Американські дорадники вирішили організувати висування Дона в президенти в рідному для них американському стилі. Роздали делегатам на держаках патрети з мармизою шефа, але не підказали, що з тим скарбом робити. Бо в Америці їх тримають над головами і при цьому всі скалять зуби, жиби нарід в телевізії зувидів, які вони щасливі, що мають такого лідера.
 
А ту приїхала провінція та й попритуляла тоті патрети хто до грудей, хто коло пупа, а хто троха нижче. Може, їм сказали, що ті патрети оздоровлюють, як фотки Кашпіровського? Та й кожен тулив до своєї болячки.
 
А стояли з такими писками, гейби в них гаманці поцупили разом з мобілками. Чи, може, їх так вразив вигляд Дона? Особливо мешти з крокодилячої шкіри. Відразу видно, жи хлоп любить екзотику. Колись приперся до Страсбурга у страусячих мештах і всі го знимкували. Бо там у таких мештах сутенери ходять. В нас теж, але політичні.
 
А теперка Дон вийшов на сцену в синьому анцуґу. Але жи партійці дивилися на лідера кривими писками, то «Українська Правда» написала, жи то так виглядало, ніби Дона проводжали не в президенти, а в останню путь.
 
А що? Як програє вибори, то так і буде. Але мешти бодай при ньому лишаться.
Хотів, як краще...
 
Олег Тягнибок у п’ятницю на черговому шоу вирішив потрясти присутніх монументальними цифрами: «Від голоду померло чотирнадцять мільйонів! Ви вдумайтесь тільки – чотирнадцять мільйонів!»
 
Я вдумався і мені стало сумно, що з трагедії роблять комедію. Хіба цифра померлих з голоду, якщо буде утричі менша, розміри трагедії применшить? А от утричі помножена викличе тільки недовіру і несприйняття тих, хто прагне будь-що обілити компартію і Сталіна.
 
Безглузді роздування кількості жертв перетворюються на фарс.
З-під ордена Бузини
 
Невтомний Діма Табачник не забуває нас тішити усе новими і новими відкриттями. Полковник історичних наук навіть удостоївся високої честі – його біографія з’явилася у серії «Знамениті українці». У тій самій, де й Степан Бандера. Ну, щодо українства Діми, то як сам він розповідає у біографії, ним ніколи й не пахло. Дзядзьо його Ісер Табачнік, син подільского єврея, у 17 років став командиром загону частин особливого призначення. Чим такі загони займалися, відомо. А по материній лінії Діма – з «русскіх дворян Глєбових». Мабуть, дєдушка узяв бабушку на мушку свого мавзера і культурно пояснив: «Вибирай – або я тебе трахну, або я тебе хлопну».
 
От з такого замісу і вигулькнув наш Дімочка. Одне слово, причин на те, щоб любити, а бодай поважати українців – жодних. А вже щодо галичан, то Діма так і цвиркає їддю. Не українці, мовляв, галичани, і дурницю зробив Сталін, що приєднав їх.
 
Коли він був віце-прем’єром, до нього звернувся депутат Калєснічєнка, який переглянувши шкільні підручники історії, аж зубами заскреготав: «Хотя‚ – скаржився депутат‚ – по переписи 2001 г. на (!) Украине проживает 127 народов и етносов‚ место в указаных учебниках нашлось прежде всего для истории украинского народа...»
 
Хіба ж то не свинство! Слід рівномірно розділити сторінки на всі 127 народів і етносів. Уявляєте? Тут вам історія чукчів в Україні‚ там – історія зулусів в Україні‚ поруч – історія ефіопів. А корейці‚ китайці‚ турки‚ монголи‚ афганці? Головне нікого не забути! Нагадаю‚ що за тим же переписом в Україні є 21‚4 тис. гуцулів‚ 10‚ 2 тис. русинів‚ 672 лемка‚ 131 бойко (при чому людей із прізвищем Бойко у сто разів більше) і навіть... 9 поліщуків. Останні‚ як бачимо‚ на межі вимирання! Практично – могікани.
 
Діма з ностальгією згадує те звернення і дуже шкодує, що от не прислухалися до здорового глузду депутата, не виправили підручники.
 
Інколи здається, що Діма просто легенько пришиблений. Ну, так знаєте, кукінамуні. Бо воно ж‚ коли поглянути на всю Європу‚ то нема країни‚ у якій би не проживало як мінімум 127 народів і етносів. Ось куди Калєснічєнка і Діму треба запустити – у Європарламент. Є у вас вісім ескімосів‚ два непальця, штири представника племені тапу-тапу – будь ласка виділити сторінки у підручнику. А то що ж виходить? Скільки українців у Португалії‚ Італії‚ Чехії‚ та‚ зрештою‚ і в Росії‚ а жодного рядка в підручнику!
 
Не подобається Дімі і те, що в підручниках є наклепи на братній російський народ. Мовляв‚ росіяни «препятствовали созданию независимого Украинского государства‚ развитию украинского языка и культуры‚ причем делали єто злонамеренно и планомерно».
 
А це ж жахлива неправда! Це наклеп на історичну дійсність! Бо якщо росіяни і забороняли українську мову‚ то ж не від зла... Коню ясно! Валуєвський указ‚ заборонивши друкування книг українською мовою‚ відкривав широкі перспективи для поглибленого вивчення російської.
 
