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності у природних умовах з дотриманням режиму охорони природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання; розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього середовища та бережливого використання природних ресурсів; еколого-освітня робота тощо.
Турбота про природу – повсякденна справа співробітників Національного природного парку «Синевир».
http://www.npp-synevyr.net.ua/
 
Як нас дурили…
 
Люди, брати наші старші! Створені Великим Творцем за його образом та подобою!
Звертається до вас із ревом відчаю про порятунок від оточуючих їх людей група бурих підкарпатських ведмедів, які доживають свій вік у Синевирському гетто, яке створила їм нинішня нікчемна дирекція та місцева влада.
Нині нам, завдяки діяльності людей, оскаженілих від влади та грошей, загрожує небезпека повного вимирання в лісах. Немає шансів нам вижити в реабілітаційному центрі бурих ведмедів, який створили в НПП «Синевир». Головний ворог – люди, у яких заплили від «зеленини» очі. На нас економлять, під нас списують гроші, нас,  ведмедів, обкрадають.
Але спочатку ознайомтесь із тим, як все починалось, і що нам,  бурим ведмедям, обіцялось. Ось декілька статей, розміщених на різних Інтернет сайтах, зокрема, який належить і НПП «Синевир»:
РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР «БУРИЙ ВЕДМІДЬ»
«Популяція бурого ведмедя в Україні нараховує близько 300 особин. Також є певна кількість цих тварин, які утримуються у неволі. В окремих випадках для тих ведмедів створені неналежні умови, або ж утримуються з порушенням природоохоронного законодавства. Тож постало питання про утворення спеціалізованого центру реабілітації ведмедів. За сприяння міністра екології та природних ресурсів України Миколи Злочевського, будівництво такого центру на площі 12 га розпочато влітку 2011 року у Національному природному парку «Синевир». На це Міністерство виділило 2 млн. 46 тис. грн.
Мета центру – реабілітація особин бурого ведмедя, які зазнали жорстокого поводження, потерпілих від стихійного лиха, утримання конфіскованих тварин, подальша доля яких вирішується в судовому порядку у зв'язку з порушенням законів України, відтворення їх природної популяції, тимчасова перетримка тварин, яких затримано на кордоні через порушення природоохоронного законодавства тощо.
Побудувати реабілітаційний центр для бурих ведмедів вирішено в НПП «Синевир» не випадково, адже ця територія за ландшафтними та кліматичними умовами відповідає природному середовищу їх існування.
Реалізація в НПП «Синевир» проекту щодо бурого ведмедя -  важлива справа, яка не лише взяла під захист тварин, що зазнали жорсткого поводження, але й сприятиме відтворенню природної популяції, поглибленню досліджень найбільшого хижака України, а також слугуватиме для розвитку природоохоронної, наукової, еколого-освітньої та рекреаційної роботи, що відповідає меті та завданням, які покладені на НПП «Синевир».
Вольєр реабілітаційного центру бурих ведмедів розташовано на ділянці лісу 12 га. У верхній його частині було споруджено 6 кліток та 2 секції для утримання груп та одиночних тварин різного віку, стану здоров’я, в яких знаходяться басейни і барлоги. Всю територію огороджено електромережею.
Працівники центру реабілітації бурого ведмедя в НПП «Синевир» спорудили «ігрові конструкції» для пришвидшення адаптації тварин до умов їх утримання. Також проводяться тренінги для того, щоб ведмеді швидше звикали до нових умов життя.
За період існування центру було проведено ряд ветеринарно-санітарних заходів, таких як: транквілізація тварин, дегельмінтизація, дезінфекція, щеплення проти сказу, антибіотикотерапія, гельмінтоскопія.
Було складено раціон та внормовано по поживних речовинах, макро- і мікроелементах та білках для кожного ведмедя індивідуально. Це сприяло забезпеченню тварин повноцінною їжею і прибавці в рості, вазі і розвитку тварин».
А наприкінці тексту ще одна цікавинка, оцінку якій ви зможете дати, дочитавши листа.
