В моїй попередній статті було висловлене попередження для тих, хто зібрався на еврорибалку з януковичами в якості… Ну, не будемо про прикре.
 
Тут я хтів би розглянути дві речі: з одного боку справжні цілі евроінтеграції, які мають відстоювати українці і з іншого боку вірогідну логіку еврорибалки януковичів - навіщо їм зображувати спробу евроінтеграції.
 
Передісторія еврорибалки
Логіка дещо залежить від передісторії. Досі немає доведеної історії повного воцаріння в 2010 в Україні януковичів - цих нащадків Улуса Джучи і безпосередньо ГУЛАГ-Орди. Багаті досі вважають їх самостійними організмами, придатними не тільки до автономного перетравлення їжі, а навіть до автономного мислення і самоорганізації в повноцінну стійку самодостатню систему, яка нагадує державу.  Таке уявлення викликає в мене трохи меншу довіру, ніж слова «Союз нерушимий рєспублік свободних». Справа в безлічі фактів. Наведу лише двійко самих попсових з них – тих, що знаходяться на поверхні і не потребують для їхнього обговорення шлейфу допоміжних фактів і узгодження світоглядних цінностей:
 
А) Створення режиму максимального сприяння гебні (ФСБ Росії) відразу після воцаріння Януковича;
В) Призначення незмінного Табачніка на най ідеологічну посаду.  
 
А для тих, хто «А» вважає хитрощами маріонетки, яка пізніше почала власну гру всупереч командам хазяїна, нагадаю про відсутність чистки агентури ФСБ всередині СБУ, як це демонстративно зробив Лукашенко років з 7 тому.
 
На мою думку, Янукович є стовідсотковою маріонеткою Путіна в його, путінському, балагані.  Проте, ТУТ тема – не статус Януковича, а сенс його еврорибалки: навіщо і з якою перспективою.
 
Яка риба мала б бути зачотною
Почнемо з позитивної констатації. Сенс еврореформ складають наступні елементи:
1) Незалежний суд;
2) Незалежні (від держави) ЗМІ;
3) Самоорганізований (крізь партії, громадянські організації та профспілки) народ, який здатний самотужки регулярно встановлювати в країні державну владу.
 
Все решта – похідне. Третій елемент є тут головним, бо видобувається всією тривалою історією розвитку народу. Себто, це є сенс і мета історії европейських народів. Досягалася ця мета завжди як наслідок боротьби з існуючою владою навіть в Західній Европі, населенню якої  несила навіть уявити, що таке багатостолітній ординський тоталітаризм. Натомість Україні треба ще відірватися від ординських пазур і лише потому створити незалежний суд і незалежні ЗМІ (+ похідні речі: розподіл влади між трьох гілок, систему забезпечення прав людини, конституцію України…). Тобто, геть увесь хід еврореформ залежить від створення народом України дієвої самоорганізації. Еврореформи в нас можливі ажніяк НЕ З ГОРИ, а виключно ЗНИЗУ.
 
Трикутник Европа-рибалки(януковичі)-Москва
Уявимо собі януковичів, які створюють незалежний від себе суд і змінюють законодавство. Уявили? Ні? Я теж. Зміну законодавства, яка розтягнеться до другого пришестя, можу представити, а створення НИМИ незалежного суду – ні. Яка буде реакція Европи? – Йдіть геть звідси. З ганьбою. І чекатиме нас Орда-«матушка». З сокирою і глумливим реготом. Далі можливі безкінечні повтори наведеного циклу.
 
Як варіант (для тих, хто вважає януковичів маріонетками, які раптом вирішили стати самостійними) – януковичі будуть по колу грати роль ображених то Европою, то Москвою, допоки не розпочнеться значна добича сланцевого газу. А відтоді в Україні почнеться європейська Північна Корея.
 
Навіщо це учасникам балагану, видно з їхньої сутності (передісторії). Европа хоче надати нам, українцям, шанс уникнути чергового потрапляння у ординську пастку. Януковичі хочуть продовжувати своє царювання (маріонеткове правління в інтересах Москви) в Україні за умов економічного банкрутства керованої ними української економіці. Москва хоче, аби януковичі і далі без зупинки виконували роль української влади.
 
