12 вересня агентство UAINFO оприлюднило новину під промовистим заголовком: "Для змін до Конституції потрібен компроміс між владою та опозицією. Від цього виграє кожен українець – Яценюк".
 
"Для внесення змін до Конституції 300 голосів без опозиції не буде. Ми представляємо половину українського суспільства. Саме тому ми звертаємося до наших політичних опонентів із чітким меседжем – зміни до Конституції можливі лише в тому випадку, коли ми знайдемо компроміс. І виграти від цього компромісу повинен кожен українець, який відчує, що може отримати захист в українських судах без грошей, без корупції, тиску і телефонного права", - заявив журналістам лідер Об’єднаної опозиції під час Міжнародної конференції "Українське правосуддя – вимір у контексті європейських стандартів".
 
Арсеній Петрович певно забув, з ким має справу. По-перше, Януковичу зовсім не потрібно, щоб кожен українець "міг отримати захист в українських судах без грошей, без корупції, тиску і телефонного права". Це означало б рубати гілку, на якій він сидить. Тому на жодні компроміси у цьому сенсі він не піде.
 
По-друге, Януковичу не знадобились 300 голосів не те що для внесення змін, а навіть для скасування самої Конституції, що змінило політичний устрій держави. Для цього вистачило голосів тієї обслуги, яка замість лакейських ліврей напнула на себе суддівські мантії і назвала себе суддями Конституційного суду. То що завадить йому у подібний спосіб "протягнути" зміни до Конституції?
 
По-третє, чи можна говорити про компроміси з людьми, які сповідують єдиний метод "політичної" боротьби – гоп-стоп?
 
До того ж, Арсеній Петрович не конкретизував про які саме компроміси йде мова. Можливо, самі опозиціонери від цього щось матимуть. А от стосовно того, що "виграти від цього компромісу повинен кожен українець", тут і до ворожки не ходи. Жодного разу від "компромісів" між владою та опозицією пересічний українець нічого доброго не мав. Згадайте хоча б "компроміси" Ющенка у вигляді Меморандуму та Універсалу. Сам він та його клеврети певний зиск від цих оборудок отримали, "регіонали" також не були скривджені, а от "маленький українець" про тяжку долю якого так піклується наша "еліта", отримав від цього дулю з маком. Ні, просто дулю, без маку. То чому новітні компроміси мають дати інший результат?
 
Та не факт, що й опозиція щось від цього матиме, скоріш за все, її знову "розведуть як кошенят". Згадаймо хоча б компроміс стосовно закону про вибори народних депутатів. Результатом цього компромісу стало те, що головними суб’єктами виборчого процесу з правом вирішального голосу стали судді, "Беркут", "журналісти" з кримінальною зовнішністю та інші "тітушки". А якщо згадати "трепетне" ставлення Януковича до законів взагалі та Основного зокрема, то доходиш висновку, що будь-які домовленості чи компроміси з цією компанією шеляга не варті.
 
Чи розуміє це Арсеній Яценюк? Якщо ні, це дуже погано, лідер найбільшої опозиційної сили має передбачати наслідки своїх заяв та пропозицій. Якщо ж розуміє і попри це пропонує подібні компроміси – ще гірше. Це вже на межі фолу.
 
9 березня на мітингу біля пам’ятника Тарасу Шевченку Арсеній Яценюк урочисто заявив: "Ми оголошуємо народне повстання". Заява ефектна, хоча щодо її ефективності є певні сумніви. Адже повстання не оголошують, а піднімають, а перед тим його старанно готують. І усе те робиться не лише без гучних заяв, а навпаки, у суворій таємниці. Втім, у "фронтовиків" щодо цього власна думка. Повсякдення системна, копітка, часом рутинна робота - це не для них. Натомість ефектна поза, хльостка фраза, гучні гасла, войовничі заяви. Щоправда, результат від того нульовий, та це мало кого бентежить.
 
Як би там не було, але Слово "повстання" було сказане. Щоправда, барикади на вулицях не з’явились, ніхто не захоплював телеграф та вокзали, не штурмували Межигір’я, не руйнували Качанівську Бастилію. "Повстання" було напрочуд мирним, войовничою була лише риторика "повстанців". Відтоді на всіх акціях лідери опозиції іменували чинну владу не інакше як бандитська, окупаційна та кримінально-олігархічна. А головне гасло, що лейтмотивом звучало на всіх масових і не дуже масових заходах, було "Банду геть!". При цьому чомусь не оголошувалось, що буде після того, як банда піде геть, які зміни на нас очікують. Певно лідери самі мають про це дуже приблизне уявлення. Або ж знають, та не хочуть нас засмучувати.
 
І от такий несподіваний фінал. Якщо лідери опозиції пропонують компроміс з владою, то виходить, що ця влада не зовсім окупаційна і не така вже бандитська. Відомо ж, що з окупантами та бандитами не може бути жодних компромісів. Та Яценюк і сам вже називає їх політичними опонентами, а не окупантами. А якщо вона цілком легітимна, то як бути з повстанням? Воно скасовується чи переноситься на невизначений термін?
 
Дотепер мені було дивно, чому опозиціонери публічно не критикують проект змін до Конституції, ініційований Януковичем. Виявляється, опозиція очікує на висновок Конституційного суду.
 
"Після того, як законопроект Януковича повернеться до парламенту, опозиція буде мати право висловити своє бачення такого законопроекту", - заявив Арсеній Яценюк.
 
Лукавить Арсеній Петрович. Одна справа, обговорювати законопроект у парламенті, тут дійсно слід дочекатися висновку Конституційного суду. І зовсім інша річ – висловити своє ставлення до нього у засобах масової інформації. Тут не потрібні ніякі висновки ніяких судів. Тим більше, що сам Яценюк не надто високої думки про КС, а тому пропонує "ліквідувати корумпований Конституційний суд, який є нічим іншим, як інструментом влади для того, щоб змінювати Конституцію та змінювати термін своїх повноважень".
 
Чому ж опозиція уникає публічної критики президентського законопроету7 Чи не тому, що хоче залишити майданчик для "компромісів" з владою? А народ, як і раніше, залишиться чужим на цьому святі демократії. От тільки не зайвим було б прикинути, скільки прибічників втратить опозиція в результаті таких "компромісів". І скільки з’явиться нових "противсіхів".