«Є чимало людей, які висловлюють бажання допомогти тваринам, котрі утримуються у реабілітаційному центрі бурих ведмедів НПП «Синевир». У зв’язку з цим відкрито благодійний рахунок, на який можна здійснювати благодійні внески…
Громадське об’єднання, Товариство «Синій Вир».
А от ще одна вражаюча та багатообіцяюча публікація, яку ми знайшли вже на одному з місцевих сайтів.
«13 грудня у Національному природному парку «Синевир» відбулося відкриття реабілітаційного центру бурого ведмедя. На урочистості прибули міністр екології та природних ресурсів України Микола Злочевський, голова Закарпатської облдержадміністрації Олександр Ледида, директор Департаменту заповідної справи Віктор Канцурак, директор з розвитку проекту «Чотири лапи Інтернешнл» (Австрія) Амір Халіл, керівництво Міжгірського району, екологи, журналісти і громадськість.
Реабілітаційний центр створено з метою реабілітації особин ведмедя, які зазнали жорстокого поводження і незаконно утримувалися у неволі. Цей заклад наразі прихистив двох тварин, які, до речі, мають свої імена – Дюрій і Бубочка. Семирічного 300-кілограмового самця привезли з приватного господарства Рахівщини, а трирічну самку з Харківщини. У «Синевирі» звірі почуваються добре. Щодня їх годують овочами, фруктами і рибою. З часом сюди привезуть ще кілька десятків косолапих, які досі перебувають при різних відпочинкових закладах з порушенням правил утримання диких тварин у неволі.
Виступаючи перед присутніми, міністр екології та природних ресурсів України Микола Злочевський зокрема сказав: «У першу чергу хотів би подякувати Президенту і Прем’єр-міністру країни за їхню підтримку нашого проекту, виділивши кошти на будівництво цього центру. Мені приємно відзначити, що як би важко не було в країні, ми все ж не забуваємо про питання екології і турботу про тварин. В подальшому подібні центри будемо створювати не лише для ведмедів, але й інших тварин Червоної книги, які сьогодні знаходяться на межі зникнення...»
Реабілітаційний центр для бурих ведмедів побудовано на площі 12 га. Територію обгороджено металічною сіткою в глибину землі 1,5 метра та над землею висотою 3 метри. Усе це було зроблено у стислі терміни.
Під час урочистостей Олександр Ледида нагородив директора НПП «Синевир» Миколу Дербака нагрудним знаком «За розвиток регіону».
Після перерізання символічної стрічки Микола Злочевський та Олександр Ледида власноручно випустили із клітки у вольєр одного ведмедя.
На відкриття реабілітаційного центру бурого ведмедя завітали й іноземні делегації, зокрема, журналісти CNN, представники міжнародної організації «Чотири лапи Інтернешнл» (Австрія).
- Україна може пишатися таким проектом, - каже керівник цієї організації Амір Халіл. – Ми обов’язково долучимося до роботи центру і готові взяти на себе витрати з транспортування ведмедів, їх лікування та харчування.
Амір Халіл з Олександром Ледидою підписали меморандум про співпрацю, а з директором НПП «Синевир» - партнерську угоду.
У коментарі щодо відкриття реабілітаційного центру бурого ведмедя директор НПП «Синевир» Микола Дербак зазначив, що це важлива подія, яка засвідчує про гуманізацію української екологічної політики у напрямку охорони і збереження тварин. Реалізувати цей проект вирішено в Національному природному парку «Синевир», бо дана територія за ландшафтними та кліматичними умовами відповідає природному середовищу існування найбільших хижаків України. Мати такий заклад – це справжня гордість для Закарпаття, на гербі якого зображено ведмедя – господаря гір.
Саме тут, де стрункі смереки і високі буки, де щедрі плантації чорниці і малини, житимуть бурі ведмеді, які досі перебували у тісних клітках.
На відміну від важкого минулого, яке довелося пережити цим тваринам, тут їм гарантований великий простір, санітарне, ветеринарне і харчове забезпечення».
