Схоже, політичний маразм набирає обертів. Київский буратіна виходить до киян з новою вульгарною халтурою – відео-роліком "Просто і доступно про місцеве самоврядування". Виконавець замовлення – "соціально-інжинірингове агентство "Гайдай.Ком"
Політична вульгарність, візуалізована у роліку, є яскравим прикладом черномирдінського незабутнього "хотіли краще, а вийшло, як завжди".
Мета роліка, за задумом авторів, – простими словами пояснити кожному киянину, що таке самоврядування, та асоціювати набуті знання з Миколою Катеринчуком. І, треба віддати належне розробникам "реклами" – мету досягнуто. Нижче – більш детально.
Цільова аудиторія даного медіа-продукту – діти з неблагополучних сімей, неосвічена молодь з соцмереж, гопники, розумово відсталі кияни. Спеціально для них підібрано нудно-гунявий голос, який супроводжує відео-ряд примітивних іконок соцмереж, аватарок. Кримінальний сленг супроводжує розповідь про переваги самоврядування з початку і до кінця. Так, у політичній рекламі буратіни слово "гроші" заміщено іншим словом, зрозумілим цільовій аудиторії – "бабло". Воно, "бабло", за задумом сценариста, є метою всього. Так, голос за кадром вимовляє, що у середньовіччя торговці збиралися у гільдії, цитую (0:40 хв.) "щоб побільше бабла рубати за своїми правилами і порядками"… Але перед цим, за версією Гайдай.Ком, великі міста взяли початок з того, що люди почали стягуватися у замки феодалів, аби торгувати… А Магдебурзьке право – це рішення віддати гільдіям право рубати голови і вивозити лайно…
А закінчується ролік геніально – висновком, що так жили у Києві, а цього зараз немає. Тобто крапка у політичній рекламі поставлена не на продуктивному сенсі. Емоція глядача прив'язана не до політичного бренду. А до відсутності смислу. Емоція – в каналізацію, разом з бюджетом роліка та витратами на його просування у інтернет.
Певний, киянам не зайве було би звернутися до справжніх витоків громадських утворень, в тому числі ремісних гільдій, громад, селищ, міст. А Катеринчуку – звернутися до здорового глузду. Адже не варто було принижувати киян тим, що їхня самоврядна громада гуртуєтся, аби "побільше бабла рубати".
Сенс гільдій та громадських утворень, згідно історії і сьогоднішньої політичної доцільності не у "баблі", а у колективному захисті інтересів громади, насамперед –
у захисті прав і свобод.
З цього випливає абсолютно протилежний зміст рекламного роліка. У рекламі
громадяни повинні гуртуватися не за доцільністю отримання влади та "бабла", як нам нав'язують політичні аматори, а
на історичних прикладах успішної самоорганізації громад.
