Останнім часом стало модним розглядати януковичів як транспорт до Европи. Тобто, заручники вважають терористів, які їх захопили у полон, членами єдиної з ними команди. Чекають на самоперевиховання терористів на демократів за невеличким часом - років за 10. Адже це - в їхніх власних інтересах.
 
Згадується анекдот. Малюк-черв'ячок спитує мати: "Де мій тато?" Мати відповідає: "На рибалку пішов. З хлопцями, що вчора сюди з лопатами приходили". Того черв'яка теж, мабуть, хлопці до Европи долучили. Евроінтегрували. Тож, черв'як даремно не напружувався, поклався на хлоп'ят. Мабуть, черв'як - тварина мудра, бо обрала собі економічний життєвий режим. Якщо хлопці такі дурні, що ладні безкоштовно його пересувати, як тими дурнями не скористатися?
 
Довірливість до терориста - дуже мило... А ще є така мила властивість - ігнорування думки визнаних аналітиків. Деякі ДД-шні автори чомусь не вважають за обов'язкове враховувати існування інших точок зору, які висловлені і обгрунтовані їхніми авторами.
 
Ось, ціла низка чудових статей С. Овчаренка на його сайті svetiteni.com.ua присвячена аналізу різноманітних новітніх спроб:
 
1) Вважати януковичів - окупантів і смертельних ворогів України - її евроінтеграторами; вести з ними перемовини, якісь "круглі столи";
2) Складати плани перемоги над Януковичем на виборах, тоді як вибори і Янукович, януковичі - речі не сумісні. Скасування виборів київської влади доводить, що виборів Президента в 2015 за Януковича не буде. Або вибори Президента, або вибори Януковича. Сумістити їх не можливо. Замість ненаукової фантастики треба зосередитися на передньої лінії фронта, де нелегітимна киіврада уособлює відкрите насильницьке панування януковичів. То вони, мабуть, тренуються до десантування в Европу. Що ж вважати шляхом до Европи - створення справжньої Київської Ради киянами, чи очікування рятівних европейських летючих бетманів/летючих тарілок?
3) Вважати український народ пасивним і апатичним ("волами");
4) Відволікати суспільну увагу різноманітним фальшаком: місцевим самоврядуванням БЕЗ вимоги усунення диктатури і без створення загонів самозахисту; обговоренням державного устрою, який має бути після усунення диктатури замість того, аби займатися її усуненням, і т.і.
 
Корисно було б реагувати на попередні статті на ту саму тему, яку розглядає автор, адже, ми тут - не робінзони і не п'ятниці. Інакше, не буде розвитку суспільної думки. Наприклад, пана С.Овчаренка читають багаті ДД-вці, як що не всі. То ж, логічно очікувати відповідного діалогу з ним з боку тих, хто висловлює іншу точку зору, адже просто ощасливлювати світ своїма літературними досягненнями - замало для лицара думки.
 
Написати ці рядки мене збурила стаття одного поважного автора. Відносно високий рейтинг статті показує, що спільнота ще не висуває попиту на співставлення думок різних авторів. Робінзон пише, П'ятниця читає. Обидва задоволені.