Чим далі, тим МІЦНІШОЮ буде тоталітарна влада януковичів, які отримуватимуть матеріальну поміч як від Европи (у вигляді кредитів, які вони не повертатимуть), так і від Москви. Марнування нами часу в безплідних мріях про еврорибалку лише сприятиме зміцнішанню пастки, в якій опинилася Україна за януковичів.
 
Яка у цьому трикутнику роль українського народу? Ніякої. «А як же Европа?» - спитаєте ви, «невже і Европа грає роль, вигадану Москвою?» Звісно, ні. Европа чекає нашого голосу, нашої народної ініціативи. Европа – це самоорганізовані європейці. Зрозуміло, вони бачать партнерами лише наш народ, а не януковичів. Проте, змушені мати справу з януковичами, очікуючи колись побачити януковичів в іншому місці, а замість них – наших представників.
 
Іван Жахливий – Пьотр 1 – Сталін – Путін, як акторсько-режисерська династія
Невже то януковичі з путьонишами так правдоподібно грають перед нами телевізійну виставу «Еврорибалка»? Невже вони вчилися в якихось гітісах?? Так, грають. Хоча і вчилися не в гітісах. Починаючи, принаймні, з Івана Жахливого, московський тоталітарний ланцюг відмітився неабиякою жагою до театральності і видатними здібностями в цьому напрямку. Коли Мєдвєдєв грав роль Горбі-ІІ, натяками знищуючи Путіна, а Путін, при цьому, сидів з пикою зрадженого і скривдженого, важко було не побачити в Мєдвєдєві отого Горбі на старті. І люди бачили, і вірили… І виявилося, що то був, таки, спектакль. Вистава!
 
Ті, хто зустрічався з Путіним (наприклад, М. Ходорковський), розказують, що він, насамперед, вміло маніпулює співбесідником, «вербує», прикидаючись люб’язним друзякою. Вся його кар’єра московського султана просякнута акторською грою, брехнею і провокаціями. Приклади: грабунок ЮКОСу, газові війни проти України та повномасштабна війна проти Грузії.
 
Але є в біографії цього султана і режисерська складова. Згадаймо Георгадзе, Смірнова (Молдова), Буржанадзе, Іванішвілі і, нарешті, декого Януковича. Чи може Янукович відмовитись грати роль, призначену йому Путіним? Так. Посмертно. Згадаймо Аміна (Афганістан), Литвиненко, літак Л. Качинського (є різні погляди на його долю). Згадаймо так само про двоголових курок на ґудзиках сучасного голови СБУ.
 
Піти з рибалки?
Ні. Вигнати з рибалки януковичів і переробити її на народну. Вистава «Еврорибалка» ініційована (вважайте, як хочте – або януковичами, або Москвою) саме тому, що режим януковичів ЗАРАЗ є надслабким. Його ненавидять всі на Заході, майже всі в Центрі, багаті на Півдні і значна кількість на Сході. Економічний колапс чекає януковичів за найближчим рогом. Як пише С.Овчаренко, українці зараз не пасивні, як дехто стверджує, люди вичікують після зради Ющенка, аби не потрапити в нову пастку і ладні підтримати ту силу, яка покаже себе як реальний фізичний спротив диктатурі.
 
За таких умов розглядання януковичів як проукраїнської сили в їхній удаваній суперечці з Москвою означає підтримку януковичів, рятування їх в скрутний для тих час, замість того, аби скористатися тою скрутою і, за підтримки Европи, усунути януковичів від влади, і розпочати з нею узгодження справжньої євроінтеграції України.
 
Іноді краща відповідь на питання «що робити» є вказівкою «що не робити». На мою думку, зараз треба НЕ грати у виставі путіна-януковича: ніяких перемовин з ними, навпаки – посилення тиску. Европа допомагає нам в розумінні першого кроку: визволити лідера опозиції. Другий крок – справа обговорення в керівництві за участі лідера України. Ризикну висловити власну думку і передбачити, що другим кроком буде визнання опозиційними депутатами влади януковичів кримінальною і антидержавною з подальшим створенням справжньо української влади. Владу, яка збиває депутатів парламенту, має бути усунено за будь яких умов.