Пишу цю муйню не тому, що за 30 днів став просвєтльонним, ну  тіпа  як «саттва у ваті» за принципами айюрведи..,  коли сидиш  йогом, заклавши неймовірною загогуліною кінцівку за потилицю на галявині пляжу парку Дружби Народів біля русмірського Московського (привіт – Пєтя-Слово!)  мосту, ритмічно хитаєшся  та повторюєш:
Ом-м! Ом-м! Ом-м!… При цьому збоку виглядаєш як мерзотний толерастичний колаборант…
 
Хоча може трохи з того просвітління й відбулось.
 
Поважаючи колег з сусідніх кабінетів та палат, та навіть з інших клінік, упіймав  себе на неконтрольованому локтєукусуванні.  Спитаєте - що воно таке?  Це - коли колись ще більше трьох років тому одягнув білого халату, бо  дуже хотів щось змінити, а не вийшло.  Та й мабуть-мабудь не вийде.  Бо ДД скрізь. І не зрозуміло, хто лікар, а хто пацієнт.
 
Ось-ось прийде біфуркація. Яка вона буде? І хто буде виліплений у бронзі наступних поколінь?
 
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…
 
Може й Женя з Харкова з калькулятором та кумпанією теж гадають?
 
А може Вітьок з Єнакієва іноді вночі вийде до найвищої точки Межигір’я в шльопках на босу ногу,  втикне в розетку 220 V виделку, увімкне тумблєром  найсучасніший телескоп, закриє ліве око, а правим дивиться, дивиться, дивиться…
 
І думку гадає…
 
-Ех, бля! Зараз подивимось… Щось запотєл окуляр… Зараз протру – десь у кармані був рулончик… І шо там на північному сході? Какоє разнообразіє! Какой простор! Які квазари! Які потужні, великі, стабільні… Але якись хмари, тіпа тучі згустились, нічого не бачу… Та нічєво, може взимку туч не буде… Подивимось…
 
А це шо за чорна  пляма? Чорна - наче дирка... Тю, та це ж пєрєотражєніє…
 
Опа! А ето шо блимає в західній полусфєрє!.. Альо, академія! Што ето там у вас блимає? Може інопланєтянє?
 
-Да нєт, шановний пане президент, то мілісекундний пульсар! Сімдесят обертів за секунду, наче Ваш пульс, пане президент. А розмір того пульсару, як Манхеттен.
 
-А ето нє опасно?  Манхеттен – ето вам не хуй собачий…Может надо позвонить?
 
...А кому? Никто трубку не берет.
...А вобщето, на кой хер мнє еті звьозди!?.. Всьо равно войду в історію…
 

Ме́стное сверхскопле́ние гала́ктик (Сверхскопление Девы) — нерегулярное сверхскопление галактик размером около 200 миллионов световых лет, включающее Местную группу галактик, скопление галактик в Деве и несколько других скоплений и групп галактик. Всего в состав Местного сверхскопления входят 100 групп скоплений галактик (с доминирующим скоплением Девы в центре) и около 30 тысяч галактик; его масса по порядку величины 1015 масс Солнца (2•1046 кг). Поскольку его светимость слишком мала для такого количества звёзд, считается, что на бо́льшую часть массы сверхскопления приходится масса тёмной материи. Сверхскопление Девы притягивается к гравитационной аномалии под названием Великий аттрактор, которая расположена рядом со скоплением Наугольника.

Спитаєте – а до чого це я?
 
А до того, що ця істота ніколи не дивиться на зірки і не розуміє, що Воно ніщо в цьому Всесвіті. Навіть не нуль. Навіть не у Всесвіті.  Ну хіба що чорна дирка. Але лавровий віночок таки приміряє.
 
От, скажете, Аргум геть зхуїв – матюкається.
 
Так таки так! Але художньо. Бо хотів би бачити той підпис, поставлений не золотим паркером,  а  демонстративно - звичайною кульковою ручкою за півтори гривні. Поставлений тим, хто дивиться на небо і співає, хай навіть мовчки – «дивлюсь я на небо» - тим, хто у захваті від цього неосяжного,  неповторного, найкрасивішого… світу та його не менш неповторної, але сьогодні не найкращої частини.
 
Чи є він? Той, хто дивиться на зірки? І чи буде?
 
Поки дивимось без нього…
 
А може таки підписати цю угоду без того, кому все похер? Час ще є..? Або вже нема..? Нажаль.
 
http://www.youtube.com/watch?v=5xeeoeJmaXs