для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

ВЗАЄМОВИГІДНИЙ ОБМІН.


ВЗАЄМОВИГІДНИЙ ОБМІН.
Сумний та невеселий ходив по кабінету головний Опозиціонер країни. За вікном моросив мерзопакосний дощ та зрідка завивав у водостічній трубі вітер, немов голодна бродяча Барбоска. Це наганяло на Опозиціонера ще більшу тугу. В голові роїлись розбурканим бджолиним роєм невеселі думки.
- Що ж такого придумати? Що ж ще можна таке цьому електорату пообіцяти?- бубонів собі під ніс хазяїн кабінету. -  Вибори не за горами, а тут ні з іншими опозиціями не об’єднались, ні його, як достойного кандидата в президенти ніхто не висунув. Та й заморочки ці всі вже були. «Почую кожного» - було, «Повернемо сов деповські заощадження» - було, «Зменшимо податковий тиск» - було, «Бандитам тюрми» - було, «Геть корупцію» - було, «Будемо жити по Конституції» - було, «Незалежний суд та прокуратура» - було, «Міліція захищає народ» - було, «Вони триндять – вона працює» - теж було. Що його таке придумати, чого ще не було? Може «Заводи - робітникам, землю – селянам»? Та ні. Це теж колись давно було.
    Головний Опозиціонер чухав лисину, але нічого нового в голову не лізло, та ще ця довбана погода, зовсім не Кіпр. Раптом час зупинився. Вітер перестав завивати, краплинки дощу застигли на місці, люстра блимнула всіма лампочками і згасла. Посеред кімнати, невідомо звідки, з’явився яскравий згусток світла, який за долі секунди перетворився в мерехтливого світла кулю і в наступну мить в кімнаті стояв високий кремезний незнайомець в широкополі шляпі і шкіряному плащі. Час знову рушив своїм шляхом, полетіли краплини дощу, завив в трубі вітер, засвітилась люстра всіма своїми лампочками.
    Опозиціонер, оговтуючись від страху, тремтячим голосом пробелькотів:
- Ви-ви хто такий? Звідки ви тут взявся-ся? Що тобі треба?
   Незнайомець зняв шляпу, чемно вклонився:
- Харе фар фрум хубле фавіт. – сказав він незрозумілою мовою, потім усміхнувшись, клацнув якимсь вимикачем на маленькій коробочці, що висіла на поясі і заговорив уже нормальною і зрозумілою мовою.
- Вибачте шановний. Забув увімкнути авто перекладача. Радий вітати вас на цій голубій планеті.
- Ви хто такий? – знову запитав Опозиціонер. -  Як сюди попали? Тут охорони пів сотні рил. Пред’явіть документи.
- Та не переймайтесь Ви так, шановний. Я прибув з іншої зоряної системи, з зірки, яку у Вас називають Тау Кита. Тож вважайте, що я Таукитаєць.
- Як з іншої зоряної системи? Там що, теж є люди?
- Звісно є. І перся я таку далечінь не просто щоб Вас побачить, а по дуже важливі справі. У нас через півтора року вибори Головного правителя, а я кандидат на цю посаду.
- То й що? Я тут до чого?
- А до того, що в нас на Тау Киті вже всі передвиборні лозунги заїжджені до дірок. Нема нічого нового. Треба, як Ви кажете, електорату щось свіженьке. Тож можливо Ви поділитесь своїми лозунгами. Я не задарма. Я Вам свої привіз. Ми обміняємось, і Ви, і я будемо у виграші.
Головний опозиціонер пошкріб лисину, зняв і нервово витер якимсь папером окуляри, знову начепив їх на ніс.
- Ну що ж. Мінятись так мінятись. – Опозиціонер, нервово риючись в купах паперу, вибрав всі лозунги та програми і склавши в поліетиленовий файлик передав Таукитайцю. – Ось, бери. Тут все що в мене є.
- Дуже дякую, - усміхнувся той, - тепер вони в мене потанцюють. Я їм такого наобіцяю, що вони мене на два строки виберуть Головним правителем.
По цьому він дістав з кишені невеличкий рулончик паперу і передав Опозиціонеру.
- Тут всі наші надбання. Прошу.
Опозиціонер взяв до рук рулончик, відмотав сантиметрів з десять. На папері, чи щось подібне до паперу, були якісь незрозумілі закорючки.
- Що це? – вигукнув здивований Опозиціонер. – Я тобі, значить, як другу, віддав всі надбання за двадцять років незалежності, а ти мені китайську грамоту?
- Ой, вибачте. Ледь не забув. Ось тримайте. Це авто перекладач з Таукитайської на Вашу, – і протягнув невеличку коробочку. – Оце сюди вставите рулончик, натиснете оцю кнопочку і на стіні буде зображення на Ваші мові. Допобачення і, дякую за розуміння.
Час знову зупинився. Срібляста куля світла огорнула гостя і за мить зникла. Знову затарабанив дощ по віконному склу і завив вітер. Опозиціонер вставив рулончик в коробочку, натиснув кнопку і став читати на стіні: «Почую кожного», «Повернемо сов деповські заощадження», «Зменшимо податковий тиск», «Бандитам тюрми», «Геть корупцію», «Будемо жити по Конституції», «Незалежний суд та прокуратура», «Міліція захищає народ», на крайній випадок «Заводи - робітникам, землю – селянам».
Охорона ніяк не могла зрозуміти, чого раптом так сильно став завивати вітер, і чому головний Опозиціонер вийшов з кабінету з обгризеними нігтями і общипаним волоссям.
© TVOREC [14.09.2013] | Переглядів: 2858

2 3 4 5
 Рейтинг: 42.0/36

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook