11 жовтня фракція «Батьківщина» виключила зі свого складу Андрія Павелка та Леоніда Сергієнка. Добре це чи погано, не берусь судити. Володимир Фесенко, приміром, вважає це рішення недалекоглядним і прогнозує Арсенію Яценюку неабиякі негаразди. Як під час президентської кампанії, так і після неї. А от Віталій Бала, навпаки, вбачає у такому рішенні виключно позитив, розцінюючи це як очищення лав «Батьківщини» від зрадників.
 
Ну то таке, на те вони й політологи, щоб розкладати президентські пасьянси та робити політичні прогнози. Як казали стародавні римляни, Кесарю кесареве, а політологу – політологове. Мене ж, як «маленького українця», непокоїть дещо інше. Чому відбувається масова міграція «тушок» з «Батьківщини», що тому причиною?
 
Відповідь не забарилась.12 жовтня в ефірі Громадського радіо народний депутат Олесь Доній надав, як він вважає, вичерпну відповідь. Навіть не одну, а дві. Одну «легку», для невибагливих, та одну «складнішу», для більш просунутих.
 
«Тут є легка відповідь і складніша. Легка, яка сподобається слухачам, а складніша – вона так само правдива, але навряд чи сподобається. Бо проблема не тільки в лідерах, а проблема в самому суспільстві.
Почнемо з легкої версії. Щоб не зраджували, не потрібно було продавати місця в списках, місця в округах».
 
Що ж, «легка» версія мене влаштовує. Тим більше, що пан Олесь і сам її підтверджує:
 
«На жаль, підстав стверджувати таке дуже багато. Багато ідейних персонажів не потрапили до списків, натомість бізнесмени, про яких ми не чули (є такі відомості, що у них велетенські статки), вони потрапили за якісь невідомі заслуги.
Легка відповідь: винне керівництво – Яценюк та Мартиненко, який завідував залученням бізнесменів. Це зрозуміло суспільству, і це може сподобатись, оскільки у нас люблять вважати інших винуватими.»
 
Не приховую, сподобалось. А яка ж «складніша» відповідь, та, що для особливо обдарованих?
 
«А є більш проблемна відповідь про те, що це насправді вибір суспільства. Прикрий вибір, несправедливий вибір, неправильний вибір. Але це вибір суспільства.»
 
Що тут заперечиш, дійсно, це вибір суспільства. Не будемо уточнювати як той вибір відбувався, забудемо про «беркутів» та «тітушок», про те, як голосували і мертві, і живі, і ненароджені. Як би там не було, а вибір зроблений. Це такий же незаперечний факт, як і те, що Дніпро впадає у Чорне море.
 
«Партії очолюють або приймають рішення у партіях люди, які не вийшли з ідейного середовища, не відомі якоюсь громадянською позицією. Відомо лише те, що вони мільйонери або мільярдери».
 
А як бути зі «Свободою», там теж безідейні лідери, «не відомі якоюсь громадянською позицією»? Інша річ, що ідеї «Свободи» не всім до вподоби, але це вже справа смаку. Політичного. Та й громадянська позиція її лідерів достатньо відома. Мабуть шановний депутат просто забув про таку партію. Та й мільйонерів чи мільярдерів я там не побачив. Чи то неуважно дивився, чи то вони добряче замаскувалися.
 
«Хіба про це хтось не знав? Але люди готові голосувати за мільйонерів і мільярдерів, і не дуже готові голосувати за ідейних».
 
Якось незручно нагадувати відомому політику, що на останніх парламентських виборах за список ВО «Свобода» проголосували понад десять відсотків виборців. І що «Свобода» завела до парламенту 31 депутата. Отже, суспільство не таке вже безнадійно безідейне?
 
«І відповідно, у нас вся політика скукожується до «грошових мішків», причому з різних сторін. Що «грошові мішки» провладні перемагали по мажоритарних округах, що в опозиції все більше і більше мають владу «грошові мішки», які тепер в керівництві партій. І поки не зміниться ставлення суспільства до цього, до політики, у нас така ситуація буде й далі».
 
Усе це загальновідомо, але яким боком тут виборці до «грошових мішків», які потім стали «тушками»? У чому їхня провина? У тому, що не вивчили ретельно біографії усіх 450 кандидатів і не виявили там потенційних «тушок»? Чи у тому, що голосували на мажоритарних округах за «грошових мішків», висунутих Об’єднаною опозицією?
 
Я, приміром, сам того не підозрюючи, також проголосував за «грошових мішків» у списку «Батьківщини». Каюсь, не вивчив досконало біографії усіх кандидатів, не виявив там горезвісних «грошових мішків», проявив політичну короткозорість. А якби виявив, то що мав робити? Не голосувати за список? Але ж Арсеній Петрович запевняв нас, що у списку кришталево чесні кандидати, які дітьми своїми клялися, що не стануть «тушками». Я й повірив. А якби не повірив та не проголосував, а разом зі мною ще кілька мільйонів, то й сам Арсеній Петрович не потрапив би до парламенту. То у чому моя провина?
 
От якби Арсеній Петрович виступив на всю країну та заявив, мовляв, ми тут з Мартиненком напакували список «грошовими мішками», тож будьте уважними, якщо вони вам не до шмиги, не голосуйте за наш список. Те ж саме й про мажоритарників. Чи сам виступив, чи кураторам доручив. Щоб ті дохідливо пояснили, ми тут висунули кандидатів, та вони не зовсім того, підозрілі якісь. Тож ви пильнуйте, шановні виборці, щоб кляті «тушки» до парламенту не потрапили. Тоді й претензії не гріх пред’явити.
 
На щастя, по мажоритаці я дещо реабілітувався. Здається, проголосував за правильного кандидата, який не «затушкувався». А якщо, не дай боже, «затушкується»? Тоді як, знову я проявив політичну незрілість? Але ж мене закликали голосувати за нього керівники «Батьківщини».
 
А якщо я все ж таки маю нести відповідальність за «тушок», то хотів би поділити її по справедливості. І запросити до себе в компанію крім осіб, згаданих у «легкій» версії, ще й Олеся Донія.
 
Пригадуєте, як Юлія Тимошенко наполягала на імперативному мандаті? І як на це реагував шановний депутат? О, тоді пан Олесь палко відстоював депутатську свободу. Мовляв, це призведе до диктату партійних вождів, до закріпачення вільних депутатів. Ну що ж, відбулося те, чого прагнув пан Олесь, імперативний мандат не пройшов. І тепер вільні, не закріпачені «козарлюги» ледь отримавши депутатський мандат, подібно перелітним птахам злітають у вирій, щоб приземлитися «тушками» у «регіональному» болоті.
 
Отже, прошу на подіум, пане Доній, охоче поділюся з вами лаврами.
 
P.S.
Вже бачу гнівні коменти, що таврують мене як агента «регіоналів». Ще б пак, знову копнув опозицію і навіть самого Арсенія Петровича. Звиняйте, брати на себе чужі гріхи не маю наміру. Своїх вистачає. А от коли вони зроблять щось путнє, а не лише бла-бла-бла, привселюдно обіцяю створити на їх честь урочисту оду чи ораторію.