Коротше, я зрозуміла, що стаття була сирою, тому переписала її. Ну що, ще разок?
Як ви пам’ятаєте (а хто не пам’ятає, той дізнається), у попередній версії цієї статті я піднімала питання українського правопису.
Наразі маємо дві купки людей: одна підтримує Харківський правопис (скрипниківку), а друга – чинний правопис. На просторах Інету ці дві купки частенько нападають одна на одну, захищаючи і нав’язуючи правила свого правопису.
Особисто я більше підтримую чинний правопис, оскільки саме його я вивчаю в універі.
Наразі скрипниківка вже віджила своє. Звісно, тоді це був гарний, прогресивний правопис. Але часи змінюються, тому через певні історичні, суспільні, та й мовознавчі події ми маємо той правопис, який маємо.
Згадайте, шановні, телеканал СТБ та їхні «Вікна-новини». Впевнена, ви не раз посміхалися, а то й реготали з незвичної мови ведучих. Ото, власне, і є скрипниківка, чи, по меншій мірі, щось подібне до неї. А чи змогли би ви самі послуговуватися такою мовою у повсякденному житті? Може, й змогли б… Колись пізніше, після довгих і важких тренувань…
Тепер же про чинний правопис, знайомий всім ще зі шкільної лави. Дещо зросійщений, але все одно простий, логічний і доступний. На жаль, не всі вміють ним грамотно писати… Але то вже таке. Трохи не до теми статті.
Чинний правопис задіяний абсолютно всюди. У навчанні, на роботі, у веденні документації… До нього всі звикли. А тепер уявіть, що хтось гепнувся з дуба дупою на кактус і затвердив скрипниківку. Ще ж все-все перінакшувати! Переписувати всі офіційні папери, змінювати навчальну програму для шкіл та ВНЗ, зрештою, перевчати населення теж доведеться. По-перше, на це підуть роки, по-друге, на це потрібні гроші, яких завжди немає (вони є, але не там, де треба). Навіть проста ситуація: приходить вчителька на урок і каже: «Хлопче, ввімкни лЯмпи!» Або ж: «Мусите здати мені проЄкти до завтра!» Та ті діти кататимуться по підлозі від сміху! Та й мало хто із сучасних школярів любить мову, а інакше ж взагалі її зненавидять…
До прикладу, можна ввести короткий спецкурс для філфаків про скрипниківку. Треба ж спершу дізнатися про неї більше, перш ніж впроваджувати в життя, навіть і частково. Взагалі, треба її ретельно дослідити і припинити сміятися з кожного прикольного (для нас) слова.
На мою думку, запровадження скрипниківки – це великий крок назад. Мова не стоїть на місці. Вона постійно розвивається. Старе вже не повернеться! Звісно, можна повернути деякі питомі риси, але однозначно не всі. І, як вже було сказано вище, скрипниківку варто добренько дослідити, а вже потім подумати про доцільність її впровадження у життя в контексті нинішніх реалій.
Варто також подумати про зручність та милозвучність мови. Не думаю, що «ніжностИ» звучить дуже ніжно. Та й початковий [и] (Инший, Ирод, Индик) частенько ріже вухо. А «Гісторія», як на мене, взагалі незручно вимовляти.
Можна навести ще багато прикладів, але не хочу задовбувати шановне панство філологічними поняттями.
Отож, підбиваючи підсумки, скажу так: кожен з правописів має свої плюси та мінуси. Можливо, Харківський правопис мав певні переваги порівняно з нинішнім правописом, але ж і динозаври мали переваги над ссавцями.
Скрипниківка відійшла в минуле, і її повернення не є наразі найбільш актуальним питанням.
І насамкінець. Народе! Розмовляйте і пишіть правильно! Бережіть свою мову і свій правопис! І не страждайте фігньою.
***
Харківський правопис (скрипниківка) – правопис української мови, прийнятий 1927 року демократичним шляхом голосування правил на Всеукраїнській правописній конференції, яка проходила в тодішній столиці УСРР, у місті Харкові.
Харківський правопис затвердив 6 вересня 1928 року Народний комісар освіти Микола Скрипник, через що й інколи називають правопис «скрипниківським» («скрипниківкою »). А вже 31 березня 1929 року його прийняла Українська академія наук, а 29 травня того ж року Наукове товариство ім. Шевченка у Львові.
Укладачами Харківського правопису були відомі українські мовознавці, більшість яких згодом репресував і знищив сталінський режим, як-от: А. Кримський, Л. Булаховський, О. Курило, О. Синявський, Є. Тимченко, М. Грунський, В. Ганцов, М. Наконечний, Г. Голоскевич, Б. Ткаченко та інші. Членами правописної комісії були такі літератори як М. Йогансен, С. Єфремов, М. Хвильовий, М. Яловий. Цей правопис і в наш час використовує українська діаспора для значної частини своїх видань.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Харківський_правопис
http://litopys.org.ua/pravopys/pravopys2012.htm
***
Я проста студентка філфаку, аж ніяк не мовознавець, на істину в останній інстанції не претендую.