Ну, хіба ж не заслуговує за такі відкриття наш Діма ордена Бузини?
Дезорієнтація на місцях
 
Шось нашому бургомістрові Анрійкові Садовому не сподобалося, жи про його реверанси на адресу Януковича написали. Певно, жи не так написали. Без серйозного аналізу про цей вирішальний крок, обдумуючи який, чоловік, може, і вдень не спав, і вночі не їв. Але заперечуючи сесю бомбову інформацію, пан бургомістр так і не пояснив, де там була неправда.
 
Чи він справді на здибанці з хруньом Лавриновичем критикував мляву роботу штабу Дона чи такой нє? Ну, і врешті решт, міг би також прояснити для нас свою політичну орієнтацію. За кого наш пан бургомістр? Якщо не за того, жи з двома «ф», то за котре з двох «ю».
 
Шось у нас з тими бургомістрами не альо. Бо воно, як не хрунь, то хитрий лис. Адиво Куйбіда мужньо кував перемогу Кучми і заєдупенків, а потім не менш пристрасно кликав нарід у бій за Ющенка. А жи Ющенко таких блудних синів любить, то й пригрів коло себе.
 
Зате Буняк у листопаді 2004 на прямому ефірі «5-го каналу» нізащо не коловся перед Скрипіним, відповідаючи на просте питанням: з ким ви, слуги народу? Слуга народу, як усі переконалися, був ні з ким. Хоча, коли балотувався, то заручився підтримкою Юлі.
 
Щось подібне бачимо і з Садовим. Не колеться. А тим часом життя показує, що від великого до смішного, а від хитрого лиса до хруня – один крок. Я це до того, аби не справдилися слова возного у «Наталці Полтавці»: «Я – возний і признаюсь, что от рожденія моєго расположен к добрим ділам; но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал…»
Діло Бендера живе
 
От же ж ми дожилися! Дирекція департаменту Євро-2012 в особі Віталія Сулими, керівника «Дирекції з будівництва стадіону» підписала угоду з буцім-німецькою компанією «Арена. Ком». Але тут виплило, жи ту компанію зареєстрували в Україні, і стоїть за нею німецький Остап Бендер, за яким тягнуться неабиякі золоті верби. Одна його фірмочка вже збанкрутувала, а якийсь сенатор з розпачу, жи замішали його в ту аферу, навіть застрелився.
 
Інженер з Австрії з того приводу надсилає листа до «Високого Замку» і застерігає від залучення компанії «Арена. Ком» для будівництва львівського стадіону. Ну, і кореспондентка «Високого Замку» цікавиться у пана Сулими: «Чи є у вас підтвердження того, що «Арена. Ком» зареєстрована у Німеччині?» А той: «У п’ятницю ми будемо бачитися з паном Шпеком, і усі ці нюанси будемо обговорювати».
 
Ви чуєте? Робота вже йде, а юридичних документів мерія не має. Усе гейби обумовлено у договорі. Та й що? Нема в тім договорі, де компанія зареєстрована?
 
Так виглядає, що Остап Бендер виступає тутка і з нашого боку. А на запитання, скільки грошей міська рада має заплатити за робочі креслення, пан Сулима відповів: «Я не знаю, чи маю право це питання озвучувати у пресі».
 
То вже вищий пілотаж маразму. За Польщі щороку видавали детально розписані усі витрати міської ради. У пресі постійно повідомлялося про ті чи інші проекти, і суми вказувалися. А нинішні срані демократи, тринькаючи наші з вами гроші, не хочуть ні за що звітувати.
 
Я от думаю: чи застрелиться котрийсь із них, якщо пересторога австрійського інженера справдиться?
Підбрамним моськам присвячується
 
Дуже доречна цитата зі статті Бориса Бахтєєва у «Телекритиці» щодо інтернет-форумів: «В любом интернет-форуме вы найдёте завсегдатаев, на чём свет стоит ругающих участников, отстаивающих определённую точку зрения. По их собственным заверениям, они работают на ответственных должностях в респектабельных учреждениях – и, тем не менее, это не мешает им выпускать яд каждые 2-3 минуты в нескольких топиках одновременно, охаивая сразу нескольких оппонентов. В результате любая содержательная дискуссия превращается в интернет-версию наших ток-шоу, те, кто хотел сказать что-либо по существу, тихо уходят, и, кроме ругани, в обсуждении не остаётся ничего.
 
И в этом случае также абсолютно понятно: не в меру активные «ответственные сотрудники респектабельных учреждений» на самом деле получают зарплату именно за форумную писанину. За разливание грязи. А «респектабельные учреждения» на самом деле называются пресс-службами».
Старі шпарґали
 
Зі спогадів про Фаїну Ранєвскую.
 
«Во время гастролей во Львове ночью, выйдя однажды на балкон гостиницы, Фаина Георгиевна с ужасом обнаружила светящееся неоновыми буквами огромных размеров неприличное существительное на букву «е». Потрясенная ночными порядками любимого города, добропорядочно соблюдавшего моральный советский кодекс днем, Раневская уже не смогла заснуть и лишь на рассвете разглядела потухшую первую букву «М» на вывеске мебельного магазина, написанной по-украински: «Мебля».
 
Юрій Винничук