–

Луценко Ю. 19.09.2013

"Единый кандидат, имеющий в первом туре стартовые 30%, в день выборов получит 40% или выиграет выборы в первом туре, избавит банду возможности массово фальсифицировать результат", - считает Луценко.
"Я могу ошибаться, но единственный кандидат - это гарантия, а не шанс

–

Тимошенко Ю. 17.09.2013

Я наполягаю на тому, що висунення єдиного кандидата від опозиції вже в першому турі ... забезпечить обрання Януковича на другий термін.
Ніхто їм (виборцям) не доведе, що єдиний кандидат, який визначений в кулуарах Верховної Ради, є найкращим вибором

Ось такі дві різні точки зору на стратегію президентських виборів 2015 року висловили два опозиційні політика.
 
Звичайно два роки, це час який може внести будь які корективи, однак враховуючи психологічний пальтрет «гаранта», навряд варто сподіватись, що існують фактори які б могли позбавити його бажання міцно тримати в руках горло кермо цілої країни. Не обмежуючи себе в досягненні цієї мети ніякими умовностями на кшталт Закону.
 
Ну хіба що «цеглина» ... Однак як казала одна дуже поінформована особа – таке «щастя» отак знічев’я не трапляється.
 
І куди ж бідному селянину податись?
 
Безперечно, якщо припустити, що всі опозиційні кандидати зненацька дійсно переймуться долею саме України й цілком свідомо та відповідально висунуть з-проміж себе єдиного кандидата, та задіявши задля перемоги на виборах всі наявні сили будуть гурувати з виборцем не тільки на Заході та в Центрі країни, а й на її Сході та Півдні, то це цілком може стати шляхом до перемоги. Хоча й не виключається небезпека зняття з перегонів єдиного кандидата «владою», під надуманим приводом.
 
Однак, як на мене, то основна проблема варіанту «єдиного кандидата вже в першому турі», це таки спроможність отих кандидатів домовитись.
 
І  коли Тимошенко  каже … «Ніхто їм (виборцям) не доведе, що єдиний кандидат, який визначений в кулуарах Верховної Ради, є найкращим вибором», то в першу чергу вона має на увазі не стільки виборців, як саме претендентів на президентський пост, та їх амбіції. І це ще не враховуючи амбіції чи плани фундаторів, що стоять за ними.
 
Адже для того щоб поступитися можливістю претендувати на пост очільника держави, треба мати не аби яку силу та самовідданість, підпорядкувавши власні амбіції головній меті – усунення режиму від влади та побудові дійсно демократичної європейської держави.  
 
Саме для уникнення конфліктної ситуації між опозиціонерами, свого роду «праймеріз» першого туру, може бути певним бар’єром від сплеску гіпертрофованих амбіцій. Хоча зважаючи на досвід виборів 2010 року, навіть не знаю, наскільки можна розраховувати на щире об’єднання опозиційних кандидатів та їх сил навколо того єдиного опозиційного, котрий вийде в другий тур. Хіба що дійсно, таки порозумнішали та затямили, ніяких домовленостей з режимом  бути не може,  бо для нього «кинути» лоха – то святе.
 
Тому дієвість, що варіанту з єдиним кандидатом в першому турі, що в другому, за великим рахунком впирається виключно в одне – спроможність опозиційних кандидатів поставити демократичне майбутнє України вище себе улюблених.
 
Чисто з психологічного боку більш сильним кроком, з точки зору справити враження на виборців, а від так і заручитись їх довірою, що зараз дуже важливо, було б висунути єдиного кандидата ще перед першим туром виборів. Це б дало сигнал суспільству, що опозиційні лідери дійсно змінились, навчились домовлятись, об’єднуватись та вірно розставляти пріоритети, й відповідно мало б сильний консолідуючий ефект серед української громади.
 
Якщо ж об’єднання відбудеться в другому турі, то це звичайно залишить осад, але якщо опозиція зможе вміло пояснити людям, що це суто тактичний хід, щоб розпорошити сили «влади» в протидії декільком опозиційним кандидатам, та знизити можливість зняття єдиного опозиційного кандидата в другому турі, оскільки він пройшов перевірку першим, то все можливо …
 
Тут головне не забувати, особливо зважаючи на аргументи поціновувачів теорії «різних сортів лайна», що політики це лише засіб досягнення українською громадою своєї мети, і тільки змінюючи їх у владі, у нас є можливість таки надибати ефективних. Бо не змінюючи, ми гарантовано залишаємось з лайном.
 
Крім того зважаючи на запит суспільства відносно чітко сформульованого кандидатами плану прогресивних реформ, вважаю в першу чергу слід звернути увагу не стільки на їх зміст, оскільки накрапати привабливий план можуть навіть для «гаранта», а на те наскільки кандидат за своїми кондиціями здатен та має бажання здійснити задекларовані реформи.
 
Однак враховуючи, що незважаючи на результати виборів, навіть підкріплені протоколами дільничних комісій про підрахунок голосів з мокрими печатками, ПРиватизована ЦВК цілком здатна оголосити зовсім інший результат, єдиний опозиційний кандидат повинен мати мужність та рішучість задіяти всі можливі аргументи, включаючи й найвагоміший – задля захисту демократичного майбутнього країни, звернутись по силову підтримку до єдиного джерела влади.
 
Що ж до роботи з виборцями, то найважливішим є для опозиції врешті решт почати працювати з «неораним полем» Сходу та Півдня України, розраховуючи не стільки на  розчарування та неучасть в виборах жителів цих регіонів, скільки на донесення до них ідеї що Захід та Центр країни прагне побудувати нову державу, комфортну для ВСІХ її громадян, виходячи з принципу – єдиний народ, єдина успішна Україна.  
  
Бо якось дивно чути балачки, що долю 46 мільйонного талановитого й мужнього народу з тисячолітньою історією буде визначати хтось, крім нього самого. Адже свою історію треба «писати» самостійно, й тільки тоді в неї є шанс стати такою, як саме ти мріяв.