Совок це предмет, пристосований для збору сміття. Дивлячись на совок не треба уявляти інше, та думати про совкову лопату-шуфлю. Марину, Христину, Звіздину, Горпину, Валентину... Бо совкова лопата, це раба, вона призначена для збору, як правило, не сміття, а зовсім інших предметів. Це може бути сніг, асфальт, пісок, щебінь, вугілля, глина, домашнє господарство, город, їжа, діти, школа, базар, авоська і -"як мені все це вже в печінках сидить". А совок, він не збирає щось, подібно совковій лопаті, для подальшого використання в житті, будівництві гнізда, чи в його ремонті, або у вирішенні інших нагальних задач. Совок не трудівник, він пристосуванець.  
 
Совок скромно стоїть в кутку кімнати, можливо, недалеко біля вікна, або в шафі-кабінеті а не на холодному повітрі вулиці і тихо чекає, поки віник не намете на нього сміття. Віник, це помело. Воно завжди буває подібним до язика. Помело головне. Воно змітає сміття на совок, який його безмовно і покірно транспортує і скидає у відро свідомості оточуючих, наповнюючи його сміттям. Тому скромність совка не можна порівнювати з працелюбністю совкової лопати. Совок не любить шуму. Він любить тишу теплого приміщення, де за дверима кабінетів пахне кавою, або соняшниковими зернятами і тихо сидять сірі мишки-люди,  наповнюючи їх сміттям. Совок по своїй суті інтелігент і навіть інтелектуал, який хоче здаватися аристократом.
 
На своєму кабінетно-коридорному віку він багато чув і не менше бачив. Колись він змолоду навіть у щось трохи вірив, та з часом вірити перестав і став філософом. Але свої безпосередні  фукції він виконувати чесно не перестав. Інколи, після довгих років експлуатації,  буває, він навіть робить спроби назватися срібною лопаткою для тортів, або позолоченою чайною ложечкою. Але ким би він не назвався, суть совка від цього не змінюється. Він живе в середовищі сміття. Він пристосований жити саме в такому середовищі і виконувати в ньому свої функції збирача і перекладача з одного місця в інше. Часто з пустого в порожнє, коли можна обійтися і без нього. Совок очікувач, прохач, прогинач і інтерпритатор наказів зверху, та подій знизу.
 
Він може змінити місце свого знаходження і навіть назватися європейцем, або хоч кумом римському Папі, але від того не перестане бути совком, бо цей предмет таким задуманий і спроектований, таким створений і він не переробляється. І ким би він себе не уявляв сам і не виставляв напоказ для інших, його совковість завжди буде себе проявляти в якихось деталях.
  
Серед швабр, ганчірок, відер і віників сховався наш совок. Як йому живеться і що йому сниться, такому завжди звичному і передбачуваному раніше у тепер вже новій сучасності змінених образів старих,  майже забутих і нікому тепер вже непотрібних колишніх принципів, сподівань, та уявлень...
 
                                                                     ***