Прочитавши все це, ви, люди, можете радіти. Мовляв, що вам ще треба, «брати наші менші»? Ми вам, аби ви не повиздихали на волі, у лісах створили усі умови для існування. Але ні! Ви нам створили гетто! Навіть,  будуючи його, окремі фівники спромоглися набити жеби, обкрадаючи нас, таких залежних від вас тварин.
Як приклад, ми наведемо вам факти крадіжок та зловживань, які стали нам відомі при будівництві реабілітаційного центру.
 
Нас обікрали…
 
Перед самою здачею центру в експлуатацію, нашими помічниками – вірними друзями – білками, мишками, сороками, круками та іншими небайдужими мешканцями цих країв, були виявлені чисельні факти порушень та відхилень від проектно-кошторисної документації при виконані будівельних робіт.
Так, наприклад, на ділянках Е-Ж, Ж-З, З-И, И-І, Ї-Й, Й-К, К-А глибина траншей під огорожею, яка відділяє нас від фізично та душевно хворих, оскаженілих людей складає 1,2 метра. Проект передбачає 1,5 метра, про що навішали локшини як губернатору області,  так і міністру. Це значить, що здичавіла від природи людина може зробити підкоп та проникнути на нашу територію.
Не можемо ми, ведмеді, довірити своє життя і сітці Рабица, якою повинна бути обплетена територія, на якій ми мешкаємо. Згідно з  проектом, її розміри повинні становити: 50х50 мм з товщиною сталевого оцинкованого дроту в 3 мм. З порушенням з відпрацьованими та перевіреними людьми на собі стандартами безпеки, вона до нижньої сітки та до верхнього поперечного профілю повинна прив’язуватись сталевим оцинкованим дротом товщиною 3 мм. На факті замість неї до стовпів приварили арматурну сітку з чарунками 100х100 мм та товщиною дроту 2 мм.
Це так би мовити були зовнішні загрози нашій небезпеці від скажених людей. Але є ще інші приховані небезпеки.
Сітка, що закладається в землю з метою не допущення підкопу обкурених та очманілих від оковитої туристів, повинна мати товщину 5 мм та закладатись у землю на глибину 1,5 метра. На факт на ділянці Е-Ж, Ж-З, Ї-К, Й-К, К-А вона закладена на глибину 0,9 метра. А на ділянці З-И, И-І висота сітки в землі становить 1,1 метра. В деяких місцях ця сітка має висоту 0,4 метра та добавляється сіткою з чорного нефарбованого дроту діаметром 2 мм.
Бетонні фундаменти Ф-1 під огорожу перерізом 400х400 мм на ділянці Е-Ж, Ж-З, З-Й, Й-І, Й-К, К-А мають висоту 1,5 метра замість 2,0 метрів, як це передбачено проектом. Фундаменти виконані з бутобетону. Для заповнювача використовувався річковий гравій, пісок та бутовий камінь з місцевого кар’єру. Хоча за проектом фундамент повинні були виконати з монолітного бетону марки В 15.
І це ще не все. До стовпів з металевого профілю, згідно з проектом, робочі мали приварити в 5-х місцях закладні стержні із арматури діаметром 16 мм класу А-ІІ, довжиною 360 мм кожний з кроком 350 мм. На факті закладні стержні відсутні.
Не погоджено із замовником і проектною організацією питання по влаштуванню дамб, які повинні бути виконані з монолітного бетону марки В 15, а не із збірного залізобетону (куби розміром 1-2 метри). При таких скажених рубках лісу в Національному парку «Синевир» слід у найближчому майбутньому очікувати повеней, які знесуть ці дамби.
З метою збагачення всі приховані роботи за згодою усіх сторін виконані без представників Національного парку. Самі ж акти прихованих робіт відсутні.
Протягом усього часу будівництва реабілітаційного центру для бурих ведмедів не велись журнали виконаних, зварювальних та бетонних робіт. Мова про наявність документації про походження, ціну, якість, кількість матеріалів, що використовувалась у будівництві (накладні, сертифікати, технічні паспорти, дані лабораторних випробувань), взагалі не йде, за їх повною відсутністю.
