Гастарбайтерам, чи як казав один затятий антикучміст, кращим людям епохи незалежності,
присвячується.....
 
- Кінчайте ці цирки, дядьку, - голос з чудовим львівським акцентом ледве стримує роздратування,
- Минулого разу ми навііть жінку з дитиною не взяли, я вам вкотре повторюю - маємо від німців останнє попередження: якщо будемо возити нелегалів - відберуть ліцензію на міжнародні перевезення, а вона таки коштує чималі гроші, звільняйте салон, ви з нами не поїдете...., ходіть-но попросіться до поляків, до них німці поблажливіші, мо й візьмуть до Варшави...
...Не взяли. Ні поляки. Ні литовці.
...Так-с, що ми маємо: одинадцята вечора, в кармані 250 євро, давно просрочена віза, Париж, Гальйоні, як співав славетний бард" назад 500, вперед 500, сигналим зря и некому помочь.." Рвонувся до каси. Жестами, матюками, трохи загальнолюдською - "як же це, що ж це, мені ж ваша евролайна квиток продала і от такий пассаж ?" Виглянула пика арабо-французська, байдуже хрюкнула: "Свої претензії можете заявити на вулиці такій-то, номер будинку такий-то, в зручний для вас час, а хоч би й завтра, ОК?....Ага, завтра..., чи опісля завтра, яке це в принципі має значення, коли наступний автобус на Київ рівно о цій порі через тиждень.
Поплентався до виходу.Зараз-зараз, щось придумаю, може ризикну поїздом. До Берліна, а там - "каштан" ....Довжелезний підземний перехід, під стінами рясно всіяно бомжами - інтернаціонал. Чую "родную рєч". Підхожу: "прівєт, русічі", придаю собі геройського настрою.
- Ми нє рускіє, ми гражданє міра - один похмуро.
- Та ладно, проєхалі, кажу, дайтє бєсплатний совєт, бо попал, кажу в сітуєйшн. Вот єслі мєня, к прімєру, французи снімут с поєзда на франко-гєрманской граніце, что мне свєтіт ? депортіруют домой за счот завєдєнія ?
- Хрєн там,- грубо, французи жадниє, дадут подпісать бумагу что ти покінєш іх тєріторію в тєчєнії чєго там....
- А часто поєзда провєряют ?
- Да как попадьош, какой провєрят, какой - нєт.
- Ну то подскажітє как добраться до жд-вокзала, з полегшенням питаю наостанок.
- Да нє парься ти ! Бєрі картонку, ложись рядом, влівайся в колєктів...
Від тих слів в мізках щось хруснуло і гаряче обпекло.., еге, лягти то ляжу, а от чи встану коли-небудь з тієї "картонки"..
Надибав метро. Де тут, що тут ? Тим часом піднявся ескалатором якийсь нігер, глянув, моментально оцінив, протягнув добову картку, він-бо вже "приїхав" на сьогодні. Тицьнув пальцем на годинника - маєш ще 45 хвилин. Хороші все-таки люди -парижани!
Спустився, їду а ля гар.Здається першим був Норд (чи Лест?) Начхати, думаю, прошмигну до Берліна, а там куплю білет до Ягодина і манівцями, манівцями та й вдома.Таким, поринувшим в наївні мрії, і застав мене сєвєрний пушний звєрьок. На цей раз він мав вигляд папірця, на якому мені написали вартість проїзду Париж-Берлін - 160 євро. Значить з Берліна, якби я туди й доїхав, мені грошей до України не вистачить. Здаваться німцям ? ..Веселенька перспектива.
Та менше з тим, діло до ночі, шукаю закуток для перекантовки (хіба вперше). Майже знайшов. Ще й не примостився, являються. Взвод чи що ? З собакою.Поліція. Опівночі вокзали тут зачиняються, всіх "путніков-странніков" - геть, на вулицю.
Обідно.Чіпляю сумку на плече, в руці -пакет (товариш подбав, сунув в дорогу якесь їдло), йду в сторону гари Лест (чи гари Норд). Довго йду.Місяць - лютий. Дев"яте. Зиркаю, де б це заникатись безкоштовно. Немає, хлопці. Скрізь "гражданє міра".Скільки ж їх тут? Тисячі ? ..І ці, парижани, чи вони сплять коли-небудь..., натовпи, музика, сміх, машини і реклами, реклами, реклами... Так таки так - свято, що завжди з тобою..Пройшов-повернувся, Норд-Лест, Лест-Норд..і не холодно.На четвертому "прогоні" набридає. Підстерігши патрульну машину, махаю рукою, а чом би не переночувати в відділку..Стали, вийшла молодиця, пілоточка, пістолєт, все як положено.В кабіні троє, музика, жвава розмова. Дивиться нетерпеливо-ну?
- Мадам, жьо сюї, жьо вулє...., екути мва сіль ву плє.....
- Мадлен ! Скоро ти там ? Та облиш його до біса!,- перекладаю собі, побігла до своїх. Розумію, служба..., дні і ночі...
"Шанте лізе, шанте лізе" - мугикаю, а в душі, не то шо коти шкребуться, а справжні вовки на місяць виють...
.............................................................................................................................................................................
На ранок повернувся, звідки вийшов. "Гражданє міра" вже повставали, один вже, бачу. мотнувся за винариком, подобрішали:
- Так ти спрашивал как на вокзал проехать ? - ага, спрашивал, минаю без зупинки. Почувши знайому мову, звідкись збоку прямує жіночка з дитиною. До мене прямує:
-Заради Бога, я вас дуже прошу, допоможіть.Осьо, підказку добрі люди дали, в Безансон мені треба, а де воно, як туди їхати, не знаю і спитати не можу французькою....І в очах - смертельна туга....
Еге, люба, ти якраз за адресою..., гайда до платформ..., пошукаємо твій Безансон.