Пан Микола Гумільов завжди дуже жалкував, що він не народився в 19-му сторіччі. Швидкість та раціоналізм 20-го та 21-го його мрійливій козацькій душі була протипоказана. Як писав Микола Стефанович:
"Бо для мене сучасні вогні -
Натщесерце огиднії ліки".
Йому дуже не подобалося, як змінилася у порівнянні із 19-им сторіччям роль поета у суспільстві. Він мріяв про таке:
"І поведуть серця поети
В сузір"я Честі й Чистоти,
Як янголи ведуть комети
До невідомої мети".
... роль проповідника (особливо йому не подобалися пани Мен Сан Мун та Аделаджа!), який став телевізійним та придуркуватим.
Пан Микола мріяв не знати про існування теорії відносності, системи стримань і противаг та "Гербалайфу"! Він не хотів вірити в те, що Венера - мертва планета, і це достеменно і остаточно.
Невластивий текст:
На далекой звезде Венере
Солнце пламенней и золотистей,
На Венере, ах, на Венере
У деревьев синие листья.
Всюду вольные звонкие воды,
Реки, гейзеры, водопады
Распевают в полдень песнь свободы,
Ночью пламенеют, как лампады.
На Венере, ах, на Венере
Нету слов обидных или властных,
Говорят ангелы на Венере
Языком из одних только гласных.
Если скажут еаи аи,
Это – радостное обещанье,
Уо, ао– о древнем рае
Золотое воспоминанье.
На Венере, ах, на Венере
Нету смерти терпкой и душной,
Если умирают на Венере,
Превращаются в пар воздушный.
И блуждают золотые дымы
В синих, синих вечерних кущах,
Иль, как радостные пилигримы,
Навещают еще живущих.
Властивий текст:
В Україні, ах, в Україні
Небо сине, житечко високе.
Вгодовані рожеві свині
На сонці гріють свої боки.
Щасливе рохкання, як співи,
Наповнює повітря зранку.
В багнюці ніжать своє тіло,
Приймаючи цілющі ванни.
Вони стають як сніг грудневий
Брудними плямами покриті.
В них п"ятаки блідо-рожеві.
І закарлюкою хвости їх.
Їх гордовитая осанка
Милує око всіх тубільців.
До них пошана незрівняна
У серці кожного вкраїнця.
Людей урятували свині
Під час татарської навали.
Про героїзм той і понині
Не відає майбутнє сало.
Коли ж у січні помирає
Свиня у славнім ритуалі,
Душа її не відлітає,
А жолуді шукає далі.
І вчаться в свиней наші люди
Простому правилу корита:
Де б ти не був, потрібно всюди
Набити черево досита.
В Україні, ах, в Україні
В багнюці ніжаться повсюди
Вгодовані рожеві свині.
А може здичавілі люди?