При роботах не вівся облік роботи автотранспорту, механізмів, паливно-мастильних матеріалів, електроенергії (в тому числі НПП «Синевир») та відсутні розрахунки загально-виробничих витрат.
Згідно з актом виконаних робіт, представлених підрядником, щити опалубки підвозяться на віддаль 125 км. А на факт їх виготовляли на місці проведення бетонних робіт з матеріалів Національного парку, що бачили усі представники фауни, в тому числі і ті, що занесені у Червону книгу.
Ми, бурі ведмеді, для яких єдиним порятунком від скаженого людства є так званий реабілітаційний центр, вважаємо, що необхідно провести взаємозвірку по виконаних роботах, використаних матеріалах, узгодити зміни до проекту з проектною документацією.
 
«Бухенвальдський» раціон
 
Друге питання - це наше харчування. Ми, ведмеді, маємо підстави стверджувати, що нас обкрадають та об’їдають, списуючи на наше утримання величезні кошти.
Так, згідно з меню на осінь, яке можна прочитати на сайті Національного парку «Синевир», кожному із нас на добу передбачено:
моркви – 5 кг.; яблук – 5 кг.; риби – 2 кг.; хліба – 6 булок – 3 кг.;  борошна – 2 кг.; меду, в залежності від ваги, від 50 до 100 грам; солі – 5 грам.
Коли ми випадково дізналися про добове меню бурих ведмедів у зоопарку москальської Москви, то щиро їм позаздрили. Тому надаємо вам інформацію про те, як у неволі, у далекому закордоні, годують наших «всеядных» братів по крові:
варене м’ясо – 0,5 кг.; риба – 1,0 кг.; хліб житній – 3,0 кг.;  відварна вівсянка – 1,0 кг.; морква – 1,0 кг.; варений буряк – 0,5 кг.; капуста – 1,0 кг.; фрукти – 1,0 кг., переважно яблука; варена картопля – 2,0 кг.; кабачки або гарбуз – 1,5 кг. Сезонні корми: салат – 1,0 кг.; гілки – 3,0 кг.; сезонний  корм за потребою; трава – 3,0 кг.; сезонний корм за потребою; риб’ячий жир – 0,05 кг.; кісткове  борошно – 0,02 кг.; кормові дріжджі – 0,02 кг.
До цього існують харчові надбавки під час підготовки до зими. З настанням холодів, у період накопичення жиру, кількість кормів для ведмедів збільшується.
Хліб + 1,0 кг.; риба + 1,0 кг. 2 рази на тиждень; варена вівсянка + 1,0 кг.; варена картопля + 1,0 кг.; яблука + 1,0 кг.
Це мінімум, необхідний ведмедю для нормального існування. Окрім цього наше харчування передбачає різноманітні сезонні продукти, до яких відносяться різні ягоди (в першу чергу горобина  червона та чорноплідна), овочі (огірки, помідори, тощо). Все це та багато чи іншого з метою покращення свого освітнього рівня про нас – бурих ведмедів, ви, не шановані нами очманілі від «зеленини» горе-люди та «керівники», зможете прочитати на різних сайтах.
І майже про найголовніше, про що нині усі мовчать. Усюди наголошується, що наша територія з барлогами, струмками тощо, де ми вільно можемо пересуватись та жити, становить 12 га. Це є неправдою. Нам виділили територію в 30 соток, яку обгородили дротом та підключили напругу. Усі інші «гектари» для нас закриті.
 
«Дюраселом» по Синевиру
 
І ще одна тема, на яку ми, мешканці цього чудового куточку Закарпаття, хотіли би звернути увагу громадськості! Це тема сміття. Його десятиліттями тут акумулювали, ховаючи від сторонніх очей. Наприклад, дорогу на Синевирський перевал вже давно потрібно перейменувати на великий сміттєвий шлях. Адже з лівого боку по дорозі в ярках вже накопичилося майже добрих 100 тонн скляних пляшок та сміття. І це вже нікого не бентежить!
Але найжахливіше відбувається на берегах  озера Синевир, де майже біля самої води, біля дерев’яного пам’ятника озеру вже вирито З ДОБРИЙ ДЕСЯТОК  ям розмірами 3х3 метри та на 4 метри – глибину ковша екскаватора. В ці швидко вириті ями вже роками закопується сміття із торгівельних точок, що розташовані біля ЦЬОГО УНІКАЛЬНОГО озера. Органічне сміття із батарейками для фотоапаратів та іншої побутової техніки розпадається та отруює землю, ґрунтові води, які наповнюють озеро, потічки,  які стікають і до сіл.
На цьому загальному фоні екологічної катастрофи цього куточку краю бентежить дволикість керівництва НПП «Синевир». Прочитайте хоча б за жовтень 2013 року на їхньому сайті назви заходів, які вони проводили в себе.
1. Учнівський семінар з екологічної етики
НПП «Синевир», у рамках відзначення в Україні європейського тижня місцевої демократії, організували учнівський семінар з екологічної етики. Захід був проведений зі старшокласниками Синевирської ЗОШ І-ІІІ ст.
Понад 50 учасників семінару дізналися багато цікавого і корисного про цінності природи і принципи бережливого ставлення до довкілля. Школярі охоче взяли участь у тестах, які не лише дали відповідь на те, наскільки ми екологічні, але й розширили кругозір молоді у справі збереження навколишнього середовища.
Семінар з екологічної етики… проводився з метою збагачення знань молоді про природу, виховання дбайливого ставлення до довкілля та задля утвердження екологічного світогляду підростаючого покоління.
2. У НПП «Синевир» стартувала екологічна акція зі збору відпрацьованих батарейок
Як відомо, батарейки не можна викидати у звичайний смітник. Вони потребують спеціальної переробки. Недопустимим також є викидання малих джерел струму у навколишнє середовище, оскільки вони є серйозною загрозою для довкілля і здоров’я людини.
За твердженням фахівців, лише одна пальчикова батарейка здатна забруднити важкими металами 400 літрів води і до 20 квадратних метрів ґрунту. А у природі усе взаємопов’язано. Бездумно викинута у навколишнє середовище батарейка розпадається, несучи страшну загрозу. Важкі метали, як от цинк, марганець, свинець, ртуть та інші, отруюють воду і ґрунт, потрапляючи у їжу, а звідси й різноманітні хвороби, яких би могло й не бути. Людина втрачає імунітет, стаючи ще більш вразливою перед недугами. Вживаючи отруєну воду, у нас може погіршитися слух, зір і навіть розвиватися рак.
З огляду на це, Національний природний парк «Синевир» ініціював екологічну акцію зі збору батарейок. У регіоні встановлено ряд урн для відпрацьований малих джерел струму, проводиться широка роз’яснювальна робота серед населення. Ініціативу Національного природного парку «Синевир» підтримали місцеві громади і навчальні заклади, які також приєдналися до акції. Вона діятиме на постійній основі, а зібрані батарейки будуть відправлятися на переробку до державного підприємства «Аргентум» (Львів).
3. Директор НПП «Синевир» Микола Дербак взяв участь у міжнародному симпозіумі екологів у Чорногорії
П’ятий міжнародний симпозіум екологів Республіки Чорногорія (ISEM5) відбувся за організації вчених з Департаменту біології Університету Чорногорії і Музею природної історії Чорногорії.
Національний природний парк «Синевир» вперше взяв участь у цьому міжнародному заході. Директор НПП «Синевир», заслужений природоохоронець України Микола Дербак та доктор біологічних наук Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного Світлана Зиман представили перед науковою спільнотою доповідь «Про збереження рідкісних судинних рослин в «гарячих точках» у високогір’ї Українських Карпат».
В рамках міжнародного симпозіуму були представлені сучасні знання по екології та навколишньому середовищу, які накопичені останнім часом. Кожний розділ розпочинався новою доповіддю, підготовленою видатними екологами з Чорногорії та інших країн.
Тут дійсно додати щось важко, адже ми реально виживаємо на  суцільному смітнику, який  дотепно  назвали «гарячою точкою».  
4. У Національному природному парку «Синевир» проведено екологічну акцію «Дикому озеру – чисте життя»
Зусиллями працівників Національного природного парку «Синевир» та представників громадськості впорядковано територію довкола унікального Дикого озера, що знаходиться на схилі гори Гропа. Було зібрано усе сміття, яке залишили тут туристи. Також розчищено екологічну стежку, що веде до гірського озера. В установі сподіваються, що в подальшому туристи будуть більш екологічно свідомими громадянами і дотримуватимуться рекомендацій природоохоронців щодо правил перебування на природі. З цього приводу у рамках акції «Дикому озеру – чисте життя» розроблено два буклети «Не нашкодь!» і «Дике озеро», які пропагують бережливе ставлення до довкілля і поширюватимуться серед відвідувачів Національного природного парку «Синевир».
Ми, мешканці цих лісів та земель, коли це прочитали, то майже усі ридали! Яка турбота! Залишилося хіба що тільки сміттєві могильники біля озера «Синевир» за кошти дирекції розрити та вивезти на переробку.
5. У НПП «Синевир» проведено екологічну акцію з нагоди Всесвітнього дня захисту тварин
Будьте добрі,  захистіть нас, тварин, від вас  – так схожих на людей.
6. Екологічна освіта – один з пріоритетів НПП «Синевир», адже вона вважається важливою ланкою становлення гармонійного суспільства
Це вже нами сприймається як  знущання над довкіллям.
Ще більшим знущанням  над природою цього краю є  прейскурант рекреаційних послуг на 2012 рік (чому прейскурант не оновлено, адже на дворі 2013 рік, нам не відомо), що надаються  в НПП «Синевир», які  розміщені на їхньому сайті.
Цих послуг майже три десятки.  Гроші беруться за в’їзд мотоциклів – 5 грн., легкових автомобілів – 15 грн., мікроавтобусів – 25 грн., автобусів та вантажних автомобілів – 50 грн. Для дорослих на одну особу – 7 грн. Для школяра чи то студента – 2 грн.
Найвища ціна  за дозвіл на відео- та фотозйомку природних ландшафтів у комерційних та рекламних цілях. За це хочуть 500 грн.
Найдешевше, і це можна  здогадатися відразу, – природа.  За дозвіл на заготівлю грибів та ягід на території  парку  передбачені  свої ціни. Наприклад за 1 кілограм ягід – 0,50 грн.; 1 кілограм грибів – 1 грн. Така сама ціна за користування туалетом. Отже, живе спілкування із природою  прирівняли  до туалету.
Після цього так  хочеться спитати, куди ідуть ці  гроші. Адже  по меню  на ведмедів не скажеш, що їх  годують так, як у  російських зоопарках. На прибирання сміття та  його вивіз – то це взагалі  було б щось неймовірне. Мабуть, на    особисті будинки  керівництва, їхні родини, власний транспорт.  При цьому  ще  просять перераховувати гроші на благодійні рахунки. Ведмедям же  залишається тільки ссати  лапу.    
 
Хочемо запитати!
 
Звертаючись із відкритим листом до усіх ЛЮДЕЙ, ми хочемо задати декілька запитань керівникам Національного парку «Синевир», які стрімко перетворюються у нелюдей.
1. Чи правда, пане Дербак М.Ю., що вами на території НПП «Синевир» нібито для потреб населення, відведено до вирубок ліс більше як 50 тис. кубометрів, і що прибутки насправді ви привласнюєте собі?
2. Чи правда, що ваш перший заступник Цюбик М.М. разом із своїми синами, працівниками парку, створив підприємство «Бінако», де відмиваються гроші від реалізації лісу; що вони вилучають землі природо-заповідного фонду, приватизують на підставних осіб та перепродають?
3. Чи правда, що пан Цюбик М.М., не маючи відповідних дозволів та ліцензій, незаконно заволодів свердловинами мінеральної води в селі Колочава; що, окрім того, він незаконно захопив біля 10 га землі під споруди «Бінако» та під рибники?
4. Чи правда, що директор НПП «Синевир» п. Дербак М.Ю.  незаконно вилучив біля Колочавського лісництва 1 га  землі, де побудував собі два будинки, та в урочищі «Сухар» - 3 га земель ПЗФ?
5. Чи правда, що, незважаючи на те, що Національний парк «Синевир» щорічно вирубує до 50 тис. кубометрів лісу, жителі навколишніх сіл змушені закупляти дрова для опалення в інших лісгоспах області, а в цей час  директор п. Дербак М.Ю. закупив за державні гроші 4 пилорами, на яких, користуючись державною електроенергією, пиляє ліс для себе?
6. Чи правда, що саме для більшого збагачення ви, панове Цюбик М.М. та Дербак М.Ю., й організували реабілітаційний центр бурих ведмедів, при будівництві якого вкрали мільйони державних грошей?
7. Чи правда, що вами, панове, були підкуплені працівники обласного КРУ, яке перевіряло документацію по будівництву реабілітаційного центру для ведмедів?
8. Чи правда, панове Цюбик М.М. та Дербак М.Ю., що вашими покровителями є радник міністра екології Мураїл Рудольфович та директор заповідної справи України пан Концурак?
9. Чи правда, пане Дербак М.Ю., що завдяки вашим покровителям ви закупили трактора «Петронік» за 1,2 млн. гривень, хоча реальна ціна трактора 0,5 млн. гривень, і що з різницею ви поділились із вказаними олігархами?
10. Чи правда, пане Дербак М.Ю., що заслуженого правоохоронця України ви отримали за 6 000 доларів США?
11. Чи правда, пане Дербак М.Ю., що у своєму оточенні ви постійно наголошуєте, що таку «херню», як обласне КРУ,  ви не визнаєте?
12. Чи правда, пане Дербак М.Ю., що у минулі роки та у поточному році Міністерство виділяло підпорядкованій вам установі кошти на ремонт квартир в лісництвах, який виконано на 30%, а решта осіла в кишенях аферистів?
13. Чи правда, пане Дербак М.Ю., що за 2012 рік НПП «Синевир» отримав стільки грошей, як усі разом взяті Національні парки та заповідники України?
14. Чи правда, пане Дербак М.Ю., що з озера «Синевир» ви із своїми підлеглими зробили дійну «корову» по збору грошей для власних потреб, створили платний в’їзд, незаконно набудували та повідкривали десятки торговельних точок, а на самій воді катаєте людей на аварійних плотах, заробляючи при цьому великі гроші?
15. Чи правда, пане Дербак М.Ю., що за вашою вказівкою зібране сміття від торговельних точок на озері «Синевир» розноситься в мішках по заповідному парку, а його переважна більшість закопується екскаватором в землю біля озера Синевир в районі дерев’яного пам’ятника?
16. Чи правда, пане Дербак М.Ю., що у Синевирському лісництві, за вашою вказівкою, у кварталі 29 виділ 160,  було незаконно вирубано 150 кубометрів деревини?
Ми дуже сподіваємося, що відповіді вказане панство надасть до редакції видання до якого ми звернулись із відкритим листом, або правоохоронним органам, які будуть здійснювати перевірку.
Шановні журналісти, патріоти краю, ЛЮДИ – брати наші старші!
Звертаючись до вас та міжнародних природоохоронних організацій, ми дуже сподіваємось на вашу допомогу в збереженні нашого чудового краю. Адже обласне керівництво на усі ці безчинства та зловживання щільно затуляє очі.
З повагою до усіх ЛЮДЕЙ, та неповагою до нелюдей.
 
Ведмеді та ведмедиці гетто НПП «Синевир»:
Бубочка, Потап, Беня, Ірина, Роза, Дюрій та інші мешканці  реабілітаційного центру та навколишніх територій.
Від редакції. Зазначену публікацію ми просимо розглядати як заяву про злочин. І зі свого боку ми повідомимо керівництво держави та відповідних міністерств про факти зловживань при будівництві реабілітаційного центру та утриманні бурих ведмедів. Зокрема, і міжнародну організацію «Чотири лапи» й інші міжнародні природоохоронні організації.
Про перебіг подій навколо цієї теми - в наших подальших публікаціях.